ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр. Науки, 5

У Х В А Л А

16.12.2016                               № 905/1632/15                                                                                                                                                       Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Дельта Банк” ОСОБА_1, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тепличний”, м. Донецьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс”, с. Павлівка

про звернення стягнення на предмет застави

розглянувши матеріали за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс”, с. Павлівка

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тепличний”, м. Донецьк

до відповідача 2: Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Дельта Банк” ОСОБА_1, м. Київ

про визнання недійсним договору застави №3.3ДС/07/301/2013-КЛТ від 17.06.2013 та додаткового договору №1 від 24.12.2014 до договору застави №3.3ДС/07/301/2013-КЛТ від 17.06.2013

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа №905/1632/15 за позовом Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Дельта Банк” ОСОБА_1, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тепличний”, м. Донецьк про звернення стягнення на предмет застави, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс”, с. Павлівка.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс”, с. Павлівка своїх зобов’язань за кредитним договором №3.3ДС/07/2013-КЛТ від 17.06.2013, у зв’язку з чим позивач звертає стягнення за договором застави №3.3ДС/07/301/2013-КЛТ від 17.06.2013, укладеним між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тепличний”, м. Донецьк.

16.12.2016 господарським судом Донецької області отримана в рамках справи №905/1632/15 позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс”, с. Павлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тепличний”, м. Донецьк та Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Дельта Банк” ОСОБА_1, м. Київ про визнання недійсним договору застави №3.3ДС/07/301/2013-КЛТ від 17.06.2013 та додаткового договору №1 від 24.12.2014 до договору застави №3.3ДС/07/301/2013-КЛТ від 17.06.2013.

Згідно з ст. 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

У п. 1.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що у процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала.

Зокрема, дійшовши висновку про те, що у відповідній заяві не зазначено обставин, на яких ґрунтується вимога третьої особи, та/або доказів, що підтверджують ці обставини, суд повертає заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 названого Кодексу. Якщо ж така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Правовий аналіз ст. 26 ГПК України свідчить про те, що самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушене відповідачем. Третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу. Разом з тим, самостійна вимога повинна бути спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

Позов - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі. Предмет позову - це частина позову, яка складає матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов.

Так, вимогами за первісним позовом є звернення стягнення на майно, що передано в заставу, відповідно до договору застави №3.3ДС/07/301/2013-КЛТ від 17.06.2013, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Тепличний”, м. Донецьк.

В той час як вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс”, с. Павлівка, яке звернулося з самостійним позовом, є визнання недійсним договору застави №3.3ДС/07/301/2013-КЛТ від 17.06.2013 та додаткового договору №1 від 24.12.2014 до договору застави №3.3ДС/07/301/2013-КЛТ від 17.06.2013, за яким предметом договору було майно передане відповідачем в заставу ПАТ "Дельта Банк".

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс”, с.Павлівка заявляє вимоги не на предмет спору у справі. За своїм змістом предмети первісного позову та позову ТОВ “Агрофірма “Агротіс”, с.Павлівка є різними, такими, що повинні бути предметами самостійних, незалежних одне від одного позовних проваджень.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Крім того, відповідно до ст. 57 ГПК України, звертаючись до господарського суду з позовом, позивачем додаються до позовної заяви документи, які підтверджують сплату судового збору у відповідному порядку (за встановленими реквізитами для перерахування судового збору по заяві, які розглядаються господарським судом Донецької області) та розмірі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, заявлені вимоги немайнового характеру – визнання договору недійсним.

Пунктом 2.2 Закону України “Про судовий збір”, встановлена наступна ставка судового збору для звернення до господарського суду, з позовом немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати, тобто, 1378,00 грн.

Проте, як встановлено судом, документів, які підтверджують сплату судового збору до позовної заяви не надано.

Одночасно, до позовної заяви надана заява ТОВ “Агрофірма “Агротіс”, с.Павлівка про відстрочку сплати судового збору, з посиланням на скрутне становище товариства, оскільки місцем реєстрації товариства та його місцезнаходженням є зона проведення антитерористичної операції.

Згідно зі статтею 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Таким чином, у розумінні приписів статті 8 Закону України “Про судовий збір” відстрочення сплати судового збору до прийняття судового рішення у справі є правом господарського суду, яким останній користується за наявності виключних обставин, доведення яких покладається на заінтересовану сторону. Однак, заявником позову не доведено належними та допустимими доказами неможливості сплати судового збору на момент звернення з даним позовом, а також можливого виявлення додаткових грошових коштів та сплати судового збору до прийняття судового рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс”, с.Павлівка про відстрочку сплати судового збору.

За змістом п. 4 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

За таких обставин позовна заява підлягає поверненню відповідно до п.п. 4, 5 ст. 63 ГПК України.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 26, 57, п.п. 4, 5 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс”, с. Павлівка про відстрочку сплати судового збору.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс”, с.Павлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тепличний”, м. Донецьк та Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Дельта Банк” ОСОБА_1, м. Київ про визнання недійсним договору застави №3.3ДС/07/301/2013-КЛТ від 17.06.2013 та додаткового договору №1 від 24.12.2014 до договору застави №3.3ДС/07/301/2013-КЛТ від 17.06.2013 повернути заявнику без розгляду.

Додаток на адресу заявника: позовна заява з додатками на 27 – ми аркушах.

Суддя Г.Є. Курило