АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2756/16Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 59 Дунаєв С. О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Демченко В. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоДемченка В. А.

суддівПодороги В. М., Василенко Л. І.

при секретаріАнкудінові О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_6 про визнання протиправною бездіяльності та незаконними дії старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського МУЮ Гайдай Т. О. та зобов'язання вчинити певну дію, -

в с т а н о в и л а :

Заявник ОСОБА_6 через свого представника звернувся до суду 29.08.2016 року зі скаргою про визнання протиправною бездіяльності та незаконними дій старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського МУЮ Гайдай Т. О. та зобов'язання вчинити певну дію.

У своїй скарзі заявник просив визнати протиправною та незаконною дію та бездіяльність старшого державного виконавця Центрального ВДВС Черкаського МУЮ Гайдай Т.О., яка полягає у винесенні постанови про накладення арешту на кошти боржника ОСОБА_6 від 10.08.2016 року в межах виконавчого провадження № 47453778 та не винесенні постанови про закінчення цього виконавчого провадження.

Також, заявник просив зобов'язати старшого державного виконавця Гайдай Т.О. зняти накладений арешт на майно боржника, в межах суми звернення стягнення 56 491,81грн., відповідно до постанов від 02.02.2016 року та 10.08.2016 року; винести постанову про закриття виконавчого провадження № 47453778 та невідкладно повернути до Придніпровського районного суду м. Черкаси виконавчий лист № 2-1368, який був виданий 10 листопада 2008 року Придніпровським районним судом м. Черкаси.

24.10.2016 року до суду надійшла заява, в якій заявник просив розглядати скаргу у його відсутність та залишити без розгляду частину його вимог, просив задовольнити вимоги про зобов'язання державного виконавця невідкладно зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_6 постановою державного виконавця від 02.02.2016 року по виконавчому провадженню №47453778, та зобов'язання невідкладно надіслати виконавчий лист №2-1368 від 10.11.2008 року до суду.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник також посилався на те, що державний виконавець після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №47453778 не здійснив державну реєстрацію припинення обтяжень, накладених в межах цього виконавчого провадження, та не повернув до суду виконавчий лист, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2016 року у задоволенні вимог скарги ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу якою зобов'язати старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського МУЮ Гайдай Т.О. невідкладно зняти арешт на все майно боржника ОСОБА_6 в межах суми звернення стягнення 56 491,81 грн., накладений постановою 02.02.2016 року по виконавчому провадженню № 47453778, зобов'язати старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського МУЮ Гайдай Т.О. невідкладно надіслати до Придніпровського районного суду м. Черкаси виконавчий лист № 2-1368, виданий 10 листопада 2008 року Придніпровським районним судом м. Черкаси.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Так, за матеріалами справи колегією суддів встановлено, що 28.10.2008 року Придніпровський районний суд м. Черкаси ухвалив рішення, яким стягнув з ОСОБА_6 на користь АКІБ «УкрСиббанк» суму коштів в розмірі 56491,81грн (а.с.7-11).

Частину зобов'язання ОСОБА_6 виконано добровільно, у зв'язку з чим залишок заборгованості, який підлягав виконанню за рішенням суду станом на 11.12.2008 року складав 19431,15 грн, що підтверджується відповідним листом АКІБ «УкрСиббанк» (а.с.13).

06.05.2015 року державним виконавцем з метою примусового виконання виконавчого листа від 03.12.2008 року відкрито виконавче провадження №47453778 (а.с.22).

02.02.2016 року державним виконавцем винесено постанову про накладення решту на все майно боржника - ОСОБА_6 - у межах суми стягнення 56491,81грн, що зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису обтяження 13319857 від 18.02.2016 року ( а. с. 23).

25.09.2015 року Придніпровський районний суд м. Черкаси постановив ухвалу, якою визнав таким, що частково не підлягає виконанню на суму в розмірі 19431,15грн виконавчий лист №2-1368/2008 від 10.11.2008 року і відкликав виконавчий лист з Центрального ВДВС Черкаського МУЮ (а.с.17-19).

07.09.2016 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №47453778 на підставі п.4 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження», якою також припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення ( а. с. 58).

Разом з тим, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не здійснено реєстрацію припинення арешту нерухомого майна ОСОБА_6, що було здійснено на підставі постанови державного виконавця №47453778 від 02.02.2016 року, реєстраційний номер запису 13319857.

За таких обставин боржник вважає, що державний виконавець порушив вимоги закону та не вчинив всіх необхідних дій, які мав вчинити у зв'язку із закінченням виконавчого провадження, а тому він звернувся до суду з зазначеною скаргою.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 6 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців, що передбачено ст.13 ЗУ «Про державну виконавчу службу», ст.ст.6, 12, 82 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.383 ЦПК.

Згідно ст.383 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 4 ЦПК передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень ч.2, 3 ст.387 ЦПК у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже аналіз положень ст.ст.4, 383, 387 ЦПК свідчить, що під час розгляду скарг на бездіяльність державного виконавця суд перевіряє чи були допущені державним виконавцем порушення прав чи свобод заявника і визначає спосіб усунення зазначених порушень. Зазначене узгоджується з положеннями ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином метою задоволення скарги заявника в порядку здійснення судом контролю за виконанням судових рішень є ухвалення рішення, яким визначається саме ефективний спосіб захисту прав чи свобод сторін виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент закінчення виконавчого провадження) у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Відповідно до Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» набуття, зміна або припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно підлягають обов'язковій державній реєстрації. Здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень покладається на державних реєстраторів.

Державний виконавець є державним реєстратором у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки (п.3 ч.1 ст.10 ЗУ №1952-IV). Особливості проведення державної реєстрації обтяжень державними виконавцями передбачені п.п.35-39 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Порядок).

Пунктами 36, 37 Порядку передбачено, що державний виконавець за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує заяву в електронній формі з обов'язковим долученням до неї електронних копій оригіналів документів, необхідних для такої реєстрації, виготовлених шляхом сканування, або оригіналів електронних документів з обов'язковим накладенням власного електронного цифрового підпису. Державний реєстратор здійснює розгляд заяви в електронній формі відповідно до цього Порядку з прийняттям відповідних рішень.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що здійснення записів про державну реєстрацію припинення обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень, здійснюється не державним виконавцем, а державним реєстратором за заявою державного виконавця. Отже у разі закінчення виконавчого провадження закон покладає на державного виконавця обов'язок прийняти рішення про припинення обтяжень, накладених під час виконавчих дій, та подати заявку на проведення державної реєстрації припинення обтяжень, а відповідний запис про державну реєстрацію здійснює державний реєстратор.

Зі змісту постанови державного виконавця від 07.09.2016 року вбачається, що державним виконавцем прийнято рішення про припинення застосованих під час виконавчого провадження обтяжень.

Щодо невиконання державним виконавцем обов'язку подання заяви на проведення державної реєстрації, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що всупереч вимог ч.1 ст.60 ЦПК заявником не надано суду доказів на підтвердження невиконання державним виконавцем обов'язку подання заявки про припинення державної реєстрації обтяжень нерухомого майна боржника, а саме ж нездійснення державної реєстрації припинення обтяжень нерухомого майна не може розцінюватись як неправомірна бездіяльність державного виконавця, оскільки вчинення таких дій покладається на іншого державного реєстратора.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції неможливо погодитись, оскільки судом першої інстанції дані обставини не були з'ясовані належним чином, матеріали виконавчого провадження не перевірялись і не аналізувались дії державного виконавця щодо належного виконання всіх передбачених законом дій при завершенні виконавчого провадження, а висновок суду про недоведеність вимоги заявником щодо невиконання державним виконавцем обов'язку подання заявки про припинення державної реєстрації обтяжень нерухомого майна боржника є не обґрунтованим.

Як зазначалось вище, Пунктом 6 Порядку N 1952-IV Постанови (Порядок|Перелік) КМ України від 25.12.2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на час 07.09.2016 року) визначено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим порядком. Державна реєстрація обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, проводиться державним виконавцем без подання заяви заявником (пункт 35 Порядку N 1952-IV).

В той же час, суд першої інстанції дані обставини належним чином не перевірив, матеріали виконавчого провадження не оцінив щодо належного виконання обов'язків державним виконавцем при знятті обтяження накладеного під час примусового виконання рішення відповідно до закону, провівши судове засідання без представника органів ДВС, що призвело до винесення передчасного рішення по скарзі ОСОБА_6

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції, постановляючи ухвалу, не повно і об'єктивно дослідив всі обставини справи та прийшов до передчасного висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 про визнання протиправною бездіяльності та незаконими дії старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського МУЮ Гайдай Т. О. та зобов'язання вчинити певну дію, а тому, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і вона підлягає до часткового задоволення, а ухвала суду першої інстанції до скасування з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія , -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_6 про визнання протиправною бездіяльності та незаконними дії старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського МУЮ Гайдай Т. О. та зобов'язання вчинити певну дію - скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :