ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Житомир справа № 806/2178/16

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сичова О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Проперті" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2016 року №0041461206,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Проперті" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 р. №0041461206, відшкодувати судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень на користь ТОВ "Агро-Проперті".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задовольнити його повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Надав суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини нявки в судове засідання не повідомив. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Вважає нарахування штрафних санкцій правомірним, оскільки позивачем було порушено строк подання податкової звітності з податку на додану вартість за січень та березень 2016 року.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), на підставі наявних у ній доказів.

У силу приписів ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві було здійснено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень та березень 2016 року, яка оформлена актом перевірки №305/26-59-12-06-28 від 23.06.2016 (а.с.10).

У ході вказаної перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ "Агро-Проперті" несвоєчасно подано податкову звітність з податку на додану вартість 0121 "спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства" за січень 2016 та березень 2016 року, а саме: термін подання звітності за січень 2016 року згідно законодавства – 22.02.2016, а фактично подано – 21.03.2016; термін подання звітності за березень 2016 року згідно законодавства – 20.04.2016, а фактично подано – 04.06.2016. Відповідальність платника за вказані порушення передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення №0041461206 від 20.07.2016 року, яким позивачу нараховані штрафні санкції в сумі 2040 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу 140010160 (а.с.8).

Надаючи правову оцінку правомірності застосування до позивача фінансових санкцій, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, податкова звітність ТОВ "Агро-Проперті" до органів ДПІ подавалась у електронному вигляді. У відповідності до договору позивачем 18.02.2016 була подана до ДПІ звітність з податку на додану вартість у електронному форматі, проте не була прийнята. У зв’язку з отриманням інформації про відсутність діючого договору про визнання електронних документів, позивачем було також направлено до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві у паперовому вигляді засобами поштового зв’язку податкову звітність з податку на додану вартість 0121 "спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства" за січень 2016 року.

Встановлюючи фактичний строк подання позивачем звітності за січень 2016 року, судом враховується, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 у справі № 806/1145/16, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016, дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 22.12.2015 №251220151 визнано незаконними, зазначений договір – діючим, а звіт 0121 "Розрахунок частки сільськогосподарського товариства" за січень 2016 року таким, що поданий 18.02.2016 року, тобто вчасно. Рішення набрало законної сили.

Відповідно до положень ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, відповідно до частин першої і четвертої вказаної статті за визначених ними умов не належить доказувати обставини, встановлені в іншому судовому рішенні, що набрало законної сили. Обставини вважаються встановленими в іншому судовому рішенні, якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частинах цього рішення.

Отже, оскільки постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 у справі №806/1145/16 звіт від 18.02.2016 було визнано таким, що поданий вчасно, податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 р. № НОМЕР_1 в частині застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності за січень 2016 року не відповідає фактичним обставинам справи і підлягає скасуванню.

Що ж стосується висновку контролюючого органу про несвоєчасне подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за березень 2016 року, то в цій частині він також не знайшов свого обґрунтування.

Так, позивачем в підтвердження факту своєчасного подання податкової звітності за березень 2016 року надано копію опису вкладення у цінний лист, яким 09.04.2016 на адресу ДПІ у Шевченківському районі ГУДФС у м. Києві засобами поштового зв’язку відповідно до вимог п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України Товариством подано податкову декларацію з податку на додану вартість (загальну) за березень 2016 року, яка зареєстрована 12.04.2016 за №1600040956, та податкову декларацію з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за березень 2016 року, яка зареєстрована 12.04.2016 за №1600041040.

При цьому, згідно цього опису поштового вкладення на адресу ДПІ у Шевченківському районі ГУДФС у м. Києві надсилалась податкова декларація з податку на додану вартість (0121) за березень 2016 року з усіма передбаченими додатками, в тому числі і додатком С10.

Той факт, що відповідач визнав дану звітність податковою лише 04.06.2016 року після переписки з позивачем, не впливає на визначення дати подання підприємством цієї звітності саме 09.04.2016 року, оскільки така дата визначається відповідно до приписів Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Приписами п. 48.3, 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік реквізитів, які має містити декларація.

Зокрема, відповідно до п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або реєстраційний (обліковий) номер з Тимчасового реєстру ДПА України; реєстраційний номер облікової картки платника податків; місцезнаходження платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом та засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Крім того, відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

З врахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно зроблено висновок, що податкова декларація з податку на додану вартість 0121 "спеціалізований режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства" за березень 2016 року була несвоєчасно подана позивачем, адже фактичною датою подання такої декларації є 09.04.2016, що відповідає приписам Податкового кодексу України в частині строків подання податкової звітності.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 р. №0041461206 підлягає скасуванню також і в частині застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання позивачем податкової звітності за березень 2016 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на правову допомогу.

З цього приводу суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані належні та допустимі докази, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Матеріали адміністративної справи містять договір про надання правової допомоги, укладений 20.10.2016 року між ТОВ "АГРО-ПРОПЕРТІ" та ТОВ "ОСОБА_1 Адміністрєйшн" в особі фахівця з права ОСОБА_2, повноваження якого підтверджуються копіями диплома ОСОБА_2 про вищу юридичну освіту, наказу ТОВ "ОСОБА_3 Адміністрейшен" від 18.05.2016 р.. Також в матеріалах справи присутні копії акту здачі-прийняття наданих послуг до договору №21/78 від 20.10.2016 р.; рахунку-фактури №СФ-0000031 від 16.11.2016 р., та банківської виписки про перерахування позивачем плати за Договором №21/78 від 20.10.2016 р. у сумі 5000,00 грн. (а.с.56-69)

Позивач просить відшкодувати витрати на правову допомогу у сумі 3000,00 грн.

У клопотанні представник ОСОБА_2 зазначив, що при наданні правової допомоги за договором було витрачено 10 годин. За попередньою домовленістю між сторонами по даному договору, година роботи представника оплачується у розмірі 500 грн.

Відповідно до наданого розрахунку ТОВ "АГРО-ПРОПЕРТІ" надано правову допомогу, яка складається з таких послуг: попереднє опрацювання матеріалів - 1 год.; опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, формування правової позиції – 3 год.; підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, письмові пояснення, тощо) – 3 год.; ознайомлення з матеріалами справи – 2 год.; судове представництво – 1 год.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу згідно з ч. 3 статті 90 КАС України встановлюється законом. Статтею 1 Закону України від 20.12.2011 №4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Відповідно до ст. 8 Закону України від 25.12.2015 №928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено мінімальну заробітну плату з 1 травня 2016 року у розмірі 1450 гривень.

Враховуючи приписи наведених Закону щодо можливого розміру відшкодування витрат на правову допомогу та суті таких витрат, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 3000,00 грн. (за підготовку процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи та судове представництво).

Отже, зважаючи на висновок про обґрунтованість позовних вимог та приписи ст. 94 КАС України, суд дійшов висновку відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві сплачений позивачем згідно з квитанцією судовий збір за подання цього позову в сумі 1378,00 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов ТОВ "АГРО-ПРОПЕРТІ" задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 20.07.2016 р. №0041461206, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 2040 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу 140010160.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 38728711) на користь ТОВ "АГРО-ПРОПЕРТІ" (код ЄДРПОУ 34233252) сплачений судовий збір у сумі 1378,00 грн. (одна тисяча сімдесят вісім гривень 00 коп.), а також витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                             О.П. Сичова