Справа № 569/9881/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.

секретар Корнійчук В.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_4, яка діє через свого представника ОСОБА_2, до Рівненського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, діючи через свого представника – ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Рівненського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просила суд визнати дії відповідача, які полягають у невиплаті пенсії ОСОБА_4 її представнику ОСОБА_2 на підставі заяви від 22 лютого 2016 року про виплату пенсії за довіреністю – протиправними та зобов'язати відповідача здійснити виплату нарахованої ОСОБА_4 та невиплаченої з 01 лютого 2016 року пенсії її представнику ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 17 липня 2013 року м.Торонто, зареєстрованої № 573-1000 та здійснювати таку виплату нарахованої пенсії щомісячно.

13 листопада 2016 року представник позивача ОСОБА_1 подала суду заяву про зміну позовних вимог, згідно яких позивач просить суд визнати дії відповідача, які полягають у невиплаті пенсії ОСОБА_4 її представнику ОСОБА_2 на підставі заяви від 22 лютого 2016 року про виплату пенсії за довіреністю – протиправними; зобов'язати Рівненське об’єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області відновити з 01 лютого 2016 року виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_4 її представнику ОСОБА_2

Свої вимоги позивач мотивує тим, що їй відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» було призначено пенсію за віком. З 2013 року в її інтересах пенсію на підставі довіреності від 17.07.2013 року отримувала ОСОБА_2 Довіреність видана на п'ять років. Виплата пенсії ОСОБА_2 проводилась через установу уповноваженого банку ПАТ «Державний Ощадний банк України». Згідно з повідомленням відповідача від 15.01.2016 року, їй стало відомо, що відповідач просить її, терміново, до 15.02.2016 року звернутись до відповідача для подання заяви про виплату пенсії за довіреністю. А у разі невиконання нею цієї умови виплата пенсії з - 01.03.2016 року буде здійснюватись через підприємство поштового зв'язку за місцем її проживання. Зважаючи на те, що вона на даний час тимчасово проживає у місті Торонто, Канада, а стан її здоров'я не завжди є задовільним, вона лише 22.02.2016 року змогла звернулася до Генерального консульства України в м. Торонто (Канада), де консул з метою забезпечення та підтвердження факту її особистого звернення, засвідчив справжність її підпису на заяві про виплату пенсії за довіреністю. Вказана заява була невідкладно направлена нею на адресу її довіреної особи, однак з урахуванням необхідності значного часу на пересилання поштової кореспонденції між Канадою та Україною, заява нею була отримана лише в квітні 2016, а копія цієї заяви з пред'явленням оригіналу була прийнята відповідачем від ОСОБА_2 08.04.2016 року. Листом від 13.04.2016 року відповідач відмовив їй поновити виплату пенсії за довіреністю посилаючись на п. 1.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії та повідомив, що поновлення виплати пенсії ОСОБА_4 представнику ОСОБА_2 можливе за умови надання нею особисто до управління заяви про виплату пенсії за довіреністю. Інше діючим законодавством України не передбачено. З такою позицією відповідача вона не погоджується та вважає дії відповідача щодо припинення виплати її пенсії її представнику на підставі довіреності незаконними, протиправними та такими, що суперечать положенням Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки вона особисто підписала заяву від 22.02.2016 року адресовану для відповідача, справжність її підпису на цій заяві та відповідно і факт саме її особистого звернення засвідчив консул Генерального консульства України в м. Торонто (Канада) ОСОБА_5

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задоволити.

Представник відповідача надав суду заперечення проти позову, відповідно до змісту яких заперечує проти позову у повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що згідно листа AT «Ощадбанк», виплата пенсії позивачу здійснювалась за довіреністю, термін якої становив більш як один рік. Пункт 14 Порядку виплати пенсій і грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках №1596 визначає, що якщо суми пенсій та грошової допомоги одержуються за довіреністю більше як один рік або не одержуються з поточного рахунка більше як один рік, уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідний орган Пенсійного фонду не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач пенсії та грошової допомоги подати нову заяву в орган Пенсійного фонду у порядку, визначеному в пункті 10 цього Порядку (заяви одержувачів про зарахування сум пенсій та гровошої допомоги на поточні рахунки приймаються органами Пенсійного фнду або органами праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта та реєструються в установленому порядку). У разі невиконання одержувачем пенсій та грошової допомоги цієї умови, орган Пенсійного фонду припиняє перерахування відповідно пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу банку і здійснює виплату через підприємство поштового зв'язку за місцем проживання одержувача в установленому порядку. На підставі повідомлень з банків органи Пенсійного фонду України запрошують пенсіонерів до установ фонду для подання заяв про продовження перерахування пенсії на рахунок у банку. 15.01.2016 року на адресу позивача надіслано повідомлення з проханням звернутись до управління для подання заяви про виплату пенсії за довіреністю. В постанові Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р. "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в п. 16 зазначено, що особа, яка зверталася за пенсією повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує що особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. Статтею 29 цього Порядку передбачено, що за документ, який засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземні громадяни та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (реєстрації). У відповідності до пункту 1.5 Порядку визначено, що заява про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої визначено більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Якщо пенсіонер не надає заяву (відсутній за місцем проживання (реєстрації) та ін.). виплата пенсії здійснюється шляхом включення у відомості на виплату пенсії через відділення поштового зв’язку. Таким чином, враховуючи, що представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 не є законним представником, подана нею заява про поновлення виплати пенсії згідно довіреності не може бути врахована управлінням, оскільки такий порядок виплати пенсії не відповідає законодавству України.

В судовому засіданні представник відповідача свої заперечення підтримала повністю, просила в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, надані суду заперечення, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи суд має керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 є громадянкою України, яка досягла пенсійного віку і якій, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», було призначено пенсію за віком, що стверджується посвідченням серії АБ №361757 (а.с.8).

З 2013 року в її інтересах пенсію на підставі довіреності від 17.07.2013 року, яка засвідчена віце-консулом Генерального консульства України в м. Торонто, Канада, отримувала ОСОБА_2. Довіреність видана на п'ять років терміном до 17 липня 2018 року.

Виплата пенсії для ОСОБА_2 проводилась через установу уповноваженого банку ПАТ «Державний Ощадний банк України».

15.01.2016 року відповідач повідомив позивача терміново до 15.02.2016 року звернутись до нього для подання заяви про виплату пенсії за довіреністю, а у разі невиконання цієї умови, повідомлено, що виплата пенсії з 01.03.2016 року буде здійснюватись через підприємство поштового зв'язку за місцем проживання позивача.

Позивач на даний час тимчасово проживає у місті Торонто, Канада, стан її здоров'я є незадовільним, вона проходить курс лікування, що стверджується довідками від 25 травня 2016 року та 08 листопада 2016 року, виданими Центром громадського здоров’я м.Торонто, Канада, тому вона не може зараз повернутися в Україну. 22.02.2016 року позивач звернулася до Генерального консульства України в м. Торонто, Канада, де консул Генерального консульства України в м. Торонто, Канада, з метою забезпечення та підтвердження факту її особистого звернення, засвідчив справжність її підпису на заяві про виплату пенсії за довіреністю.

Вказана заява була направлена позивачем на адресу ОСОБА_2, однак з урахуванням необхідності значного часу на пересилання поштової кореспонденції між Канадою та Україною, заява нею була отримана лише в квітні 2016, а копія цієї заяви, з пред'явленням оригіналу, була надана відповідачу 08 квітня 2016 року.

Листом №234/10 від 13.04.2016 року відповідач відмовив позивачу посилаючись на те, що відповідно до пункту 1.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за N 1566/11846, заява про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої визначено більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Зазначив, що поновлення виплати пенсії позивача представнику ОСОБА_2 можливе за умови надання позивачем особисто до управління заяви про виплату пенсії за довіреністю.

З 01.02.2016 року виплата пенсії позивача почала здійснюватись через підприємство поштового зв'язку за місцем її проживання, однак фактично отримати вказані кошти її довіреній особі ОСОБА_2 не вдавалось. Оскільки у відділенні поштового зв'язку ОСОБА_2 було поінформовано про те, що виплата пенсійних коштів відділенням поштового зв'язку одержувачу ОСОБА_4 за довіреністю, яка видана 17.07.2013 року м. Торонто, зареєстрованою за № 573-1000 буде здійснюватись після надання на те дозволу управління Пенсійного фонду України, так як, відповідно до Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв’язку, затвердженою спільним наказом Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства праці та соціальної політики України від 28 квітня 2009 року №464/156, Постановою правління Пенсійного фонду України від 28.04.2009 р. №14-1, якщо довіреність оформлена на строк понад один рік, одержувач призначеної пенсії після кожного року дії довіреності звертається з відповідною заявою до відповідного органу Пенсійного фонду щодо продовження виплати за довіреністю, про що у відомості на виплату пенсій, орган Пенсійного фонду робить відмітку про поновлення заяви про виплату пенсій за довіреністю.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишити будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведені вище міркування ЄСПЛ є достатніми для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 ОСОБА_6 протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Верховний Суд України у постанові від 19 травня 2015 року у справі № 21-168а15 вказав, що враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов’язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов’язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, суд приходить до висновку, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов’язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов’язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, – в Україні чи за її межами.

Оскільки позивач підписала особисто заяву від 22 лютого 2016 року про виплату пенсії за довіреністю, а її представник ОСОБА_2 лише передала до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області вказану заяву, чим виконала вимоги, визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії щодо поновлення виплати пенсії за довіреністю.

Таким чином відмова відповідача поновити виплату пенсії позивача її представнику ОСОБА_2 на підставі її заяви від 22.02.2016 року суперечить, Конституції та законами України, а дії щодо припинення виплати пенсії позивача її представнику ОСОБА_2 на підставі довіреності з мотивів відсутності позивача у Рівненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області є незаконними, протиправними.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, тому не зважаючи на те, що заява про поновлення виплати пенсії за довіреністю від 22 лютого 2016 року була подана відповідачу 08 квітня 2016 року, слід зобов'язати відповідача відновити з 01 лютого 2016 року виплату раніше призначеної пенсії позивача її представнику ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1102,40 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 71, 158-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_4, яка діє через свого представника ОСОБА_2, до Рівненського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Рівненського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, які полягають у невиплаті пенсії ОСОБА_4 її представнику ОСОБА_2 на підставі заяви від 22 лютого 2016 року про виплату пенсії за довіреністю – протиправними.

Зобов'язати Рівненське об’єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області відновити з 01 лютого 2016 року виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_4 її представнику ОСОБА_2.

Стягнути з бюджетних асигнувань Рівненського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на користь ОСОБА_4 суму сплаченого судового збору в розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 копійок.

Допустити постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.   

Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2016 року.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_6