ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2009 року Справа № 20/171-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідач),
суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Стуковенковій О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Кулігіна А.В. (дов. № 01/04/03 від 04.01.09 р.);
від відповідача: Постоєнко М.М. (дов. № 30/119 від 05.02.09 р.); Оленченко В.С. (дов. №30/309 від 01.04.09)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Відкритого акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” м. Марганець на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2009 р. у справі № 20/171-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Метиз Марин” м.Одеса
до Відкритого акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” м. Марганець
про стягнення 7 699 грн. 50 коп.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 02.07.09 р. у справі № 20/171-09, яке підписано 07.07.2009 р. і оформлено відповідно до вимог ст.. 84 ГПК України (суддя Пархоменко Н.В.), частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Метиз Марин” м. Одеса до Відкритого акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” про стягнення 7 699 грн. 50 коп.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 6 891 грн.26 коп. основного боргу, 672 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 93 грн. 72 коп. 3 % річних, 101 грн. 44 коп. витрат по сплаті державного мита та 117 грн. 34 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню процесу.
В решті позову відмовлено.
Скаржник просить скасувати оскаржуване рішення повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, так як вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийнято внаслідок неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним доказам, а також порушено норми матеріального права.
Відповідач вказує в апеляційній скарзі, що для оплати вартості поставленої продукції позивачем був виписаний рахунок-фактура № СФ-10/1408 від 14.10.2008 р. В первинних документах відсутнє посилання на підставу (номер та дату договору), відповідно до якої здійснювалась господарська операція і повинна здійснитися оплата за поставлену продукцію. Крім того, у видатковій накладній відсутні дані про посади працівників позивача, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, які можуть ідентифікувати особу, яка дала дозвіл на участь в здійсненні господарської операції і працівника, який безпосередньо відпустив відповідну продукцію по первинному документу.
Рахунок –це первинний документ бухгалтерського обліку, який відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІУ від 16.07.1999 р., із змінами та доповненнями фіксує факти здійснення господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. На думку скаржника, наданий позивачем рахунок –фактура № СФ-10/1408 від 14.10.2008 р. оформлений з порушенням вимог Закону, не має на теперішній час юридичної сили та доказовості, в результаті чого вищезазначений первинний документ не може бути підставою для ВАТ “Марганецький ГЗК” до виконання.
Скаржник зазначає в апеляційній скарзі, що при прийнятті рішення господарським судом не прийнято до уваги, що неможливість виконання відповідачем грошового зобов’язання належним чином по договору поставки № 422 від 13.05.2008 р. виникла не по його вині. В зв’язку з різким погіршенням економічної ситуації на світовому та українському ринках металопродукції, повною зупинкою ряду металургійних підприємств України, відсутністю ринку збуту марганцевого концентрату ВАТ “Марганецький ГЗК”, згідно наказу № 989 від 31.10.08 р., з 01.11.08 р. по даний час знаходиться у вимушеному простої, видобування марганцевої руди та реалізація продукції –марганцевого концентрату не проводиться, надходження оборотних коштів незначне.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, так як, згідно п.5.1 договору, розрахунок провадиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом терміну, вказаного в пункті договору. У додатковій угоді № 4 від 14.10.08 р. до договору № 422 від 13.05.2008 р. пунктом 1.6.3 встановлена оплата в момент передачі права власності на продукцію, тобто в день поставки товару –21.10.2008 р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Метиз Марин” м. Одеса (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” м.Марганець (покупець) укладено договір поставки № 422 від 13.05.2008 р. і Додаткова угода № 4 від 14.10.2008 р. до договору.
Згідно п.1.1 представник відповідача Дем”янов А.Д. по довіреності від 20.10.2008 р. серії НБМ № 674036/556, по видатковій накладній від 21.10.2008 р. № РН-10/2101 отримав продукцію на суму 6 891 грн. 26 коп.
Пунктом 4.2 договору поставки № 422 від 13.05.2008 р. сторони передбачили, що право власності на продукцію переходить до покупця в момент передачі продукції покупцю.
За отриману продукцію відповідачу були надані рахунки-фактури № СФ-10/1408 від 14.10.2008 р. на суму 6 891 грн. 26 коп., № СФ-04/0901 від 09.04.2009 р. на суму 6 891 грн. 26 коп. (а.с. 41, 43).
Відповідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до умов договору позивач зобов’язався поставити відповідачу продукцію в кількості, за ціною, в строки і на умовах згідно з договором поставки № 422 від 13.05.08 р.
Пунктом 1.6.3 Додаткової угоди № 4 сторони встановили, що розрахунок за поставлену продукцію проводиться у день передачі права власності на продукцію покупцю, тобто строк оплати продукції пов’язаний не з отриманням рахунку, а з моменту передачі права власності на продукцію.
Вартість отриманої продукції відповідачем не була сплачена.
18.11.2008 р. за вих. № 11/1801 відповідачу була пред’явлена претензія на суму отриманого товару. До претензії був доданий акт звірки взаєморозрахунків.
У відповіді на претензію від 24.12.2008 р. за № 30/1150-П (а.с. 29), яка була підписана в.о. голови правління ВАТ “Марганецький ГЗК”, відповідач повідомив позивача, що претензія розглянута, але відмовлено у задоволенні претензії у зв’язку з тим, що рахунок-фактура № СФ-10/1408 від 14.10.08 р. виписаний позивачем за сім днів до фактичної поставки, строк дії для оплати якого складає –три дні.
Відповідач вважає, що строк оплати за отриману продукцію ще не настав, так як після закінчення строку сплати рахунків, які вказані у рахунках, сплинув, а нові рахунки-фактури він не отримав, а тому і не сплатив продукцію.
Крім того, скаржник зазначає, що в первинних документах відсутні посилання на підставу, відповідно до якої здійснювалася господарська операція і повинна здійснитися оплата за поставлений товар, а також в видатковій накладній № РН-10/2101 від 21.10.08 р. відсутні обов’язкові реквізити.
У зв’язку з тим, що відповідач своєчасно не сплатив вартість отриманої продукції, позивач звернувся з позовом про стягнення з нього 6 891 грн. 26 коп. основного боргу і, на підставі ст. 625 ЦК України, просив стягнути 3 % річних та індекс інфляції, за весь час прострочення платежу.
Згідно до вимог статей 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
На час розгляду справи відповідач не надав доказів оплати вартості отриманої продукції, згідно до вимог п.1.6.3 Додаткової угоди № 4 від 14.10.2008 р.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зробив висновок, що відповідач належним чином не виконав свої зобов’язання за договором щодо оплати отриманої продукції і правомірно задовольнив позов.
З огляду на вищезазначене доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не можуть служити підставою для скасування рішення господарського суду по даній справі, так як у відповіді на претензію відповідач не заперечував, що отримав спірну продукцію і відповідачем порушені умови п.1.6.3 Додаткової угоди № 4 від 14.10.08 р.
На підставі викладеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” м. Кривий Ріг залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2009 р. у справі № 20/171-09 залишити без змін.
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді: Л.О. Лотоцька
О.С. Євстигнєєв
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко
28.09.2009 р.