Справа № 308/6020/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 грудня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - Боднар О.В.,

суддів: Куштана Б.П., Мацунича М.В.,

за участю: секретаря Кухти М.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2

та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, що діє від імені ОСОБА_2, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 вересня 2015 року по справі за позовом Перечинської районної кредитної спілки «Тур’я» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року голова правління Перечинської районної кредитної спілки «Тур’я» ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, в якому з урахуванням уточнень, викладених у заяві від 31 серпня 2015 року (а.с. 40-42), просила стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача збитки у розмірі 51 534,54 грн., завдані кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування вимог посилалася на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 05 вересня 2014 року по справі № 308/8387/14-к, якою було встановлено, що на підставі використання ОСОБА_2 завідомо підроблених документів, які підтверджують платоспроможність майбутнього позичальника та поручителів, 26 вересня 2007 року між Ужгородською філією № 1 Перечинської районної кредитної спілки «Тур’я» і позичальником ОСОБА_4 та поручителями ОСОБА_5, ОСОБА_2 був укладений договір кредиту-поруки № 369/1, згідно якого отримано кредитні кошти у розмірі 25 000,00 грн..

Кредитна спілка, будучи переконаною у погашенні зазначеного кредиту та його забезпеченості, здійснила оформлення договору та видачу коштів.

На час звернення з позовом заборгованість становить 51 534,54 грн., з яких: 16 180,02 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 35 354,52 грн. – заборгованість по відсотках, які позивач і просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28 вересня 2015 року (а.с. 52-54) уточнену позовну заяву задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Перечинської районної кредитної спілки заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 51 534,54 грн. та на користь держави – судовий збір у розмірі 515,34 грн..

В апеляційній скарзі (а.с. 67-71) ОСОБА_3, що діє від імені ОСОБА_2, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що у кредитної спілки відсутнє право на звернення з даним позовом, оскільки відсутні докази про визнання Перечинської районної кредитної спілки «Тур’я» потерпілим від злочину, вчиненого ОСОБА_2, не зазначено розміру шкоди, що завдана спілці, у клопотанні прокурора та ухвалі Ужгородського міськрайонного суду від 05 вересня 2014 року у справі № 308/8387/14-ц.

Посилаючись на ч.3 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 31 березня 1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» та п.3 ч.1 ст.91 КПК України вказує, що розмір шкоди, завданий ОСОБА_2 спілці, який підлягає відшкодуванню в цивільному процесі, визначений в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду від 11 серпня 2015 року у справі № 308/7902/15-к, де на аркуші 5 зазначено, що ОСОБА_2 спричинила шкоду Ужгородській філії № 1 Перечинської районної кредитної спілки «Тур’я» на загальну суму 49 210,96 грн.. Саме на відшкодування такого розміру шкоди і має право позивач.

Також зазначає, що спілка не має права на отримання доходів від фінансової діяльності у зв’язку з відсутністю ліцензії.

Вказує на те, що відсутність у спілки права на звернення з позовом встановлена також у рішеннях апеляційного суду Закарпатської області від 08 червня 2016 року у справі № 308/8351/15-ц та від 13 вересня 2016 року у справі № 308/8180/15-ц, в яких судом було відмовлено спілці у задоволенні аналогічних позовів у зв’язку з відсутністю одного з елементів цивільно-правової відповідальності.

Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору кредиту – поруки №369/1 від 26 вересня 2007 року ОСОБА_4 отримала кредит в розмірі 25000 грн. із сплатою 45 % річних з кінцевим терміном повернення 25 вересня 2009 року. Поручителями за виконання ОСОБА_4 її кредитних зобов’язань є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с. 15-17).

Щодо ОСОБА_2 було розпочато кримінальне провадження №12014070030000682 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.2 ст.358, ч.1 ст.190 КК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду 05 вересня 2014 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення зазначених кримінальних правопорушень на підставі п.2 та п.3 ч.1 ст.49 КК України у зв’язку із закінченням строку давності, а кримінальне провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що завдана КС «Тур’я» шкода знаходиться у причинному зв’язку з наслідками вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, у вчиненні якого її на підставі ухвали суду визнано винною, а тому саме з неї слід стягнути заборгованість за договором кредиту-поруки № 369/1 від 26 вересня 2007 року.

Однак до такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 22 ЦК України регламентовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування; завдані збитки відшкодовуються в повному обсязі; збитками є реальні збитки та упущена вигода - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Позивач – Перечинська районна КС «Тур’я», вважає себе потерпілим від кримінального правопорушення.

За приписами ст. 1166 ч. 1 ЦК України, на яку як на правову підставу задоволення позовних вимог послався суд першої інстанції, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв’язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов’язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об’єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Положення указаної норми стосуються виключно деліктного заподіяння шкоди. Деліктне зобов’язання - це зобов’язання, що виникло внаслідок протиправного та винного заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Воно виникає там, де заподіювач шкоди й потерпілий не перебували між собою у зобов’язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов’язальних правовідносин.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності). Законодавство в деліктних зобов’язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 ЦК України покладено на відповідача.

Як уже зазначалося, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05.09.2014 р., яка набрала законної сили, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 та п. 3 ст. 49 КК України – у зв’язку із закінченням строку давності, а кримінальне провадження, відомості про яке 04.04.2014 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014070030000682, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 358, ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України закрито на підставі ч. 2 ст. 284 КПК України, (а.с. 5-13).

У вказаній ухвалі зазначено, що ОСОБА_2, будучи зареєстрованою як фізична особа-підприємець, діючи умисно попередньо спонукавши ОСОБА_4 отримати для неї кредит у розмірі 25000 грн. в Ужгородській філії № 1 Перечинської районної кредитної спілки «Тур’я», будучи обізнаною про обов’язковість поруки при отриманні кредиту ОСОБА_4, спонукала ОСОБА_5 до поруки по даному кредиту, завідомо знаючи та усвідомлюючи свою неплатоспроможність та неплатоспроможність ОСОБА_4 та ОСОБА_5, без відома та згоди останніх в якості документів, що підтверджує їх платоспроможність як майбутніх позичальника та поручителя, надала представникам кредитної спілки, завідомо підроблені документи, а саме: довідку про доходи за вих. № 1/8 від 29.09.2007 р. на ім’я ОСОБА_4 про те, що остання дійсно працює ріелтором в агенції нерухомості «Мегаполіс», довідку про доходи за вих. № 1/4 від 26.09.2007 р. на ім’я ОСОБА_2 про те, що остання дійсно працює директором в агенції нерухомості «Мегаполіс», довідку про доходи за вих. № 1/6 від 26.09.2007 р. на ім’я ОСОБА_5, про те, що остання дійсно працює помічником бухгалтера в агенції нерухомості «Мегаполіс».

При цьому факт заподіяння ОСОБА_2 майнової шкоди (збитків), розмір цієї шкоди (збитків), статус КС «Тур’я» як потерпілого та/або цивільного позивача вказаною ухвалою не встановлений.

Тобто, відсутній такий елемент цивільно-правової відповідальності як наявність шкоди.

Заявлені позивачем збитки в розмірі 51 534,54 грн. випливають з неналежного виконання зобов’язань за договором кредиту-поруки №369/1 від 26 вересня 2007 року, який укладений між КС «Тур’я» і позичальником ОСОБА_6 та поручителями – ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

Згідно з карточкою платежів по гривневому кредиту за договором кредиту-поруки №369/1 від 26 вересня 2007 року вбачається, що по вказаному кредиту ОСОБА_4 здійснювалося погашення заборгованості як по тілу кредиту, так і по процентах за користування кредитом (а.с.14). Станом на 23.03.2015 року заборгованість за договором становить 51534,54 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 16180,02 грн. – 21391,75 гривні та заборгованість по відсоткам – 35354,52 грн..

Таким чином, наданими позивачем доказами стверджується, що заборгованість, яка виникла за вказаним договором, є саме кредитною заборгованістю, тобто наслідком договірно-зобов’язальних правовідносин, а не майновою шкодою як об’єктивним наслідком протиправної поведінки ОСОБА_2 у формі кримінального правопорушення (деліктних правовідносин).

Зазначені обставини свідчать і про відсутність такого елементу цивільно-правової відповідальності як причинний зв’язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що висновки суду щодо стягнення майнової шкоди з ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст.ст. 22, 1166 ЦК України, не відповідають обставинам справи, а тому оскаржуване рішення відповідно до пунктів 3 і 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 307, 309, 314, 316, 317 і 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, що діє від імені ОСОБА_2, задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 вересня 2015 року скасувати.

У позові Перечинської районної кредитної спілки «Тур’я» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

с у д д і :

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9