суддя-доповідач  1 інстанції - Кошкош О.О.

 суддя -  доповідач  - Радіонова О.О.

                                  ДОНЕЦЬКІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                   УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня  2009  року                                                справа № 2-а-10165/09/0570                                                                                                     

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого:                                              Радіонової О.О.

суддів :                                                           Юрченко В.П., Горбенко К.П.

при секретарі судового

ВСТАНОВИЛА:

          Добропільська об»єднана Державна податкова інспекція звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Добропіллявугілля» з позовом про стягнення з відповідача суми податкової заборгованості з ПДВ у розмірі 8 759 392,00 грн.

    Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року позовні вимоги були задоволені частково, внаслідок чого стягнуто з Державного підприємства «Добропіллявугілля» суму податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 8 196 821,25 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач (арк. справи 36-37) просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідача суму податкової заборгованості з ПДВ у розмірі 8 759 392 грн.

В обґрунтування поданої скарги, позивач посилається на те, що відповідачем було надано до Добропільської ОДПІ декларацію з ПДВ, якою задекларовано до сплати поточних зобов»язань з ПДВ у розмірі 8 759 392,00 грн. Згідно зворотного боку облікової картки ДП «Добропіллявугілля» має податкову заборгованість з ПДВ перед бюджетом. Позивачем приймалися заходи щодо погашення податкової заборгованості, але відповідач залишається боржником, що підтверджено матеріалами справи.

Посилаючись на норми п.п.5.4.1 п.5.4 ст. 5, п.7.7 ст. 7 Закону України          № 2181, позивач вважає, що при здійсненні платником податків в особі підприємства відповідача розрахунків з ПДВ, спочатку повинні погашатися суми раніше створеного податкового боргу, а потім - зараховуватися сплати поточних нарахувань. При сплаті суми заборгованості у розмірі 562 570,75 грн. платіжними дорученнями по строку сплати, кошти, отримані податковим органом на законних підставах спрямовувалися на погашення сум раніше створеного податкового боргу згідно п.7.7 ст. 7 Закону України № 2181, тому заборгованість підприємства відповідача перед бюджетом по декларації з ПДВ № 14486 у розмірі 8 759 392 грн., а не 8 196 821,25 грн.

Сторони у судове засідання  з»явилися. Позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Відповідач надав суду заперечення, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги за приписами ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

    Державне підприємство «Добропіллявугілля» є юридичною особою, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 291209  (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстроване виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003р.                   ( а.с.11).

    Підприємство перебуває на обліку з 01.04.2003р. в Добропільської ОДПІ як платник податків, що підтверджено довідкою від 121.11.2006р. № 83 (а.с.12).

          Як правильно встановлено судом першої інстанції, податкова заборгованість з податку на додану вартість виникла у  підприємства відповідача на підставі податкової декларації з ПДВ №8043 від 15.05.2009р.              (за квітень 2009 р., строк сплати 30.05.2009р.), відповідно до якої ДП «Добропіллявугілля» самостійно визначило суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 8 759 392,00 грн.

        Відповідно до п.5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов»язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації..

          Зазначене податкове зобов»язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

          Платник податків зобов»язаний самостійно сплатити суму податкового зобов»язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації ( п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181).

          Отже, як вважає позивач, податкові зобов»язання у розмірі 8 759 392,00 грн. є узгодженими з огляду на вищенаведене.

           Як вбачається з наданих підприємством відповідача платіжних доручень, зокрема,

•   платіжне доручення № 1702 від 01.06.2009 року на суму 509500,00 грн., призначення платежу: ПДВ за квітень 2009 року по строку сплати 01.06.2009р.;

•    платіжне доручення № 678 від 26.05.2009р. на суму 10154,08 грн. та платіжне доручення № 453 від 26.05.2009р. на суму 42916,67 грн., у графі «призначення платежу» : ПДВ  розраховано з бюджетом згідно постанови КМУ № 270 від 07.03.2002р. на травень 2009р.

         На підставі наведених платіжних документів судом першої інстанції зроблений висновок про те, що ДП «Добропіллявугілля» здійснило сплату податку на додану вартість по строку сплати 01.06.2009року, про що зазначено у платіжних дорученнях в графі «призначення платежу», тому до стягнення належить сума 8 196 821,25 грн.

    Відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості"  від 5 червня 2000 року N 892 зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України  від 7 березня 2002 року N 270, постановами Кабінету Міністрів України і  Національного банку України  від 23 березня 2004 року N 359, від 29 квітня 2004 року N 541,  постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року N 720, у пункті 7-1 якої передбачено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.   Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N 270". Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.  Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: "Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N 270". Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.

Підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону  України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що на кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається платниками податків попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

              Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

              Згідно зі пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

              Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог   стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.                 При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

               Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

               Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,  визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

                 Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

                 За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

                 Чинним законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.

      Правова оцінка, яку дав суд першої інстанції фактичним обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи  апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є  необґрунтованими.            

         Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу Добропільської об»єднаної державної податкової інспекції м. Добропілля Донецької області - залишити без задоволення.  

    Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-10165/09/0570 залишити без змін.

            Вступна та резолютивна частина ухвали проголошені у судовому засіданні 08 вересня 2009 року.

Ухвала у повному обсязі складена і підписана у нарадчій кімнаті 10 вересня  2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання  у повному обсязі.

 Головуючий суддя                                                               О.О.Радіонова

Судді                                                                                      К.П.Горбенко

                                                                                                В.П.Юрченко

Згідно з оригіналом.

Суддя:                         О.О.Радіонова