Справа №2-44/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2009 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі головуючого судді Якименко М.М.

при секретарі Скотинянець С.П.,

з участю адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Вінницької міської ради, виконкому Вінницької міської ради , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ДП « Поділлягіодезкартографія» з участю третьої особи без самосійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_9 про скасування рішень виконкому Вінницької міської ради, скасування державних актів на право приватної власності на землю, визнання недійсним договору міни, зобов»язання проведення приватизації земельної ділянки, розірвання третейських угоди та визнання недійсним рішення третейського суду , -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського райсуду м. Вінниці знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Вінницької міської ради, виконкому Вінницької міської ради , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ДП « Поділлягіодезкартографія» з участю третьої особи без самосійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_9 про скасування рішень виконкому Вінницької міської ради, скасування державних актів на право приватної власності на землю, визнання недійсним договору міни, зобов»язання проведення приватизації земельної ділянки, розірвання третейських угоди та визнання недійсним рішення третейського суду .

Позовні вимоги мотивували тим, що позивачі є співвласниками буд. АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва №247 від 10.01.1995 року та договором дарування від 26.04.1995 року.

Станом на 1954 рік розмір земельної ділянки, на якій розташоване будинковолодіння позивачів становив 1820 кв.м., які були залишені у користуванні попередньої власності будинку ОСОБА_10 відповідно до рішення №4/407 від 25.01.1954 року.

1400 кв.м. були вилучені вищевказаним рішенням і передані в користування ОСОБА_11 ( в подальшому ОСОБА_8) в розмірі 744 кв. м.(АДРЕСА_2) і ОСОБА_12 - в розмірі 714 кв.м.( АДРЕСА_3).

На даний час власником земельної ділянки по АДРЕСА_3 є ОСОБА_9

На теперішній час власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 в розмірі 779 кв.м. є відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі договору міни від 11.11.1998 року та рішення третейського суду від 26.04.2005 року.

Позивачами з метою проведення приватизації земельних ділянок було отримано кадастровий план земельної ділянки АДРЕСА_1 .В даному документі значилося, що 29 кв.м. , які перебувають в користуванні позивачів з 1991 року, відповідно до правовстановлюючих документів знаходиться у власності відповідачів ОСОБА_5.

Яким чином земля, якою користуються позивачі стала власністю відповідачів їм не відомо. В 1954 році ОСОБА_8 було встановлено паркан, який в 2000 році ОСОБА_5 замінила на цегляний, який і на даний час існує і нікуди ніколи не переміщувався. Також не зрозумілим є той факт , як розмір земельної ділянки по АДРЕСА_2 збільшився з 744 до 779 кв.м.

Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку попереднім власником ОСОБА_8 було отримано без підписання позивачами протоколу погодження меж. З довідок, які позивачі отримали з Управління земельних ресурсів вбачається, що у власності ОСОБА_8 земельної ділянки розміром 708,2 кв.м.

На даний час відповідачі відмовляються підписати протокол погодження меж, відмовляються передати позивачам в добровільному порядку 29 кв.м., що вимусило позивачів звернутися до суду з даним позовом

Позивачі просили скасувати рішення виконкому Вінницької міської ради №1013 від 24.12.1993 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки розміром 708 кв.м. по АДРЕСА_1 та №237 від 31.03.1997 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки розміром 779,40 кв.м. за адресою АДРЕСА_2. Скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку 779 кв.м. по АДРЕСА_2, виданий та зареєстрований на ім»я ОСОБА_8 03.11.1998 року. Визнати недійсним договір міни, укладений між відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_8 11.11.1998 року. Розірвати третейську угоду, укладену між ОСОБА_7 та ОСОБА_5

та визнати недійсним рішення третейського суду від 28.12.2004 року в частині визнання дійсним договору дарування, укладеного маж ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 на ім»я відповідачів ОСОБА_5 , зобов»язати виконком ВМР вирішити питання передачі у приватну власність вказаної земельної ділянки без підпису в протоколі погодження меж ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3, представник ОСОБА_4 ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовних заявах. Просили позов задовольнити , прийняти до уваги висновок судової будівель-технічної експертизи від 26.01.2009 року та стягнути на їх користь судові витрати.

Представник ВМР та виконкому ВМР позов не визнав. Пояснив, що рішення виконкому, які оскаржують позивачі були прийняті в межах компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства. Вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник позов не визнали. Вважають його безпідставним, просять відмовити в його задоволенні та застосувати строки позовної давності, про що надали письмові заперечення.

Представник ДП « Поділлягіодезкартографія» позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з»явилась , від отримання судової повістки особи, які проживають разом з нею,відмовились.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з»явився. Судова повістка була направлена йому на адресу в порядку ст. 76 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_6в судове засідання не з»явився, раніше подав заяву,де просить розглядати справу у його відсутність(а.с.77)

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_9в судове засідання також не з»явився.

Суд вирішив, з врахування думки учасників судового розгляду розглянути справу у відсутність нез»явившихся осіб.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оглянувши матеріали інвентарної справи №4265 АДРЕСА_2, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками буд.АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право приватної власності №247 від 10.01.1995 року та договору дарування 26.04.1993 року. Право їх власності на зазначене будинковолодіння зареєстровано в установленому законом порядку.

Власником будинку АДРЕСА_3 є ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2000 року,право власності було зареєстровано ВООБТІ 31.07.2000 року.

Попереднім власником земельної ділянки площею 0,0779 га, розташованої в АДРЕСА_2 ,була ОСОБА_8, згідно державного акту на право приватної власності на землю, виданого ВМР народних депутатів від 03.11.1998 року на підставі рішень виконкому ВМР від 24.12.1993 року №1013 та 31.03.1997 року №237.

Рішенням виконкому ВМР від 24.12.1993 року №1013, у відповідності до Декрету КМУ від 28.12.1992 року « Про приватизацію земельних ділянок» і на підставі рішення 10 сесії 21 скликання» Про організацію раціонального землекористування в м. Вінниці , за клопотанням громадян було передано ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 безоплатно в приватну власність, згідно інвентарних даних від 03.06.1992 року земельну ділянку площею 708 кв.м.

Вказаному рішенню передувало рішення № 736 від 12.10.1993 року, відповідно до якого на підставі клопотання виконкому і заяв громадян про впорядкування та надання земельних ділянок в індивідуальній забудові у відповідності зі ст. ст. 7,19,91 ЗК України ОСОБА_8 було надано в постійне користування 58 кв.м. та проїзд до будинку площею 150 кв.м. В послідуючому дане рішення рішенням виконкомом ВМР від 28.04.1994 року №371 було частково відмінено , а саме в частині передачі в постійне користування ОСОБА_8 проїзду площею 150 кв.м.

Згодом, 31.03.1997 року виконком ВМР народних депутатів прийняв рішення №237 « Про часткові зміни в рішенні виконкому від 24.12.1993 року №1013 «Про передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність» , в зв»язку з встановленням меж та змінами в розмірах і площі земельної ділянки, за згодою землекористувача при горизонтальній зйомці для видачі Державного акту на право приватної власності на землю, а також у відповідності із ст. ст. 22,23 ЗК України виконком вирішив п.1.5 рішення виконкому від 24.12.1993 року №1013 викласти в новій редакції : «ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 779,4 кв.м , згідно даних інвентарної справи від 31.07.1996 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі вказують , що виконкомом ВМР було порушено порядок передачі в приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки, оскільки не було отримано згоди від сумісних землекористувачів.

Такі посилання позивачів є безпідставними, оскільки вказані рішення виконкомом приймалися в межах його компетенції у відповідності до діючого законодавства та ЗК України. Згоди суміжних землекористувачів при передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_8 на час прийняття вказаних рішень чинним законодавством не вимагалось.

В послідуючому ВМР 03.11.1998 року на ім»я ОСОБА_8 було видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0.0779га, на підставі рішень виконкому ВМР від 24.12.1993 року №1013 та 31.03.1997 року№237.

Тому позовні вимоги щодо скасування рішень виконкому від 24.12.1993 року №1013 та 31.03.1997 року №237 31.03.1997 року та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку на ім»я ОСОБА_8 є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

11.11.1998 року відповідачі ОСОБА_5, її чоловік ОСОБА_7 , які діяли в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на підставі договору міни , укладеному з відповідачем ОСОБА_8 набули у приватну власність буд. АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0779 га.

На підставі вказаного договору міни 03.12.1998 року на ім»я відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ВМР було видано державний акт на прав приватної власності на вказану вище земельну ділянку.

Відповідно до рішення третейського суду від 28.12.2004 року відповідач ОСОБА_5 набула у власність від ОСОБА_7 ? буд АДРЕСА_2 та ? земельної ділянки площею 0,0779 га.

Наполягаючи на позові в решті позовних вимог, позивачі вказували на те, що підставою для їх задоволення буде висновок суду про скасування рішень виконкому ВМР від 24.12.1993 року №1013 та 31.03.1997 року №237 31.03.1997 року та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку на ім»я ОСОБА_8

Приймаючи до уваги те, що до такого висновку суд не дійшов , не має підстав для задоволення цих позовних вимог.

Ст. 51 ЗУ « Про третейські суди» , в діючий на час ухвалення рішення третейського суду в редакції від 15.03.2006 року, не передбачалось право оскарження рішення третейського суду особами, які не брали участі в справі .

В зв»язку з чим суд приходить до висновку , що позивачі не мають правової підстави оскаржувати рішення третейського суду.

Крім того, ЗУ « Про третейські суди» , в діючий на час ухвалення рішення третейського суду в редакції від 15.03.2006 року, передбачено скасування рішення третейського суду, а не визнання його недійсним, як того вимагають позивачі.

В супереч ст. 60 ЦПК України позивачі не довели суду , з яких підстав вони просять розірвати третейську угоду. Адже вказаним законом передбачено право на визнання недійсною третейської угоди, а не її розірвання.

А тому позовні вимоги задоволенню в цій частині не підлягають, в зв»язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Висновки судової будівельно-технічої експертизи від 26.01.2009 року, на які посилаються позивачі, в обґрунтування свої позовних вимог, не впливають на правову оцінку документації , на підставі якої були винесені оскаржувані рішення виконкому ВМРта видачу Державних актів на право власності на ім.»я відповідачів.

Виходячи з вищевикладеного , правової підстави для зобов»язання виконкому Вінницької міської ради вирішити питання про передачу в приватну власність земельної ділянки АДРЕСА_1 без підпису у протоколі погодження меж ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 немає. В зв»язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.

Ст. 287 ЦК України визначає загальний трирічний строк позовної давності.

Заперечуючи позов відповідач ОСОБА_5 та її представник просили суд застосувати строк позовної давності .

Оскільки позовна давність безпосередньо пов»язана з порушеним правом, а судом було встановлено, що право позивачів з боку відповідачів порушено не було, суд приходить до висновку, що підстав для застосовування строку позовної давність немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 51 ЗУ «Про третейські суди», ст. 257,267 ЦК України, ст. ст. 7,19,22,23,30,31,91ЗК України від 18.12.1990 року №561-ХІІ, ст. ст. 15,30,60 ,208,209,212-215,218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити .

Рішення набирає законної сили, якщо протягом 10 днів з дня його проголошення не була подана заява про апеляційне оскарження та не подана апеляційна скарга протягом 20 днів з дня надходження заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: