АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/2340/16  Справа № 195/1071/16-к   Головуючий у 1 й інстанції -  ОСОБА_1   Доповідач -               ОСОБА_2  

 

 

У Х В А Л А 

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 

15 грудня 2016 року                                м. Дніпро 

  Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі: 

 Судді - доповідача  ОСОБА_2 

 суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 

 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016040000000420, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 травня 2016 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року, ухвалений щодо 

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Очамчир, Республіка Абхазія, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, 

за участю:              прокурора  ОСОБА_7 

 обвинуваченого  ОСОБА_6 

 захисника  ОСОБА_8 ,

 потерпілої  ОСОБА_9 

 представника потерпілої ОСОБА_9  

 адвоката ОСОБА_10  

законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_11  ОСОБА_12 

ВСТАНОВИЛА:

 В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не заперечуючи доведеності вини та правильності кваліфікації його дій за вчинення інкримінованого злочину, просить вирок змінити у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі, призначивши покарання не пов`язане з реальним позбавленням волі, із застосуванням ст. 75 КК України, без позбавлення права керування транспортними засобами.

 В обґрунтування доводів апеляційної скарги, ОСОБА_6 зазначає, що судом не в повній мірі враховані відомості, що характеризують його особу як обвинуваченого, а саме: повне визнання вини та щире каяття, відсутність судимостей, не перебування на обліку у лікарів психіатра і нарколога, наявність постійного місця проживання та позитивної характеристики за місцем проживання та роботи; те, що він має на утриманні батьків-пенсіонерів, які страждають на тяжкі хвороби та потребують постійного догляду і допомоги. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що вони з дружиною вже 10 років виховують 22 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за внесок у виховання дітей неодноразово були нагороджені почесними відзнаками: «За відповідальне батьківство», медаллю « ОСОБА_13 » ІІІ ступеня та обласною медаллю «За вклад у вихованні дітей у Дніпропетровській області». На думку обвинуваченого, суд позбавляючи його права керування транспортними засобами, тим самим позбавляє дітей можливості своєчасно отримати медичну допомогу, приймати участь у різноманітних заходах. Поза увагою суду залишились висновки експертиз, проведені у кримінальному провадженні, в яких зазначено також про невідповідність дій водія ОСОБА_14 . Правилам дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП. Отже, на переконання ОСОБА_6 , з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, у суду не було підстав вважати, що відбування покарання в місцях позбавлення волі є єдиним засобом його виправлення, та до нього можливо застосувати положення ст. 75 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. 

Цивільний позов ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_6 на її користь 5350,00 грн. матеріальної та 30000,00 моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати в сумі 2638,80 грн.

Вироком вирішено питання про речові докази. 

За обставин, викладених у вироку суду, 22 травня 2016 року приблизно об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_12 , рухався у смт. Томаківка Томаківського району Дніпропетровської області, по вул. Міжколгоспбудній з боку м. Марганець в напрямку вул. Шевченко. В якості пасажира в салоні даного автомобіля перебував малолітній ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У ході руху водій ОСОБА_6 , не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не переконавшись, що це буде безпечним і своїми діями не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в районі електроопори зовнішнього освітлення № 37 виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення передньою правою частиною керованого ним автомобіля з передньою правою частиною автомобіля «OPEL VECTRA», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_14 , який рухався у зустрічному напрямку руху.

Своїми діями водій ОСОБА_6 порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 10.1 Правил порожнього руху України. Порушення п. 10.1. Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої:

- пасажиру автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» реєстраційний номер НОМЕР_1 малолітньому ОСОБА_11 спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

- водію автомобіля «OPEL VECTRA» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_14 спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 12 годині 10 хвилин в Томаківській районній лікарні.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений та його захисникпідтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Прокурор не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила вирок суду змінити та пом`якшити покарання обвинуваченому.

 Законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_11  ОСОБА_12 також просила задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого.

 Потерпіла ОСОБА_9 та її представник - адвокат ОСОБА_10 вважали за необхідне в задоволенні апеляційної скарги відмовити. При цьому, потерпіла пояснила, що матеріальна та моральна шкода їй обвинуваченим відшкодована в повному обсязі. 

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до такого висновку.

 Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

 Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та ґрунтується на зібраних і досліджених у судовому засіданні доказах, а також вказані обставини не оспорюються і в поданій апеляційній скарзі, тому перегляду в апеляційному порядку не підлягають.

Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

 Перевіряючи доводи обвинуваченого про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок суворості, колегія суддів вважає їх такими, що заслуговують на увагу.

 Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. 

Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

 Із вироку вбачається, що суд при призначенні покарання ОСОБА_6 врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, характеризується позитивно за місцем проживання. Водночас суд врахував, що через грубе Порушення правил дорожнього руху обвинуваченим, внаслідок його злочинної недбалості, будучи смертельно травмованим, помер ОСОБА_14 та отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості малолітній ОСОБА_11 , а ОСОБА_6 , будучи батьком-вихователем ДБСТ «Дзюба», не дбав про безпеку дітей, ввірених йому у виховання при їх перевезенні в автомобілі, необладнаними ременями безпеки, чим наражає дітей на небезпеку. Судом також врахована думка потерпілої ОСОБА_9 , яка вимагала суворого покарання для обвинуваченого, який не вибачився перед нею та не намагався добровільно компенсувати завдану шкоду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, з чим колегія судів погодитись не може.

Так, суд не в повній мірі врахував, що ОСОБА_6 вчинив злочин з необережності та вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, виховує 20 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та здійснює догляд за батьками похилого віку, вину визнав і щиро розкаявся, шкоду потерпілим відшкодував в повному обсязі, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.

Наведені обставини колегія суддів вважає такими, що дають підстави дійти висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства й ухвалення рішення про звільнення його, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням. 

Разом з цим, доводи апеляційної скарги обвинуваченого про необхідність незастосування до нього додаткового покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, тому скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції, згідно положень ст. ст. 409, 414 КПК України, підлягає зміні в частині призначеного обвинуваченому основного покарання.

 Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів,- 

ПОСТАНОВИЛА:

     Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року  задовольнити частково.     

 Вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року в частині призначеного покарання ОСОБА_6  змінити.

 Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. 

 На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 3 (три) роки.

 На підставі п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати  ОСОБА_6 : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

 В решті вирок суду залишити без зміни.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. 

 Ухвалу може бути оскаржено і на неї може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

___________________ _____________________ _____________________ 

 ОСОБА_2      ОСОБА_3   ОСОБА_4