Cправа №22ц-1009/09 Головуючий у 1 інстанції Кузьмінець О.М.
Категорія -20 Доповідач Киця С.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2009 року. місто Луцьк.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі :
головуючого - судді Лончука В.Г.
суддів Киці С.І., Антонюк К.А.
при секретарі Самуленко В.С.
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старовижівської районної спілки споживчих товариств про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Старовижівського районного суду від 14 травня 2009 року ,-
В С Т А Н О В ИЛ А :
Рішенням Старовижівського районного суду від 14 травня 2009 року в позові ОСОБА_1 до Старовижівської районної спілки споживчих товариств про визнання дійсним договору купівлі-продажу приміщення магазину «Промислові товари» від 25 квітня 2002 року відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на незаконність судового рішення із-за порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 квітня 2002 року між позивачем ОСОБА_1 та Старовижівською районною спілкою споживчих товариств був укладений письмовий договір купівлі-продажу приміщення магазину «Промислові товари», який знаходиться в с.Буцинь Старовижівського району Волинської області. Передача приміщення згідно акту приймання-передачі відбулася 23.03.2009 року. Укладаючи договір купівлі-продажу нерухомого майна продавець Старовижівська РССТ не мала правовстановлюючого документу на спірне майно.
Як на підставу свого позову про визнання договору дійсним позивач покликається на те, що між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна - приміщення магазину. При цьому ними було досягнуто домовленість щодо всіх істотних умов договору, ним виконанні умови договору, але продавець не надав правовстановлюючих документів на будівлю і ухиляється від його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст.220 ЦК у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Дана норма статті відтворює положення ст. 47 ЦК (1963р.), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що приміщення магазину не може бути предметом договору, так як не являється об'єктом права власності продавця.
Судом може бути визнаний дійсним такий договір, який на момент його укладення міг бути укладений сторонами з дотриманням вимог закону. Однак, на час укладення договору купівлі-продажу сільмагу «Промислові товари» між позивачем та відповідачем - 25 квітня 2002 року, такий договір купівлі-продажу нерухомого майна не міг бути укладений сторонами, оскільки у продавця - відповідача по справі, був відсутній правовстановлюючий документ на спірний магазин. Відповідно до ст.ст. 224, 225, 227 ЦК (1963 року) не може бути предметом договору купівлі-продажу нерухоме майно, яке не є об'єктом права власності продавця на момент укладення договору, оскільки такий договір не міг бути посвідчений нотаріально в момент його укладення, хоча підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню. Відсутні правовстановлюючі документи на спірне приміщення магазину і на даний час, що підтверджується листом Старовижівської РССТ від 27 березня 2009 року № 56.
Таким чином, не заслуговують на увагу доводи апелянта про правомірність набуття права власності на приміщення магазину та про те, що він є добросовісним набувачем. Сторони не подали суду доказів належності спірного майна на час продажу відповідачу.
Колегія суддів вважає, що виходячи з наведених норм права та встановлених обставин справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволені його позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Рішення судом постановлене з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.313,314,315,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Старовижівського районного суду від 14 травня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий - // - підпис
Судді - // - - // - підписи
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Волинської області С.І.Киця