АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження : 22ц/790/5223/16 Головуючий 1-ї інстанції - Бутенко В.М.

Справа № 2-623/5265/14 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Пономаренко Ю.А., Міненкової Н.О.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування Ізюмської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі Банк) звернулось до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

В обґрунтування позову посилався на те, що у листопаді 2006 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 8 178,22 доларів США зі сплатою 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01 листопада 2026 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачкою у листопаді 2006 року було укладено договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1.

У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, станом на 13 листопада 2014 року створилась заборгованість в сумі 7 831,61 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом - 4 406,20 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом - 2 156,72 долари США; заборгованості по комісії за користування кредитом - 318,78 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 949,91 долари США.

Банк просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на квартиру №19 за вказаною вище адресою шляхом продажу предмету іпотеки Банком з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки та виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зареєстровані та/або проживають в спірній квартирі.

Також просив стягнути з відповідачів судові витрати.

Відповідачка ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, надала суду письмові заперечення проти позову.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Ізюмської міської ради Харківської проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, а також стягнути з відповідачів судові витрати за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 серпня 2015 року рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Банку задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року рішення апеляційного суду Харківської області від 04 серпня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст.303 ПК України, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що Банком доведено обставини щодо порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору та наявності заборгованості, розмір якої останнім не спростовано. Проте, на думку суду, позов Банку не підлягає задоволенню у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 07 червня 2014 року (далі - Закон), оскільки квартира, яка є предметом іпотеки, придбана відповідачем за споживчим кредитом, наданим Банком і іноземній валюті і використовується останньою як місце постійного проживання, а іншого нерухомого майна у її власності немає.

З висновком суду в повній мірі не можна погодитись із таких підстав.

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 73585792 від 22.11.2016 року за договором купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 19 лютого 2007 року ПриватБанк передав (переуступив) іншій юридичній особі право на кредитний портфель по договору іпотеки предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 (а.с.128-130 т.2).

Факт укладання договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 19 лютого 2007 року представник Банку не заперечував.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст..ст. 12,33 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Іпотека згідно до ст.3 Закону України «Про іпотеку» має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

При вирішенні спору суд першої інстанції не дав оцінки договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги і не врахував, що після укладення позивачем договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за цим договором права первісного кредитора ПриватБанку про виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2, та звернення стягнення на предмет іпотеки перейшли до нового кредитора.

Відповідно у позивача ПАТ «ПриватБанк» як первісного кредитора, який відступив право вимоги до боржника ОСОБА_2 новому кредитору відсутнє право вимоги до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на це, заочне рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у повному обсязі у зв'язку з відсутністю у нього права вимоги.

Будь-яких доказів того, що після укладення договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 19 лютого 2007 року до позивача знову перейшло право вимоги по спірному кредитному договору та договору іпотеки суду не надано.

Факт укладання договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 19 лютого 2007 року представник Банку не заперечував. Проте пояснював, що після укладення в 2007 році договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги укладався інший договір відповідно якого до них перейшло право вимоги.

Разом з тим позивачем не доведено наявність іншого договору прав вимоги (відступлення).

Вказане рішення суду не є перешкодою для позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» для пред'явлення позову до ОСОБА_2 за наявності підтвердження факту переходу прав вимоги.

Оскільки судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, з урахуванням вимог п. 1 ч. 1 ст. 309 УПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.1 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Органі опіки та піклування Ізюмської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, відмовити з інших правових підстав.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: