ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
01.08.2006 Справа № 12/145
За позовом відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі центру електрозв’язку № 8 Закарпатської філії, м. Рахів
до відповідача Рахівської районної державної адміністрації, м. Рахів
про стягнення заборгованості в сумі 8 876,96 грн.
Суддя Тисянчин В. М.
Представники:
Від позивача – Токач С. С., (представник за довіреністю від 04.01.2006 року)
Від відповідача – не з’явився
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством „Укртелеком”, м. Київ в особі центру електрозв’язку № 8 Закарпатської філії, м. Рахів до Рахівської районної державної адміністрації, м. Рахів про стягнення заборгованості в сумі 8 876,96 грн.
Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.
Представник позивача, надав суду оригінали документів вказаних в додатку позовної заяви та письмовою заявою від 01.08.2006 року поданою в судовому засіданні просить покласти сплату судових витрат на позивача.
Відповідач свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, однак надісланим письмовим відзивом на позов (факс від 31.07.2006 року вих. № 326/01-12) позов визнає в повному обсязі в сумі 8 876,96 грн.
Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Заборгованість відповідача в 8 876,96 сумі грн. –основного боргу щодо оплати за надання, згідно договору № 33 від 01.08.2003 року, експлуатаційно –технічного обслуговування засобів оповіщення та зв’язку цивільної оборони, підтверджується матеріалами справи, зокрема:
- кошторисно –фінансовим розрахунком від 01.03.2003 року;
- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.
Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (4; 151); 161 ЦК УРСР (чинного до 01.01.04) та ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).
Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ч.2 п.4 Перехідних положень Господарського кодексу України –до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав та зобов’язань, які продовжують існувати, або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Аналогічне правило також закріплено в ст. 5 та ч.2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України
Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР та ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 151 ЦК УРСР та ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.
В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є надання експлуатаційно –технічного обслуговування засобів оповіщення та зв’язку цивільної оборони (ст. 11 ЦК України).
Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданого експлуатаційно –технічного обслуговування засобів оповіщення та зв’язку цивільної оборони є безспірним.
Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).
Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону України „Про власність” державна установа (організація) відповідає за своїми зобов’язаннями коштами, що є в її розпорядженні. При недостатності у державній установі (організації) коштів відповідальність за її зобов’язання несе власник.
При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.
Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.
Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.
Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат на позивача згідно його клопотання.
Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити повністю.
Стягнути з Рахівської районної державної адміністрації (м. Рахів, вул.. Миру, 1; код 22106207) на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі центру електрозв’язку № 8 Закарпатської філії (м. Рахів, вул. Миру, 46; код 25438186) суму 8 876,96 (вісім тисяч вісімсот сімдесят шість три 96 коп.) –основного боргу. Видати наказ.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тисянчин В. М.