справа № 216/3009/14-ц
2/216/1863/14
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2014 року. Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Філатова К.Б.
при секретарі : Малиця С.О.
за участю :
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Чорна Т. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її сестра - ОСОБА_5, про що свідчить свідоцтво про смерть. ОСОБА_5 по день своєї смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та була її власником.
За життя, ОСОБА_5 заповіт не складала. Після її смерті, позивач звернулася до державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори Уколової Н.М., однак її було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, у зв'язку з відсутністю у позивача правовстановлюючого документа на квартира на ім'я померлої. Уточнивши позов, позивач додатково просила суд встановити факт належності правовстановлюючого документа спадкодавцеві через розбіжність в написанні прізвища останньої.
У судовому засіданні позивач, його представник, позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.
Представник відповідача - виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, проти позову заперечував частково, пояснивши, що відповідач не заперечує проти визнання права власності за позивачем в порядку спадкування, але не згоден з можливістю встановлення судом факту належності правовстановлюючого документа спадкодавцеві.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла рідна сестра позивачки - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19.09.2013 року, яке було видане Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №1002. (а.с.6). Факт родинних відносин між померлою та позивачем підтверджується документами ( а.с. 7-10).
ОСОБА_5 з 1974 року по день своєї смерті була зареєстрована та проживала у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою №2448 від 24.10.2013 року. (а.с.11).
ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право власності на житло, яке видане на підставі розпорядження ВАТ «Силікат» від 15 січня 1996 року, № 104, належало право власності на АДРЕСА_1 . Зазначена квартира зареєстровано на праві приватної власності за померлою в КП ДОР «КБТІ», що підтверджується архівною довідкою.
За життя ОСОБА_5 заповіт не складала. Після її смерті, позивачка є єдиним спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину на підставі ст.ст. 1262, 1269 ЦК України, оскільки у встановлений шестимісячний строк звернулась до Першої Криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті сестри. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, немає, що підтверджується відомостями, які були надані нотаріальною конторою.
Судом встановлено, що після шестимісячного строку, позивач звернулась до Першої Криворізької державної нотаріальної контори для оформлення спадщини після померлої сестри, але державним нотаріусом Уколовою Н.М. їй було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документа на квартиру та роз'яснено, про необхідність звернення до суду для визнання права власності безпосередньо за нею в порядку спадкування. Обставини підтверджуються постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №859/02-31 від 26.03.2014 року (а.с.13).
Нотаріусом було відмовлено на підставі п. 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ від 296/5 від 22.02.2012 року (надалі по тексту - Порядок), відповідно до якого видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів (п. 4.12 Порядку).
Свідоцтво про право власності (правовстановлюючий документ), яке було видано померлій, було втрачено (загублено) нею за життя. Видача дублікату свідоцтва про право власності неможлива, що підтверджується відомостями з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а також є не допустимим в силу закону, так як дублікат свідоцтва не може бути виданий на ім'я померлої людини, тим паче на її ім'я зареєстрований.
В свідоцтві про право власності на житло, яке було видане за життя померлій на підставі розпорядження ВАТ «Силікат» від 15 січня 1996 року, № 104, були помічені розбіжності в документах, а саме в написанні прізвища. Так, в свідоцтві про смерть прізвище спадкодавця зазначено як «ОСОБА_5», а в свідоцтві про право власності як «ОСОБА_5». Дана обставина пояснюється тим, що була допущена помилка при написанні прізвища померлої на українській мові у свідоцтві про право власності на житло. Підтвердженням того, що свідоцтво про права власності на житло, яке видане на підставі розпорядження ВАТ «Силікат» від 15 січня 1996 року, № 104, дійсно належить ОСОБА_5 є наступні докази: 1) копія паспорту померлої, відповідно до якого вона була зареєстрована та проживала за тією ж адресою де і розташована квартира, яка є предметом моєї позовної заяви; 2) довідка з місця проживання, яка також підтверджує обставини зазначені в п. 1; 3) копія технічного паспорту на квартиру, де її прізвище зазначене вірно, на українській мові, як «ОСОБА_5»; 4) копія свідоцтва про народження померлої, де її прізвище зазначено як «ОСОБА_5» на російській мові, тобто так як і в її паспорті.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
В зв'язку з вищевикладеним, з урахуванням часткового визнання позову відповідачем, суд вважає за необхідне позов задовольнити, встановити факт належності правовстановлюючого документа спадкодавцеві та визнати право власності на нерухоме майно безпосередньо за позивачем в порядку спадкування.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 179, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 321, 386 ЦК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнити в повному обсязі.
Встановити той факт, що свідоцтво про права власності на житло, яке видане на підставі розпорядження ВАТ «Силікат» від 15 січня 1996 року, № 104, дійсно належить ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 34,1 м2, житловою площею 16,9 м2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які не були присутні під час оголошення рішення, вправі скористуватися правом на оскарження протягом 10-днів з дати отримання копії рішення.
Головуючий суддя Філатов К.Б.