П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1826/16-а

14 грудня 2016 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді: Мужика І.І.

секретаря: Дмитрук С.І.

з участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Жукової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити дії,-

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити дії.

В судовому засіданні позивач по справі ОСОБА_1 позов підтримала з мотивів викладених в позовній заяві, яку просить задоволити та визнати дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області неправомірними та зобов»язати вчинити дії.

Представник відповідача - Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області Жукова О.О. позов не визнала і просить в його задоволенні відмовити, оскільки він безпідставний.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, свідків, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.71 КАС України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи,перевіривши матеріали справи приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст.2 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду для оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Зі змісту ст.71 КАС України випливає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них та їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки відповідач по справі в силу норм ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.71 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України від 12.08.1993 року №637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 - ІV (далі Закон № 1058) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах,

Судом встановлено, що позивач по справі - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв»язку з досягненням 55 - річного віку в 2010 році звернулася до Надвірнянського об'єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області для призначення їй пенсії за віком. При цьому позивачем по справі ОСОБА_1 до заяви було подано пакет документів про стаж її роботи та заробітну плату, в тому числі довідки про стаж та заробітну плату в ПАП «Бірки».

Їй призначено пенсію за віком, однак працівники відповідача повернули позивачу по справі ОСОБА_1 довідки з тих причин, що у них відсутні вихідний номер та дата.

10.06.2016 року позивач по справі ОСОБА_1 повторно звернулася до Надвірнянського об'єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області із окремою заявою про перерахунок її пенсії з врахуванням стажу роботи і заробітної плати у ПАП «Бірки».

До даної заяви долучила довідки про те, що вона була членом колгоспу «Росія» (11.02.1992 року перейменоване на с/г «Великобірківське», згодом 20.02.2000 року перетворене у Приватне агропромислове підприємство «Бірки»), а також довідки про заробітну плату в даному колгоспі.

Однак, листом Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області №4110/03 від 22.08.2016 року позивачу по справі ОСОБА_1 відмовлено у зарахуванні стажу та заробітної плати яку вона отримувала у ПАП «Бірки». оскільки стаж роботи у колгоспі «Росія» з 10.04.1971 року по 12.12.1971року; з 11.04.1972 року по 15.12.1972 року; з 05.04.1975 року по 30.11.1975 року; з 01.04.1988 року по 30.11.1988 року; з 10.04.1989 року по 30.11.1989 року та з 02.04.1990 року по 30.11.1990 року у ПАП «Бірки» (правонаступника колгоспу «Росія») відповідач перевірити немає можливості, так як на даний час місце знаходження первинних документів даного підприємства не відоме, а тому Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області не має можливості зарахувати до трудового стажу позивача по справі ОСОБА_1 її стаж роботи на даному підприємстві.

Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Перелік документів які подаються до заяви про призначення пенсії за віком визначений у п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 N 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.7 Порядку № 22-1 документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка, а у разі її відсутності чи відповідних записів у ній, підтвердження трудового стажу здійснюється згідно Порядку № 637, зокрема, шляхом надання уточнюючих довідок.

Як встановлено судом, позивач по справі - ОСОБА_1 працювала у колгоспі «Росія» (перетворене у Приватне агропромислове підприємство «Бірки») в період з 10.04.1971 року по 12.12.1971 року; з 11.04.1972 року по 15.12.1972 року; з 05.04.1975 року по 30.11.1975 року; з 01.04.1988 року по 30.11.1988 року; з 10.04.1989 року по 30.11.1989 року та з 02.04.1990 року по 30.11.1990 року.

Надати інші уточнюючі довідки щодо трудового стажу позивача по справі ОСОБА_1 на вищевказаному підприємстві немає можливості, оскільки наданий час місцезнаходження первинних документів ПАП «Бірки» невідоме, з 2004 року по 2012 рік підприємство виробничої діяльності не здійснювало, про що свідчить повідомлення Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №91/09 від 08.01.2013 року та довідка Управління агропромислового розвитку Тернопільської РДА №368 від 14.11.2012 року, а керівник підприємства ОСОБА_4 - помер (ас.8).

Також факт перебування позивача у трудових відносинах з ПАП «Бірки» (колишнє «Росія) підтверджується довідками про заробіток для обчислення пенсії.

Даний факт ствердили в судовому засіданні також свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які працювали разом з позивачем по справі ОСОБА_1 Крім того, вони ствердили, що ОСОБА_1 або ОСОБА_1 Яковдокія є однієї і тією ж особою.

Пунктом 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено можливість підтвердження трудового стажу свідченнями не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

А тому, суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про задоволення позову.

На підставі ст.ст.18, 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

Постановив:

Позов ОСОБА_1 - задоволити.

Визнати неправомірними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо не зарахування ОСОБА_1 до трудового стажу роботу у колгоспі «Росія» (перетворене у Приватне агропромислове підприємство «Бірки») в період з 10.04.1971 року по 12.12.1971 року; з 11.04.1972 року по 15.12.1972 року; з 05.04.1975 року по 30.11.1975 року; з 01.04.1988 року по 30.11.1988 року; з 10.04.1989 року по 30.11.1989 року та з 02.04.1990 року по 30.11.1990 року та відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу роботу у колгоспі «Росія» (перетворене у Приватне агропромислове підприємство «Бірки») в період з 10.04.1971 року по 12.12.1971 року; з 11.04.1972 року по 15.12.1972 року; з 05.04.1975 року по 30.11.1975 року; з 01.04.1988 року по 30.11.1988 року; з 10.04.1989 року по 30.11.1989 року та з 02.04.1990 року по 30.11.1990 року та зробити з 10.06.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком з врахуванням стажу на даному підприємстві згідно довідки виданої ПАП «Бірки» про те, що ОСОБА_1 перебувала членом колгоспу «ПАП «Бірки».

Визнати неправомірними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо не зарахування ОСОБА_1 заробітної плати, яку вона отримувала у колгоспі «Росія» (перетворене у Приватне агропромислове підприємство «Бірки») в період з 10.04.1971 року по 12.12.1971 року; з 11.04.1972 року по 15.12.1972 року; з 05.04.1975 року по 30.11.1975 року; з 01.04.1988 року по 30.11.1988 року; з 10.04.1989 року по 30.11.1989 року та з 02.04.1990 року по 30.11.1990 року.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 заробітну плату, яку вона отримувала у колгоспі «Росія» (перетворене у Приватне агропромислове підприємство «Бірки») в період з 10.04.1971 року по 12.12.1971 року; з 11.04.1972 року по 15.12.1972 року; з 05.04.1975 року по 30.11.1975 року; з 01.04.1988 року по 30.11.1988 року; з 10.04.1989 року по 30.11.1989 року та з 02.04.1990 року по 30.11.1990 року та зробити з 10.06.2016 року перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з врахуванням заробітної плати згідно довідок про заробіток для обчислення пенсії виданої ПАП «Бірки» ОСОБА_1 за період з квітня місяця 1971 року по листопад місяць 1975 року та довідки про заробіток для обчислення пенсії виданої ПАП «Бірки» ОСОБА_1 за період з квітня місяця 1988 року по листопад місяць 1990 року.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст. 186 КАС України через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Мужик І.І.

Повний текст постанови виготовлено 16.12.2016 року.