Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" вересня 2009 р. Справа № 16/649-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., судді Бондаренко В.П., Ільїн О.В.
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Конорева В.О. довіреність б/н від 10.04.2009 р.
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду матеріали апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1816 С/1-7) на рішення господарського суду Сумської області від 10.06.09р. у справі № 16/649-08
за позовом малого приватного виробничо-торговельного підприємства "ВМ", м. Суми,
третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Сумська міська рада, м. Суми,
до приватного підприємця ОСОБА_2, м. Суми,
про стягнення 8750,00 грн.
встановила:
Рішенням господарського суду Сумської області від 10.06.2009р. у справі № 16/649-09 (суддя Гудим В.Д.) позовні вимоги позивача - малого приватного виробничо-торговельного підприємства "ВМ", до відповідача, ПП ОСОБА_2, задоволено: стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_2, на користь позивача 2750,00 грн. збитків, 6000,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення торговельного місця, 118,00 грн. судових витрат, 102,00 грн. державного мита та 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції від 10.06.2009р. не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить це рішення скасувати повністю та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимоги відмовити повністю.
Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, причини неявки суду не повідомив, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, подав до Харківського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання, через необхідність прийняття участі в розгляді Вищім адміністративним судом України іншої справи.
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, колегія суддів залишає його без задоволення виходячи з наступного.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що представником відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні були надані пояснення по справі № 16/649-08, в той же час, представництво інтересів відповідача по даній справі окрім ОСОБА_4 здійснював також ОСОБА_5, який зокрема подавав апеляційну скаргу. Також, довіреністю № 1210 від 08 липня 2009 року відповідач уповноважила на представництво своїх інтересів, крім зазначених вище осіб, також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що зайнятість лише представника відповідача ОСОБА_4 в іншому судовому процесі не може бути обґрунтованою підставою для відкладення розгляду апеляційної скарги.
Представник позивача, з посиланням на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, проти її задоволення заперечує, та просить оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Враховуючи положення статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не приймає до уваги додатково подані відповідачем в доповненні до апеляційної скарги докази, оскільки останній не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Заслухавши представника позивача, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до укладеного між сторонами договору оренди від 26.12.2006 року позивач передав, а відповідач прийняв у платне користування торгівельне місце № 3 на території ринку, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1
Як зазначає позивач, орендні відносини між сторонами стосовно оренди торгівельного місця № 3 припинили свою дію 26 грудня 2007 року. Крім того, набрало законної сили рішення господарського суду Сумської області по справі № 9/167-08, яким зобов’язано відповідача усунути перешкоди, що створені ним позивачу в користуванні торгівельним місцем № 3, яке розташоване на території торгівельної зони за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його звільнення від майна, що належить відповідачу, та повернення вказаних торгівельних місць позивачу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач всупереч вимогам закону не повертає торгівельне місце, чим завдає позивачу збитки майнового характеру, які полягають у тому, що протягом 12 місяців відповідач перешкоджає позивачу отримувати доходи від використання торгівельного місця, яке відповідач не повернув позивачу після закінчення строку дії орендних відносин.
Як зазначає позивач, розмір збитків становить 2750 грн. і розрахований, виходячи із суми розміру місячної орендної плати (250 грн.) за користування орендними місцями, яка була встановлена сторонами на час дії договірних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, позивачем розрахована неустойка за прострочення строку повернення торгівельних місць, виходячи з розміру місячної орендної плати, кількості неповернутих торгівельних місць та місяців прострочення, яка становить 6000 грн. 00 коп.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, тому до правовідносин, які склались між сторонами повинні застосовуватись положення Глави 63 Цивільного кодексу України «Послуги. Загальні положення», в якій не передбачається обов’язок повернення торгівельного місця. Виходячи з викладеного, відповідач вважає необґрунтованими вимоги позивача про сплату неустойки за невиконання обов’язку щодо повернення об’єкту оренди. Стосовно вимоги про стягнення збитків, відповідач вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки з рішення господарського суду Сумської області по справі № 9/167-08, яким було зобов’язано відповідача усунути перешкоди, що створені ним позивачу в користуванні торгівельним місцем вбачається, що позивач не мав наміру отримувати доход від надання торгівельних місць будь-кому, оскільки ставив своєю метою реконструкцію ринку.
Позивач наполягає на тому, що до правовідносин, які склались між сторонами, повинні застосовуватись положення глави 58 Цивільного кодексу України «Найм (оренда)», посилаючись на те, що це випливає зі змісту договору. Крім того, позивач посилається на п. 16 Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПА України, Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02 р. № 57/188/84/105, відповідно до якого торгівельне місце може використовуватись на умовах оренди, про що сторони мають укласти відповідну угоду.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що предмет договору про надання послуг визначено в частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України - за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 759 Цивільного кодексу України визначає предмет договору найму та встановлює, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а згідно частини 1 статті 760 названого кодексу, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно з статтею 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Поняття неспоживаної речі встановлено у частині 2 статті 185 Цивільного кодексу України - неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.
Частиною 1 статті 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Згідно з частиною 1 статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Як вбачається з договору № 3 від 26 грудня 2006 року (а.с. 39, I том) його предмет сторонами встановлений як платне користування не споживаною річчю - торгівельним місцем, яка визначена індивідуальними ознаками - номером, місцем розташування торгівельного місця, площею 5 кв.м., ціллю використання.
колегія суддів вважає, що про те, що між сторонами після підписання Договору виникли правовідносини найму свідчить наступне. Пунктом 3.1.4 Договору сторонами встановлений обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, пунктом 4.1.Договору встановлено розмір орендної плати за Договором. На додаток до вказаного, пунктом 7.1 Договору сторонами обумовлено, що договір оренди вважається втратившим чинність з 26.12.2007 року.
Враховуючи викладені обставини, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що договір № 3 від 26.12.2006 року за своєю суттю є договором найму (оренди), а не договором про надання послуг.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 4.1. договору № 3 від 26 грудня 2006 року орендна плата за використання торгівельного місця становить 250 грн. 00 коп. Згідно з розрахунком позивача розмір неустойки становить 6000 грн. 00 коп. за одне торгівельне місце виходячи з розміру подвійної орендної плати за користування торгівельним місцем за період - 12 місяців.
Враховуючи викладені обставини, а також те, що відповідач не подав доказів повернення позивачеві торгівельного місця, договірні відносини щодо торгівельного місця № 3 існували саме між позивачем та відповідачем, господарський суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правомірно вважав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6000 грн. 00 коп. неустойки обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення 2750 грн. збитків позивач посилається на те, що за період з дня припинення договірних відносин між сторонами позивач мав намір використовувати торгівельні місця більш ефективно, ніж передаючи їх в оренду, а сума завданого відповідачем позивачеві збитків (не отриманого доходу) розрахована виходячи з розрахунку розміру не отриманої позивачем орендної плати, як мінімальної суми доходу, яку б міг отримати позивач, використовуючи торгівельні місця на свій розсуд в разі належного виконання відповідачем обов'язків, покладених на нього законом по негайному поверненню торгівельного місця позивачу після припинення дії договірних відносин.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини. З наведеного вбачається, що обов'язок доказування вини на позивача законом не покладається; вина презумується в силу закону; доведення відсутності вини є процесуальним обов'язком відповідача.
Враховуючи зазначені обставини, а також те, що відповідач не подав доказів того, що збитки завдані відповідачеві не з його вини, договірні відносини щодо торгівельного місця № 3 існували саме між позивачем та відповідачем, висновки господарського суду Сумської області про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2750 грн. 00 коп. збитків відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Як вірно зазначав місцевий господарський суд, матеріалами справи, зокрема договором № 9 від 25.07.08р. про надання правової допомоги (а.с. 49-52, I том), свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №1311 (а.с. 53, I том), платіжним дорученням №327 від 5.08.08р. (а.с.14, I том), підтверджується факт отримання позивачем адвокатських послуг та їх оплати.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
постановила:
Клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 10 червня 2009 року залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Бондаренко В.П.
Суддя Ільїн О.В.