Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #60930093



Справа №1522/7070/13к

Провадження №1/522/38/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року ОСОБА_1

Приморський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого - судді Коваленка В.М.

з участю секретаря - Багрій А.В., Свидюк К.М.

прокурора - Боян Д.В., Занько Я.Л.,

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4

представника потерпілої- адвоката ОСОБА_5,

адвоката ОСОБА_6

захисника - адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси кримінальну справу за правилами КПК України в редакції 1960 року за обвинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, вдови, пенсіонерки, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. №2, раніше не судимої,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, одруженого, інваліда другої групи, проживаючого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України,-

В С Т А Н О В И В :


ОСОБА_10 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. Будучи інвалідом першої групи, яка за станом здоров'я потребувала систематичного стороннього догляду, ОСОБА_10, маючи намір укласти зі своїм племінником ОСОБА_11 договір довічного утримання, 05.04.2002 р. підписала з останнім договір дарування належної їй квартири.

Після підписання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 договору дарування квартири АДРЕСА_2 р. в ОСОБА_5:

- ОСОБА_10 оригінал вказаного документа забрала собі та зберігала у своїй квартирі, з якої не виїжджала, вважаючи її власною, оскільки не мала іншого житла;

- ОСОБА_11 в квартиру не вселявся, не проживав в ній і не був прописаний, комунальні платежі за квартиру не сплачував, та в КП МБТІ і РОН договір дарування на своє ім'я за життя не зареєстрував.

18.07.2002 р. ОСОБА_11 помер, не зареєструвавши квартиру за життя на своє ім’я, у встаноленному законом порядку, і на момент його смерті квартира продовжувала належати ОСОБА_10 на праві власності.

Після смерті ОСОБА_11 спадкоємником його майна стала ОСОБА_8 - вдова померлого.

З цілью заволодіння квартирою ОСОБА_10, шляхом включення квартири АДРЕСА_3 в спадкову масу померлого ОСОБА_11, ОСОБА_8 вступила у змову з ОСОБА_9 - родичем ОСОБА_10, який у вказаний період часу мав доступ до квартири ОСОБА_10, оскільки остання проживала саме у нього, і у нього ж були ключі від квартири ОСОБА_10, запропонувавши йому викрасти оригінал договору дарування на вказану квартиру, на що останній погодився.

У період з 18.07.2002 р. по 12.08.2002 р., більш точний час слідством не встановлено, ОСОБА_12, маючи намір на переоформлення на своє ім’я подарованої ОСОБА_11 квартири в порядку спадкування за законом, діючи у змові з ОСОБА_9, викрали з квартири ОСОБА_10 оригінал договору дарування на квартиру№ 11 будинку №16/1 по пр. Гагаріна р. в ОСОБА_5.

З ціллю доведення злочинного наміру, направленого на заволодіння вищевказаною квартирою, 12.08.2002 р. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зареєстрували в КП МБТІ і РОН право власності на квартиру на померлого ОСОБА_11 (т.1а.с.38).

ОСОБА_10, після виявлення факту крадіжки договору дарування, в присутності ОСОБА_13, яка здійснювала за нею догляд, висунула ОСОБА_9 вимогу повернути договір, після чого останній написав розписку, в якій зазначив, що зобов’язується повернути документи після набуття спадщини.

Таким чином, за вказаних обставин ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вчинили викрадення офіційного документу – оригінал договору дарування від 05.04.2002 року на квартиру АДРЕСА_1.


Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_8 свою провину в скоєнні інкримінуємого їй злочину не визнала і пояснила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_11, який помер 18.07.2002 р. До смерті останнього ОСОБА_10 - тітка ОСОБА_11, у квітні 2002 року, подарувала йому квартиру.

Далі ОСОБА_8 пояснила суду, що після смерті ОСОБА_11, перебуваючи у дружніх стосунках з ОСОБА_9, який є родичем ОСОБА_10, вона попросила останнього допомогти їй в оформленні спадщини. У зв'язку з цим після 20 серпня 2002 року вона видала на його ім'я доручення, яким наділила повноваженнями представляти її інтереси щодо спадкового майна чоловіка, з правом подальшого продажу квартири ОСОБА_10 та отриманням грошових коштів від її продажу.

Вона передала ОСОБА_9 оригінал договору дарування квартири та інші документи, і той офіційно звернувся до КП МБТІ і РОН, після чого квартиру ОСОБА_10 зареєстрували на ОСОБА_11 Отримані в КП МБТІ і РОН документи ОСОБА_9 подав в четверту державну нотаріальну контору на вступ її (ОСОБА_8С.) у спадщину після померлого чоловіка.

Ні вона, ні ОСОБА_9 будь-яких документів у ОСОБА_10 не викрадали, оскільки договір дарування знаходився у неї.

Разом з тим ОСОБА_8 підтвердила той факт, що приблизно восени 2002 року ОСОБА_9 був у ОСОБА_10, де у них, в присутності ОСОБА_13, відбулася розмова з приводу пропажі документів на квартиру.

Будучи допитаним у судовому засіданні, підсудний ОСОБА_9 свою провину в скоєнні злочину, передбаченого ст. 357 ч.1 КК України, не визнав і пояснив, що на прохання та за дорученням ОСОБА_8 він займався оформленням спадщини після її померлого чоловіка - ОСОБА_11.

Також ОСОБА_9 пояснив суду, що на прохання ОСОБА_8 він разом зі своєю дружиною, з метою оформлення квартири ОСОБА_10 на ОСОБА_8, подали до МБТІ документи, які саме - не пам'ятає. В подальшому підсудний ці показання змінив, та заявив, що з питання оформлення квартири в МБТІ зверталася особисто ОСОБА_8, а він лише підвіз її туди на своєму автомобілі.

При цьому ОСОБА_9 стверджував, що оригінал договору дарування він не викрадав, а взяв лише технічний паспорт на квартиру від 1993 р., у зв'язку з чим в подальшому написав розписку на ім'я ОСОБА_10

Будучи додатково допитаним 26.10.1015 року ОСОБА_9 заявив, що ОСОБА_8 попросила його взяти документи у ОСОБА_14, яка приходилась йому хресною, і він це зробив. Стверджував, що розписку написав під диктовку ОСОБА_10

В ході допиту ОСОБА_9 змінював свої показання, які давав на досудовому слідстві, про його особисте звернення до МБТІ в інтересах ОСОБА_8, пояснюючи, що він звертався до МБТІ оскільки ОСОБА_8 на той час зламала ногу і не могла сама займатись реєстрацією квартири на ім’я померлого ОСОБА_11 При цьому не міг пояснити, чому у БТІ не було його заяви на оформлення заказ-наряду та копії його паспорта і свідоцтва про смерть ОСОБА_11

Далі ОСОБА_9 пояснював, що він в БТІ з приводу реєстрації договору дарування квартири ОСОБА_10 не звертався, а зверталась сама ОСОБА_8 Він її туди лише підвозив на своєму автобусі, а сам з цього питання в МБТІ не звертався.

При цьому ОСОБА_15 підтвердив той факт, що саме він звертався до нотаріуса на підставі довіреності ОСОБА_16 з питання прийняття останньою спадщини на вказану квартиру.


Не дивлячись на не визнання підсудними вини у скоєнні інкриминуємого злочину, їх вина у повному обсязі підтверджується показаннями потерпілої, свідків, частково показаннями самих підсудних, а також сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів по справі, які були досліджені в повному обсязі у судовому засіданні.

Згідно з довідкою МСЕК ОСОБА_10 була інвалідом першої групи і за станом здоров’я потребувала стороннього догляду (т. 1 а.с. 75, 76).

Вказаний факт ніким не заперечується.

Ніким також не заперечується і той факт, що ОСОБА_10, під умовою довічного проживання в своїй квартирі АДРЕСА_4 05.04.2002 р. підписала з ОСОБА_11 договір дарування останньому належної їй квартири (т.1 а.с.18 ).

У зв’язку з тим, що потерпіла ОСОБА_13 на час розгляду справи померла, її показання були оголошені в судовому засіданні, в порядку передбаченому ст. 306 КПК України, в редакції 1960 року.

Під час досудового розслідування потерпіла пояснювала, що ОСОБА_11, який доглядав за ОСОБА_10, на початку 2002 року запропонував ОСОБА_10 підписати договір довічного утримання, за яким він буде доглядати за ОСОБА_17, а після її смерті квартира мала перейти до нього. У квітні 2002 року ОСОБА_11 М А. повіз ОСОБА_10 разом з її сестрою (ОСОБА_18 Н.) до нотаріуса, де ОСОБА_10 підписала договор дарування, і оригінал забрала собі, та зберігала у своїй квартирі.

Далі потерпіла пояснювала, що у липні 2002 року ОСОБА_11 помер і ОСОБА_10 на деякий час переїхала до ОСОБА_9, а повернувшись до себе в квартиру з’ясувала, що із квартири пропав оригінал договору дарування.

Щодо факту викрадення договору дарування, потерпіла поянювала, що в кінці вересня 2002 р. їй зателефонувала ОСОБА_10 і попросила прийти до неї, пояснивши, що у неї пропали усі документи на квартиру, які зберігалися у шафі. ОСОБА_10 говорила їй, що документи забрав ОСОБА_9, у якого були ключі від її квартири, у той час коли він забирав її до себе.

При цьому ОСОБА_13 підтвердила також той факт, що ОСОБА_9 у її присутності зізнався, що він взяв договір дарування із квартири, і говорив, що договір був необхідний йому для оформлення спадщини ОСОБА_8, про що написав розписку.

Крім того потерпіла поясняла, що за життя ОСОБА_10 зверталася з заявою до прокурора району, в якій зазначила, що ОСОБА_8 викрала у неї договір дарування квартири (т. 2 л. д. 61).

Факт знаходження договору дарування в квартирі ОСОБА_10, та його послідуючого викрадення підтвердили також свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 і ОСОБА_22

Так свідок ОСОБА_18, чиї показання були оголошені в судовому засіданні, в порядку ст. 306 КПК України, в редакції 1960 року (т.1 а.с.32,103, т.2 а.с.79-81), пояснювала, що вона є сестрою ОСОБА_10 і особисто була присутньою під час підписання договору дарування, який ОСОБА_10 після підписання забрала собі, оскільки вважала, що підписує договір довічного утримання. Також свідок давала показання про те, що вона особисто бачила у ОСОБА_10 оригінал договору дарування, який та зберігала у шафі, а після з’ясування того, що вона підписала договір дарування, який мала намір розірвати, було виявлено, що документи на квартиру та договір дарування зникли.

Також свідок пояснювала, що від ОСОБА_10 їй відомо, що договір дарування викрав ОСОБА_9, який написав їй розписку про те, що поверне всі документи, але так і не повернув.

Аналогічні показання щодо факту знаходження оригіналу договору дарування в квартирі ОСОБА_10 та його викрадення ОСОБА_9 дали - свідок ОСОБА_19, чиї показання були оголошені в судовому засіданні (т. 1а.с. 106), а також допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21 і ОСОБА_22

При цьому ОСОБА_22, крім іншого, показала, що, після смерті ОСОБА_11 доглядати за ОСОБА_10 погодився ОСОБА_9, який забрав останню до себе. У зв’язку із виниклим між ними скандалом, ОСОБА_10 повернулася до себе в квартиру, де виявила, що з шафи зник оригінал договору дарування та інші документи на квартиру. ОСОБА_23 підозрювала, що договір міг викрасти лише її хресник ОСОБА_9, так як в період переїздів до них і назад до себе, ключі від її квартири були у нього. ОСОБА_9, в присутності потерпілої ОСОБА_13 зізнався в тому, що це він викрав договір і обіцяв його повернути, проте, так і не повернув. Факт доступу ОСОБА_9 до ключів від квартири ОСОБА_10 ніхто не заперечує.

Допитана у якості свідка ОСОБА_24 (слідча по справі) показала, що усі свідки, які були допитані на досудовому слідстві, давали показання про те, що оригінал договору дарування за життя ОСОБА_11 знаходився у ОСОБА_10 і, що, після смерті ОСОБА_11, договір був викрадений ОСОБА_9, про що свідкам було відомо безпосередньо від ОСОБА_10, у зв’язку з чим ОСОБА_9 і написав їй розписку у присутності ОСОБА_13

ОСОБА_9 не заперечував тай факт, що він взяв документи на квартиру ОСОБА_23 та написав розписку.

З написаної 23 вересня 2002 року ОСОБА_9 розписки вбачається, що він зобов’язався повернути ОСОБА_10І документ по приватизації її квартири за адресою АДРЕСА_5, після прийняття спадщини (т. 1 а.с. 44).


Крім того, за фактом викрадання оригіналу договору дарування ОСОБА_10 у 2002-2004 роках зверталася до прокуратури Приморського району (т. 2 а.с. 61).

За клопотанням захисту були допитані, у якості свідків, рідна сестра підсудної - ОСОБА_25, родич підсудної - ОСОБА_26, та її друзі - ОСОБА_27 і ОСОБА_28, які дали показання про те, що вони були присутні на дні народження ОСОБА_8 31 травня 2002 року, де ОСОБА_11 за столом перед усіма запрошеними зачитав договір дарування на квартиру ОСОБА_10

Суд критично оцінює показання вказаних свідків та вважає їх такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони дані близькими родичами і друзями підсудної з ціллю надання можливості підсудним уникнути відповідальності за скоєний ними злочин, оскільки вони у повному обсязі спростовуються вищевказаними показаннями потерпілої ОСОБА_13 та свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 і ОСОБА_22, а також частково показаннями підсудного ОСОБА_9 та доказами, які були добуті в період досудового розслідування, та в повному обсязі дослідженими в судовому засіданні.

Оцінюючи критично показання вказаних свідків суд враховує також ті обставини, що з дня про який іде мова, до дня допиту в судовому засіданні свідків пройшло 13 років. При цьому вказані свідки пояснивши, що викладені ними події відбулися саме в кінці травня 2002 року, ( свідок ОСОБА_29 навіть назвав точну дату – 31 травня 2002 року), не змогли пояснити, з чим пов'язані ці події , які вони так добре запам’ятали з конкретними датами в їх житті. Більш того, вони не могли відповісти на прості запитання про те, де в той період часу працював ОСОБА_11, який автомобіль у нього був, як виглядав договір, який, з їх слів прилюдно зачитував ОСОБА_11

Та обставина , що свідки ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_30 дали однакові свідчення, щодо обставин 13-ти річної давності, без будь якої індивідуальної деталізації тих подій, а лише щодо договору дарування, про які ніколи не давала свідчень підсудна, дає підстави суду критично оцінити ці свідчення, як такі, що не можуть бути покладені в обґрунтованість вироку.

При цьому, хоча ОСОБА_8 й підтвердила показання вказаних свідків, разом з тим вона не змогла пояснити суду, чому протягом досудового і судового слідства, вона не говорила про ці обставини.

У суду немає підстав сумніватися у тому, що договір дарування ОСОБА_10 не передала ОСОБА_11 і він знаходився в її квартирі, до його зникнення, оскільки ОСОБА_10 вважала, що підписала договір довічного утримання, так як у перших же строках договору зазначена умова його укладення, а саме її довічне проживання в квартирі, що підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_13 та свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 і ОСОБА_22

Визнаючи те, що ОСОБА_9 у змові з ОСОБА_8 викрав договір дарування квартири, суд виходить з тих обставин, що, як було встановлено в судовому засіданні, договір дарування знаходився в квартирі ОСОБА_10, вільний доступ до якої був лише у ОСОБА_9, який мав ключі від квартири. ОСОБА_8 ж, яка мала намір на прийняття спадщини після померлого ОСОБА_11, не мала можливості вільно забрати договір дарування з квартири ОСОБА_10, а тому без допомоги ОСОБА_9 не змогла б ним заволодіти.

При цьому ОСОБА_9 не заперечував, що він взяв документи з квартири. ОСОБА_31 також підтверджувала, що ОСОБА_9 їй передав документи, які йому нібито дала ОСОБА_10 за власним бажанням.

Про вказане свідчить також надання 21 серпня 2002 року ОСОБА_8 довіреності саме ОСОБА_9 на право представництва її інтересів по прийняттю спадщини, у тому числі, укладення договору купівлі-продажу квартири визнаючи при цьому умови договору на власний розсуд, та отримання від продажу грошових коштів (т.1 а.с.51), у той час коли вже 12 серпня 2002 року вона сама звернулась до МБТІ. Вказане суд оцінює як гарантію розрахунку ОСОБА_8 з ОСОБА_9 за викрадення та передачу їй договору дарування.

Те, що підсудні мали спільний намір саме на послідуюче переоформлення квартири, після викрадення договору дарування, свідчить той факт, що саме ОСОБА_9 підвозив ОСОБА_8 до МБТІ коли та подавала договір на реєстрацію. При цьому вказана реєстрація в подальшому була визнана незаконною.

Згідно з довідкою з КП " ОМБТІ та РОН, договір дарування на ім'я ОСОБА_11 поданий на реєстрацію 12 серпня 2002 року, проте заяви і замовлення-наряду, сплати держмита, копії паспорта заявника, у справі МБТІ не має (т. 1 а.с. 38), що свідчить про те, що процедура звернення була порушена.

У наслідок цього, постановою слідчого матеріали відносно працівників БТІ про проведення незаконної реєстрації квартири на і’мя ОСОБА_11 були виділені в окреме провадження (т. 1 л. д. 201).

Таким чином, показання підсудних ОСОБА_8 і ОСОБА_9 про їх невинуватість спростовуються наведеними вище доказами.


Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_8 і ОСОБА_9 своїми умисними діями вчинили за попередньою змовою викрадення офіційного документу, та кваліфікує їх дії в межах пред’явленого обвинувачення за ч.1 ст.357 КК України за ознаками: викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання :

-ОСОБА_9 є те, що він є учасником бойових дій, інвалідом другої групи, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

- ОСОБА_8 є те, що вона є пенсіонеркою, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.

Згідно ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 є вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

При визначенні виду і розміру покарання ОСОБА_8 суд приймає до уваги, що злочин вона вчинила вперше, за місцем проживання характеризуються позитивно, є пенсіонеркою, суд, враховуючи майновий стан підсудної, вважає можливим визначити їй покарання у вигляді накладення штрафу.

При визначенні виду і розміру покарання ОСОБА_9 суд приймає до уваги, що він вчинив злочин вперше, за місцем проживання характеризуються позитивно, є інвалідом другої групи, учасником бойових дій, суд, враховуючи майновий стан підсудного, вважає можливим визначити ОСОБА_9 покарання у вигляді накладення штрафу.

У зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підлягають звільненню від покарання у відповідності зі ст. 49 КК України.

Що стосується цивільного позову, то суд вважає необхідним залишити його без розгляду, що не позбавляє права потерпілої звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

На виконання приписів ч.5 ст.14 Закону України «Про засади державної мовної політики» вирок складено на державній мові.

Керуючись ст. ст. 321- 343 КПК України, 1-91 КК України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_8 і ОСОБА_9 визнати винними у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України, та призначити покарання :

ОСОБА_8 - у вигляді накладення штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

ОСОБА_9 - у вигляді накладення штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходу громадян.

У зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звільнити ОСОБА_8 і ОСОБА_9 від відбування покарання у відповідності з п.2 ч.1 ст. 49 КК України.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_8 і ОСОБА_9– підписку про невиїзд – скасувати .


Цивільний позов залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб з моменту проголошення до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд ОСОБА_26.

Суддя :


07.11.2016


  • Номер: 11/813/5/20
  • Опис:
  • Тип справи: на справу (провадження) кримінального судочинства за апеляцією
  • Номер справи: 522/7070/13-к
  • Суд: Одеський апеляційний суд
  • Суддя: Коваленко В.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 11.05.2019
  • Дата етапу: 15.06.2020
  • Номер: 1/522/38/16
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальну справу (кримінальне провадження), скаргу приватного обвинувачення
  • Номер справи: 522/7070/13-к
  • Суд: Приморський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Коваленко В.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Направлено до суду касаційної інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.03.2013
  • Дата етапу: 23.05.2023
  • Номер: 11/812/2/23
  • Опис:
  • Тип справи: на справу (провадження) кримінального судочинства за апеляцією
  • Номер справи: 522/7070/13-к
  • Суд: Миколаївський апеляційний суд
  • Суддя: Коваленко В.М.
  • Результати справи: Винесено ухвалу про скасування вироку
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 05.10.2020
  • Дата етапу: 07.03.2023
  • Номер: 21-з/812/42/23
  • Опис: за клопотанням потерпілої Воробйової Л.В про поновлення строку на касаційне оскарженн ухвали Миколаївського апеляцінйого суду від 07.03.2023 року по справі 522/7070/13-к
  • Тип справи: на заяву (роз'яснення рішення суду, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, повернення судового збору, додаткове рішення суду)
  • Номер справи: 522/7070/13-к
  • Суд: Миколаївський апеляційний суд
  • Суддя: Коваленко В.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 15.11.2023
  • Дата етапу: 17.11.2023
  • Номер: 21-з/812/1/24
  • Опис: за клопотанням потерпілої Воробйової Л.В про поновлення строку на касаційне оскарженн ухвали Миколаївського апеляцінйого суду від 07.03.2023 року по справі 522/7070/13-к
  • Тип справи: на заяву (роз'яснення рішення суду, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, повернення судового збору, додаткове рішення суду)
  • Номер справи: 522/7070/13-к
  • Суд: Миколаївський апеляційний суд
  • Суддя: Коваленко В.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 15.11.2023
  • Дата етапу: 14.12.2023
  • Номер: 21-з/812/1/24
  • Опис: за клопотанням потерпілої Воробйової Л.В про поновлення строку на касаційне оскарженн ухвали Миколаївського апеляцінйого суду від 07.03.2023 року по справі 522/7070/13-к
  • Тип справи: на заяву (роз'яснення рішення суду, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, повернення судового збору, додаткове рішення суду)
  • Номер справи: 522/7070/13-к
  • Суд: Миколаївський апеляційний суд
  • Суддя: Коваленко В.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 15.11.2023
  • Дата етапу: 21.02.2024
  • Номер: 11/813/11/24
  • Опис:
  • Тип справи: на справу (провадження) кримінального судочинства за апеляцією
  • Номер справи: 522/7070/13-к
  • Суд: Одеський апеляційний суд
  • Суддя: Коваленко В.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.06.2024
  • Дата етапу: 27.06.2024
  • Номер: 11/813/11/24
  • Опис:
  • Тип справи: на справу (провадження) кримінального судочинства за апеляцією
  • Номер справи: 522/7070/13-к
  • Суд: Одеський апеляційний суд
  • Суддя: Коваленко В.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.06.2024
  • Дата етапу: 11.12.2024
  • Номер: 11/813/11/25
  • Опис:
  • Тип справи: на справу (провадження) кримінального судочинства за апеляцією
  • Номер справи: 522/7070/13-к
  • Суд: Одеський апеляційний суд
  • Суддя: Коваленко В.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.06.2024
  • Дата етапу: 11.12.2024
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація