Перемишлянський районний суд Львівської області

м. Перемишляни, вул. Галицька, 67а, 81200, (03263) 2-17-76

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2010 року Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Кіпчарського М.О.

при секретарі Макар Г.В.,

за участю: позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним ОСОБА_1,

відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Перемишляни цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , 3-я особа – приватний нотаріус ОСОБА_3, про визнання розписки недійсною ,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.04.2008р. ОСОБА_2 надала йому заяву-розписку, за якою зобов»язалась повернути витрати, понесених ним на ремонт належного ОСОБА_2 житлового будинку. Відповідач не сплатила у встановлений термін борг, тому просить стягнути з неї 2000,00 дол.США, що еквівалентно 15 320,00 грн. основного боргу, а також 1302,20 грн. – суму індексу інфляції за час прострочення та 3% річних розміром 256,87 грн.

ОСОБА_2 пред»явила зустрічний позов до ОСОБА_1 та просить визнати недійсною заяву-розписку від 01.04.2008р., яку вона надала ОСОБА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що дану розписку ОСОБА_1 отримав від неї в результаті її помилки щодо змісту підписаного документу, так як останній жодних фінансових витрат на ремонт належного їй житлового будинку не поніс, а такий ремонт проводився за кошти отриманої нею в банку позики.

Ухвалою суду від 22.01.2010р. дані позови об»єднані в одне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свій позов підтримав, покликаючись на зазначені в позовній заяві мотиви, а зустрічний позов не визнав. Показав, що з 2005 р. по 07.04.2008р. перебував у шлюбі з відповідачкою, якій на праві власності належить житловий будинок в с.Скнилів, придбаний нею до укладення шлюбу, і в якому вони проживали разом. Для проведення ремонтних робіт в будинку, ОСОБА_2 в серпні 2007р. взяла в банку кредит в сумі 12 тис. дол..США, з яких 6 тис.дол.США віддала своєму батькові, 4 тис. віддала йому, які він потратив на ремонт будинку. В той час він працював, мав доходи, і на ремонт також витратив свої особисті 2 тис.дол.США. Коли на початку 2008р. вони розлучалися, то домовились між собою, що ОСОБА_2 поверне йому витрачені ним на ремонт 2 тис дол..США, а він не буде претендувати на майно, що залишилось у її власності. Для цього вони вдвох 01.04.2008р. звернулися до нотаріуса, де кожен з них підписав свою заяву-розписку, текст яких склав нотаріус. Зокрема, ОСОБА_2 підписала заяву-розписку про те, що зобов»язується повернути йому 2 тис.дол.США до 01.01.2009р. Розписку, підписану ОСОБА_2, він одразу ж забрав собі. Але ОСОБА_2 не повернула йому кошти, тому він звернувся в суд. Вважає, що зустрічний позов не підлягає до задоволення, так як заяву-розписку ОСОБА_2 писала без будь-якого примусу та обману з його сторони.

В судовому засіданні ОСОБА_2 первісний позов не визнала, підтримала свій зустрічний позов з зазначених в ньому мотивів. Зазначила, що з 2005р. по 07.04.2008р. перебувала в шлюбі з ОСОБА_1 На початку 2007р. вони вдвох переселилися проживати у належний їй на праві особистої власності житловий будинок в селі Скнилів Пустомитівського району та вирішили провести в ньому ремонт. Але коштів на ремонт не мали, тому в серпні 2007р. вона взяла в банку 12 тис. дол.США кредиту, з яких 8 тис. дол. США віддала ОСОБА_1 для проведення ремонту, і який саме за ті кошти проводив ремонт. Вважає, що ОСОБА_1 не поніс будь-яких власних фінансових витрат на ремонт належного їй будинку, так як з переданих йому 8 тис. дол. США, на ремонт було потрачено значно меншу суму. Всупереч вимогам ст.60 ЦПК України , ОСОБА_1 не надав підтверджень того, що поніс такі власні фінансові витрати на ремонт належного їй будинку.

З приводу зустрічного позову зазначила, що під час розлучення ОСОБА_1 наполіг на тому, щоб вони пішли до нотаріуса та написали розписки, що не мають взаємних

2.

претензій. Вона спочатку не погоджувалась , але ОСОБА_1 поставив вимогу, що в разі її відмови не дасть згоди на розлучення. Тому вона, бажаючи розлучитися, згодилась на дану пропозицію та дійсно 01.04.2008р. разом з ОСОБА_1 прийшла до нотаріуса, де кожен з них підписав заяву-розписку, текст яких був складений нотаріусом. Підписуючи розписку, вона не читала її зміст, так як вважала, що підписує розписку про відсутність у неї претензій до ОСОБА_1 Відразу ж після того, як вона підписала розписки, її забрав собі ОСОБА_1 Копія того документу їй не видавалась в той час, копію підписаної нею розписки вперше отримала тільки після звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом. Вважає, що в даному випадку вона помилилась щодо обставин, які мають істотне значення. Зокрема, зміст розписки не відповідає дійсності, так як ОСОБА_1 своїх власних коштів на ремонт належного їй будинку не тратив, і вона йому таких коштів не заборгувала.

Третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що 01.04.2008р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приходили до неї в нотаріальну контору та консультувалися з приводу вирішення питання поділу майна подружжя, і у яких на той час не було необхідних підтверджуючих документів на таке майно. Тому подружжя пішло ні з чим. В той же самий день ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вдруге звернулися до неї з просьбою підготувати тексти розписок про відсутність взаємних претензій. Підготовлені нею розписки кожен з присутніх підписав свій варіант документу, і будь-яких заперечень, претензій щодо змісту розписок не було. Після того дня, приблизно через 2-3 тижні ОСОБА_2 приходила до неї одна та виясняла, чи можливо анулювати розписку. Але їй в цьому було відмовлено.

Свідок по справі ОСОБА_4 показала, що коли позивач та відповідач деякий час проживали в належному ОСОБА_2 будинку в с.Скнилів. Зі слів ОСОБА_2 їй відомо, що її колишній чоловік ОСОБА_1 спонукав її взяти кредит в банку, а також вимагав продати будинок. Зі слів ОСОБА_2 знає, що та взяла в банку кредит в сумі 12 тис. дол.. США для проведення ремонту в будинку, і що тими коштами розпоряджався її чоловік.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що ОСОБА_2 являється її сестрою, яка була заміжня за ОСОБА_1 та деякий час проживала з чоловіком в належному сестрі будинку в с.Скнилів. Для проведення в будинку ремонту, сестра взяла в банку 12 тис. дол..США кредиту, і тими коштами повністю розпоряджався чоловік сестри ОСОБА_1 Зі слів сестри їй відомо, що коли та хотіла розлучитися, то ОСОБА_1 поставив вимогу, щоб сестра продала належний їй будинок. А коли та відмовилась, то змусив сестру написати розписку про те, що винна йому 2 тис. дол.. США, а також що сама буде сплачувати кредит. Вважає, що ОСОБА_1 будь-яких власних коштів на ремонт будинку не потратив.

Свідок ОСОБА_6, будучи допитаним в судовому засіданні показав, що ОСОБА_2 являється його донькою, яка перебувала у шлюбі з ОСОБА_1, та з яким проживала в належному доньці будинку в с.Скнилів. Щоб провести ремонт в будинку, ОСОБА_1 змусив його доньку взяти кредит в банку в сумі 12 тис. дол.. США. Даними коштами розпоряджався ОСОБА_1 На що були потрачені кошти, не знає, але з врахуванням виконаного об»єму робіт вважає, що на ремонт витрачено значно менша сума. Донька йому розповідала, що ОСОБА_1 змушував її продати будинок, а коли розлучалися, шантажував та змусив написати розписку.

Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_1 являється його сином, який раніше перебував у шлюбі з ОСОБА_2 Дійсно у 2007 році його син проводив ремонт в будинку, в якому проживав в той час з ОСОБА_2 в с.Скнилів. Зі слів сина йому відомо, що для ремонту будинку в банку був взятий кредит. Хто саме брав кредит та яку суму, скільки і на що були потрачені кошти, не знає. Син йому розповідав, що судиться з колишньою дружиною ОСОБА_2 за 2 тис. дол. США, які остання йому обіцяла сплатити при розлученні.

Свідок ОСОБА_8, будучи допитаним в судовому засіданні показав, що осінню 2007 року він разом з Козакевич приблизно на протязі 3-х місяців допомагав ОСОБА_1 проводити ремонт в будинку в с.Скнилів. За виконану роботу ОСОБА_7 обіцяв заплатити їм по 250 дол.США, але не розрахувався до даного часу.

Заслухавши пояснення та доводи сторін по первісному та зустрічному позовах, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини:

13.04.2004р. на підставі Договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 набула право власності на житловий будинок загальною площею 31,3 кв.м по вул.Озерна,26 у с.Скнилів Пустомитівського району Львівської області (а.с. 30-32).

3.

Встановлено, що 09.06.2005р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклади шлюб, і з того часу проживали разом та вели спільне господарство, в тому числі з весни 2007р. проживали в житловому будинку по вул..Озерна,26 в с.Скнилів.

14.08.2007р. ОСОБА_2 уклала кредитний договір з банком, за яким отримала кредит у розмірі 12 тис. дол.. США, терміном до 2022 року, зі сплатою 12.4% річних. Виконання даного кредитного договору забезпечено іпотекою на належний ОСОБА_2 будинок по вул..Озерна, 26 у с.Скнилів ( а.с.37-44).

Наданими суду копіями квитанцій про здійснення банківських платежів підтверджується, що в рахунок погашення кредиту ОСОБА_2 , починаючи з вересня 2007р. регулярно сплачує банку кошти в сумі біля 150 дол. США в місяць ( а.с. 45-57)

Згідно видаткової накладної від 10.12.2007р., ОСОБА_1 придбав холодильник «SAMSUNG» та пральну машину «LG» загальною вартістю 3874,00 грн.( а.с.64)

25.03.2008р. ОСОБА_2 звернулася в Перемишлянський районний суд з позовною заявою про розірвання шлюбу. Рішенням суду від 07.04.2008р. даний шлюб розірвано ( а.с. 136-138).

01.04.2007р. ОСОБА_1 підписав Заяву-розписку, в якій зазначено, що він не претендує на жодне майно, яке залишилося у власності колишньої дружини ОСОБА_2, при умові, що він знімає з себе всі зобов»язання за кредитними договорами, за коштами яких ними придбані побутові товари і проводиться ремонт будинку. Підпис ОСОБА_1 на даному правочині засвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3, правочин зареєстрований за №1551 ( а.с. 28 ).

01.04.2007р. ОСОБА_2 підписала Заяву-розписку, в якій зазначено, що вона зобов»язується повернути ОСОБА_1 2000,00 дол. США за витрати, понесені ним на ремонт належного їй будинку по вул..Озерній,26 в с.Скнилів, в термін до 01.01.2009 року. При тому заявляє, що залишає за собою боргові зобов»язання за кредитними договорами, за яким позичальником є ОСОБА_1М.( кредит за побутові товари) , а також вона ( кредит на ремонт будинку). Підпис ОСОБА_2 на даному правочині засвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3, правочин зареєстрований за №1552 ( а.с.6).

Згідно довідки, виданої приватним підприємством «Арт-модуль», ОСОБА_1 працював на даному підприємстві плиточником в період з 01.01.2007р. по 30.04.2008р. і його сукупний дохід за цей період в середньому за місяць складав 880 гривень (а.с. 102).

15.12.2009р. ОСОБА_1 надав суду письмове пояснення, в якому зазначив, що з суми отриманого ОСОБА_2 кредиту, ним за час ремонту будинку витрачено 4 тис.дол.США на купівлю необхідних будівельних матеріалів ( а.с. 61-62).

Одночасно ОСОБА_1 стверджує, що на ремонт належного ОСОБА_2 будинку він витратив також належні йому 2 тис. дол.. США. Але при тому не надав суду будь-яких підтверджень обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Статями 10 та 60 ЦК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

З врахуванням встановлених обставин суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження той факт, що ОСОБА_1 за час перебування в шлюбі з ОСОБА_2, поніс у 2007 році свої особисті фінансові витрати для проведення ремонту належного ОСОБА_2 житлового будинку, в якому в той період проживав.

Також суд вважає, що в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_2 під час перебування в шлюбі з ОСОБА_1, в серпні 2007р. отримала в банку кредит в сумі 12 тис. дол..США, і що саме частина тих коштів була передана ОСОБА_1 для проведення ремонт в будинку, в якому проживало подружжя.

Дані обставини підтверджуються показами вище зазначених свідків, а також оглянутими в судовому засіданні письмовими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Щодо зустрічного позову, то суд, з врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин вважає, що такий підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним:

Позивач за зустрічним позовом просить підписану нею заяву-розписку визнати судом недійсною, оскільки даний правочин було вчинено нею під впливом помилки. Зокрема, підписуючи 01.04.2008р. заяву-розписку, вона вважала, що підписує розписку про відсутність у неї претензій до ОСОБА_1 При підписанні правочину вона помилялась щодо обставин, які мають істотне значення, так як жодних фінансових витрат ОСОБА_1 на ремонт будинку не здійснював.

4.

Розглядаючи вказаний спір, суд виходить з положень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» за нормами якого судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні та оспорювані правочини.

Пунктом 19 даної Постанови передбачено, що відповідно до статті 229 ЦК України, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваний. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину ( стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним, повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Як слідує з пояснень ОСОБА_2, під час підписання розписки вона вважала, що підписує розписку про відсутність у неї претензій до ОСОБА_1 , так як саме про такий зміст розписок між ними була домовленість. Посилаючись на помилку, як підставу недійсності правочину, ОСОБА_2 стверджує, що про помилковість своїх дій вона дізналася пізніше, а саме після того, як ОСОБА_1 звернувся з позовом в суд. В підтвердження цього зазначає, що відразу ж після того, як вона підписала розписку, ОСОБА_1 забрав даний документ собі.

Даний факт ОСОБА_1 не заперечив, а навпаки, підтвердив в судовому засіданні. Тому суд надає віри таким твердженням ОСОБА_2

При прийнятті рішення суд також враховує ту обставину, що ОСОБА_1 у своїй заяві-розписці від 01.04.2008р. зазначив, що саме за кошти, отримані за кредитними договорами, придбавалися побутові товари та проводиться ремонт будинку.

Суд вважає, що зазначена помилка має істотне значення, так як в судовому засіданні встановлено, що ремонт будинку в с.Скнилів, в якому проживало подружжя ОСОБА_7, проводився за кошти, отримані особисто ОСОБА_2 в банку, і що ОСОБА_1 не поніс своїх власних фінансових витрат на такий ремонт.

Відповідно, якщо ОСОБА_1 не поніс витрат на ремонт будинку, то ОСОБА_2 не повинна повертати йому кошти, зазначені в підписаній нею в результаті помилки заяві-розписці.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позивач за зустрічним позовом довела, що при підписанні заяви-розписки дійсно мала місце помилка, яка має істотне значення.

Тому зустрічні позовні вимоги підлягають до задоволення, а в первісному позові слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 215, 229 ЦК України, ст.ст. 8,10, 11, 57,60, 88, 209, 212- 215, 218, 292,294 ЦПК України, суд, - в и р і ш и в :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення на його користь заборгованості в сумі 2000,00 дол.США, що . еквівалентно 15 320,00 грн. основного боргу та 1302,20 грн. – суми індексу інфляції і

256,87 грн. - суми 3-х відсотків річних, а всього 16 879,07 гривень, відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсною заяви-розписки від 01.04.2008р., виданої ОСОБА_2 , підпис якої засвідчений приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №1552 , задовольнити.

Визнати недійсною заяву-розписки від 01.04.2008р., видану ОСОБА_2 , підпис якої засвідчений приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №1552.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати зі сплати державного мита в розмірі 167,90 грн. та сплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Перемишлянський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення

складено 08.10.2010р.

Суддя Кіпчарський М.О.