20.12.2016

провадження 2/331/1482/2016

справа 331/5981/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 р. Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Смолки І.О.,

при секретарі Качан К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Запорізького міського голови ОСОБА_2, Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя», Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент охорони здоров»я Запорізької міської ради, про визнання незаконним та скасування розпорядження Запорізького міського голови про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 у вересні 2016 р. звернувся до суду з позовом, який 18.10.2016 р. уточнив, а 20.12.2016 р. збільшив розмір позовних вимог. У позові зазначив, що Розпорядженням Запорізького міського голови №2134к/тр від 30.10.2015 р. його було призначено головним лікарем Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» на період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. та укладено відповідний контракт.

23.08.2016 р. Розпорядженням Запорізького міського голови №2268к/тр позивача звільнено з займаної посади головного лікаря КУ «МКЛЕШМД», згідно п.8 ст.36 КЗпП, достроково розірвавши контракт.

Вказане звільнення вважає незаконним з наступних підстав.

Відповідно до змісту оскаржуваного розпорядження позивача було звільнено за “порушення передбаченого законодавством порядку передачі в оренду майна, закріпленого за установою, - частина 9 пункту 25 трудового контракту від 30.10.2015, (ухилення від укладення договору оренди нежитлового приміщення № 93 першого поверху/літ. Е-7/, площею 50,5 кв.м., у будинку 80 по вулиці Перемоги у місті Запоріжжі, згідно з переможцем конкурсу ТОВ “Запорізька фармацевтична компанія”)”.

Порядок передачі в оренду об’єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя визначений відповідним положенням, затвердженим Рішенням міської ради від 27.04.2012 № 42.

Виходячи зі змісту Положення, ухилення від укладання договору оренди та порушення порядку передачі майна в оренду це різні поняття.

Фактично в оскаржуваному розпорядженні наведено два різні обґрунтування звільнення.

Відповідно до пп.5 п.5 Розділу ІІ Контракту керівник установи зобов’язується забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за установою майна з метою належного виконання установою покладених на нього завдань, задоволення соціально - побутових потреб працівників.

Відповідно до Розділу 5 Положення №42 від 27.04.2012 підставою для відмови в укладанні договору оренди, крім прямо передбачених нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є наявність інформації, яка надійшла від суб’єктів права комунальної власності (бюджетних установ, закладів, організацій, комунальних підприємств), щодо необхідності використання об’єктів для власних потреб.

04.11.2015 КУ «МКЛЕШМД» в особі позивача було направлено лист №01-9/1898 на ім’я першого заступника міського голови м. Запоріжжя з питань діяльності виконавчих органів влади. Даним листом установа просила скасувати результати конкурсу на право оренди нежитлового приміщення, оскільки, при вирішенні питання про передачу в оренду вказаного майна лікарнею надано дозвіл на передачу приміщення в оренду для розміщення аптечного пункту. Натомість ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія» планує розмістити у приміщенні ще і лабораторію. Окрім цього, у установи виникла необхідність у використанні даного приміщення для власних потреб.

У подальшому Листом від 28.01.2016 №91/01-9 Управлінню з питань охорони здоров’я Запорізької міської ради повідомлено про порушення, що мали місце при проведенні конкурсу та про намір КУ «МКЛЕШМД» оспорити рішення комісії у судовому порядку.

З метою реалізації конституційного права на судовий захист своїх прав і законних інтересів, 09.02.2016 КУ «МКЛЕШМД» звернулося з адміністративним позовом до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя про скасування рішення конкурсної комісії.

За результатами розгляду адміністративного позову постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2016 по справі №335/1507/16-а КУ «МКЛЕШМД» відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Користуючись правом апеляційного оскарження, КУ «МКЛЕШМД» звернулось з апеляційною скаргою на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2016.

Надалі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 по справі №2-а/335/78/2016 КУ «МКЛЕШМД» відмовлено в задоволенні апеляційної скарги.

Після отримання повного тексту ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016, КУ «МКЛЕШМД» направлено повідомлення про намір підписання договору оренди, а 16.08.2016 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, КУ «МКЛЕШМД» та ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія» укладено договір оренди нерухомого майна – нежитлового приміщення по вул. Перемоги 80, №29/16 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4

Тобто, договір оренди був укладений за 7 днів до підписання оскаржуваного розпорядження.

Строк підписання договорів оренди Положенням про порядок передачі в оренду об’єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя не встановлений.

За відсутності встановленого законом строку не може бути відповідальності за його порушення.

Позивач не ухилявся від укладання договору оренди – він реалізував своє право на судове оскарження.

Оскільки позивач діяв в межах наданих йому повноважень він не допускав порушення порядку передачі в оренду майна, закріпленого за установою.

Крім того, формулювання оскаржуваного розпорядження є неконкретним, зокрема з ньому не вказано, який саме пункт порядку передачі в оренду майна, закріпленого за установою було порушено позивачем.

В тексті контракту відсутня така підстава дострокового розірвання як ухилення від укладення договору оренди нежитлового приміщення, а, тому посилання Запорізького міського голови в оскаржуваному розпорядженні на ч.9 п. 25 контракту є необґрунтованим.

Зазначена в оскаржуваному розпорядженні підстава звільнення не відповідає умовам контракту.

Запорізький міський голова під час звільнення позивача допустив порушення п.8 ст.36, ст.ст 148, 149 КЗпП України, які полягали у тому, що :

відсутній факт порушення позивачем порядку передачі в оренду майна;

формулювання підстави звільнення є неконкретним - не вказано який саме пункт порядку передачі в оренду майна, було порушено позивачем;

в тексті контракту відсутня така підстава для його дострокового розірвання як ухилення від укладання договору оренди, а тому підстава звільнення наведена в розпорядженні не відповідає умовам контракту;

позивача звільнено поза межами встановлено законом 6 місячного строку;

позивача було позбавлено можливості надати пояснення по фактичним обставинам, які стали підставою для його звільнення.

Враховуючи незаконність звільнення позивача, він підлягає невідкладному поновленню на посаді головного лікаря Комунальної установи “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя”.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач був незаконно звільнений 23 серпня 2016 року, а тому станом на день ухвалення рішення судом 20.12.2016 року час вимушеного прогулу становить 83 дні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 62 409,36 грн.

Внаслідок незаконного звільнення, затримки з розрахунком заробітної плати позивачу була заподіяна значна моральна шкода.

Звільнення призвело до значної особистісної дезорієнтації, порушення і втрати нормальних життєвих зв’язків. Внаслідок безпідставних звинувачень у порушенні трудового законодавства, демонстративно жорстокого звільнення, цькування через підконтрольні міській влади медіа-ресурси, авторитет позивача, ділова репутація і престиж були нанівець втрачені і зганьблені. Незаконне звільнення призвело до порушення нормального існування в суспільстві.

За 32 роки своєї безперервної професійної діяльності позивач жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Замість дисциплінарних стягнень позивача неодноразово нагороджували.

В результаті незаконного звільнення позивач відчував і продовжує відчувати сильний емоційний стрес, наслідками якого стала повна втрата сну на тривалий час, постійні головні болі, стан тривожності, підвищена нервозність, слабкість та депресія.

Завдану моральну шкоду позивач оцінює в 1 000 000 грн.

Позивач просить суд визнати незаконним та скасувати Розпорядження Запорізького міського голови №2268к/тр від 23.08.2016 про звільнення з посади головного лікаря Комунальна установа «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя», поновити на зазначеній посаді, стягнути на свою на користь з Комунальної установи “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя” середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 62 409,36 грн., стягнути на свою користь з Запорізького міського голови моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн., стягнути на свою користь з відповідачів солідарно усі судові витрати по справі, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, індексації заробітної плати, моральної шкоди.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали на підставах, зазначених у позові.

Представники Запорізького міського голови ОСОБА_2 проти позову заперечують, надали письмові заперечення і пояснили, що грубе порушення обов'язків, передбачених контрактом, допущене ОСОБА_3, а саме, порушення передбаченого законодавством порядку передачі в оренду майна, закріпленого за установою, стало підставою для дострокового розірвання з ним контракту. Крім того, таке порушення ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків призвело до негативних наслідків для лікарні, яку очолював позивач, та бюджету міста, а саме: чималих збитків - 43 373,06 гривень (орендна плата), які виключно з вини ОСОБА_1 понесла лікарня, та 180 000,00 гривень (фінансовий внесок від орендаря) поніс бюджет міста внаслідок зазначених неправомірних дій ОСОБА_1

Необґрунтованим та безпідставним є посилання позивача на оскарження рішення постійно діючої конкурсної комісії від 23.09.2015, як на підставу правомірності своїх дій з не підписання договору оренди з переможцем конкурсу, так як права та охоронювані законом інтереси позивача проведеним конкуром порушені не були, ОСОБА_3 зловжив своїм правом на звернення до суду, вирішення питання передачі об'єкта комунальної власності не залежить від волевиявлення позивача як балансоутримувача приміщення.

Оскільки, зазначені у контракті від 30.10.2015. року підстави дострокового припинення трудового договору є додатковою та самостійною підставою, встановленою за домовленістю сторін контракту, які не передбачені нормами трудового законодавства (статті 40, 41 КЗпП України), то на правовідносини сторін не поширюються норми статей 40, 41, 148-149 КЗпП України.

Розірвання контракту з ОСОБА_3 відбулося не з підстав порушення ним трудової дисципліни, а з підстав порушення ним умов контракту, а тому відповідач в особі Запорізького міського голови вправі був припинити з позивачем контракт та звільнити його із займаної посади і у період його тимчасової непрацездатності. Не доведеними є позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Запорізького міського голови ОСОБА_2 на його користь компенсації за заподіяну моральну шкоду.

Представник Запорізької міської ради проти задоволення позову заперечує, підтримала доводи, зазначені у запереченні представників Запорізького міського голови і пояснила, що Запорізька міська рада не є належним відповідачем по справі.

Представник Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» у судовому засіданні відсутній, у своїй заяві просить суд розглядати справу у його відсутності.

Представник третьої особи Департаменту охорони здоров»я Запорізької міської ради у судовому засіданні відсутній, у своїй заяві просить суд розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав:

судом встановлено, що Розпорядженням Запорізького міського голови №2134к/тр від 30.10.2015 р. позивача ОСОБА_1 було призначено головним лікарем Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» на період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. та укладено відповідний контракт.

23.08.2016 р. Розпорядженням Запорізького міського голови №2268к/тр позивача звільнено з займаної посади головного лікаря КУ «МКЛЕШМД», згідно п.8 ст.36 КЗпП, достроково розірвавши контракт.

Відповідно до змісту оскаржуваного розпорядження позивача було звільнено за “порушення передбаченого законодавством порядку передачі в оренду майна, закріпленого за установою, - частина 9 пункту 25 трудового контракту від 30.10.2015, (ухилення від укладення договору оренди нежитлового приміщення № 93 першого поверху/літ. Е-7/, площею 50,5 кв.м., у будинку 80 по вулиці Перемоги у місті Запоріжжі згідно з переможцем конкурсу ТОВ “Запорізька фармацевтична компанія”)”.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна підприємств, установ, організацій та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, регулюються цим Законом.

Державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування -щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Передача в оренду об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя здійснюється відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на підставі Положення про порядок передачі в оренду об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 27.04.2012 року № 42, а також Положення про порядок проведення конкурсів на право оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 05.10.2011 року №81.

23.09.2015 року відбулось засідання постійно діючої конкурсної комісії на право оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя - нежитлового приміщення № 93 першого поверху (літ. Е-7), площею 50,5 кв.м., по вул. Перемоги, буд. 80, та визначено переможця конкурсу, яким стало TOB «Запорізька фармацевтична компанія». Наведене рішення конкурсної комісії про визначення переможця конкурсу оформлене протоколом № 2 від 23.09.2015 року.

Пунктом 20 частини 6 другої глави Контракту з головним лікарем комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» від 30.10.2015 року встановлений обов'язок керівника установи укладати договори оренди відповідно до законодавства.

Пунктом 6.5 Положення про порядок передачі в оренду об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя закріплено безумовне підписання бюджетними установами, закладами, організаціями, тобто балансоутримувачами нерухомого майна, договорів оренди нерухомого майна, яке знаходиться в оперативному управлінні (на балансі) цих установ.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2016 року у справі № 335/1507/16-а, прийнятою за результатами розгляду адміністративного позову комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя», що набрала законної сили, та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року, якою зазначена постанова суду першої інстанції залишена без змін, встановлено, що права та охоронювані законом інтереси позивача проведеним конкуром порушені не були, вирішення питання передачі об'єкта комунальної власності не залежить від волевиявлення позивача як балансоутримувача приміщення, чинним законодавством не передбачено отримання згоди балансоутримувача комунального майна, яким є комунальна установа «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя», на передачу частини такого майна в оренду, позивач не є суб'єктом, якій вправі визначати цільове призначення приміщення, що передається в оренду. Тільки Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради на власний розсуд має право визначати та вирішувати питання майбутнього цільового призначення об'єкту оренди.

Тому, суд погоджується з доводами представників відповідачів, що посилання позивача на оскарження рішення постійно діючої конкурсної комісії від 23.09.2015, як на підставу правомірності своїх дій з не підписання договору оренди з переможцем конкурсу є незаконними. Однак, суд акцентує увагу на тому, що незаконними такі дії були до 16.08.2016 р., до дати підписання позивачем договору оренди.

Погоджується суд і з доводами представників відповідача стосовно того, що не ґрунтуються на вимогах закону посилання позивача, що при його звільненні відповідачем - Запорізьким міським головою було порушено положення статей 147-149 КЗпП України. Позивач та його представники невірно розуміють норми трудового законодавства України, вважаючи звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря за пунктом 8 статті 36 КЗпП України за порушення передбаченого законодавством порядку передачі в оренду майна, закріпленого за установою (частина 9 пункту 25 контракту), дисциплінарним стягненням. В дійсності звільнення відбулося з підстав, передбачених контрактом, що не є звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а є самостійною та додатковою підставою, про яку сторони контракту домовились під час його укладання.

Згідно з положеннями статті 21 КЗпП України, контракт є особливою формою трудового договору, в якому за угодою сторін можуть встановлюватися строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового. Тобто, при укладенні відповідного контракту сторонами можуть бути погоджені додаткові підстави дострокового розірвання трудового договору (контракту).

На контрактну форму трудового договору не поширюється положення статті 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Таким чином, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання договору.

Зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у пункті 4 статті 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в статтях 40, 41 КЗпП України або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Таким чином, виходячи з нормативного (а не сутнісного) тлумачення пунктів 4, 8 статті 36, частини 3 статті 40, частини 3 статті 41, статей 40, 41 КЗпП України та, враховуючи те, що між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом - пункт 8 статті 36 КЗпП України, а не у зв'язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, на правовідносини сторін у такому випадку не поширюються норми частини 3 статті 40, статей 147-149 КЗпП України, в тому числі щодо відібрання пояснень від порушника трудової дисципліни (стаття 149 КЗпП України) та застосування дисциплінарного стягнення до такого порушника у межах строку, встановленого статтею 148 КЗпП України.

Такий же правовий висновок зроблений Верховним Судом України у постановах від 28.04.2010 у справі № 6-2728, від 26.12.2012 року у справі № 6-156цс12, від 23.01.2013 року у справі № 6-127цс12, в ухвалах і рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала від 04.11.2015 у справі № 6-9927св15; ухвала від 08.06.2012 року у справі № 6-17306св12; рішення від 15.06.2011 року у справі № 6-4137св10).

Отже, з огляду на викладене вище правове обґрунтування та з урахуванням наведеної практики суду касаційної інстанції, оскільки зазначені у контракті від 30.10.2015 року підстави дострокового припинення трудового договору є додатковою та самостійною підставою, встановленою за домовленістю сторін контракту, які не передбачені нормами трудового законодавства (статті 40, 41 КЗпП України), на правовідносини сторін не поширюються норми статей 40, 41, 148-149 КЗпП України.

Також, не ґрунтуються на вимогах закону твердження позивача щодо його неправомірного звільнення з займаної посади під час перебування на лікарняному.

Відповідно до частини 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Аналогічні правила застосовуються і до випадків звільнення працівника з підстав, передбачених статтею 41 КЗпП України (частина 3 цієї норми).

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (частина 3 статті 40 КЗпП України), які стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП України випадків, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Разом з тим розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу має місце з підстав, передбачених виключно статтями 40, 41 КЗпП України.

Таким чином, враховуючи те, що між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом - пункт 8 статті 36 КЗпП України, а не у зв'язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тому норми частини 3 статті 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 26.12.2012 року у справі № 6-156цс12, а також ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.10.2015 року у справі № 6-22264св15 та від 08.07.2015 року.

Розділом V Контракту з головним лікарем комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» від 30.10.2015 року передбачені додаткові підстави дострокового розірвання контракту з керівником названої комунальної установи, серед яких є така підстава, як порушення передбаченого законодавством порядку передачі в оренду майна, закріпленого за установою.

16.08.2016 року позивачем в особі ОСОБА_1 був підписаний договір оренди нежитлового приміщення з переможцем конкурсу TOB «Запорізька фармацевтична компанія». 23.08.2016 р. позивача було звільнено за “порушення передбаченого законодавством порядку передачі в оренду майна, закріпленого за установою, - частина 9 пункту 25 трудового контракту від 30.10.2015, (ухилення від укладення договору оренди нежитлового приміщення № 93 першого поверху/літ. Е-7/, площею 50,5 кв.м., у будинку 80 по вулиці Перемоги у місті Запоріжжі згідно з переможцем конкурсу ТОВ “Запорізька фармацевтична компанія”)”. Проте, з дати підписання договору оренди 16.08.2016 р. по дату звільнення 23.08.2016 р. відповідачами не встановлено, не зафіксовано жодного порушення умов контракту позивачем, порушення умов контракту не існувало, що вбачається з матеріалів справи. З договору оренди №29/16 від 16.08.2016 р., ОСОБА_4 прийому-передачі від 16.08.2016 р. вбачається, що ОСОБА_3 16.08.2016 р. виконав умову контракту, передбачену п.20 ч.6 глави 2, а, тому 23.08.2016 р. відсутні були підстави для розірвання з ним вищезазначеного контракту. У разі порушення умов контракту позивачем до 16.08.2016 р., відповідач мав би розірвати контракт до 16.08.2016 р. ОСОБА_3 з цієї підстави суд позов в частині визнання незаконним та скасування Розпорядження Запорізького міського голови № 2268к/тр від 23.08.2016 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» та поновлення його на посаді головного лікаря Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» задовольняє.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач був незаконно звільнений 23 серпня 2016 року, а тому станом на день ухвалення рішення судом 20.12.2016 р. час вимушеного прогулу становить 83 дні.

Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати (Постанова КМУ від 08.02.1995 року № 100) нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин)

Середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника з роботи (абз. 3 п. 2 Порядку).

Сума заробітної плати позивача за останні два місяці становить 30 829,01 коп., кількість робочих днів у червні та липні – 41. Середньоденна заробітна плата становить 751 грн. 92 коп. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу – 62 409,36 грн. Сторонами вказана сума не оспорюється.

Внаслідок незаконного звільнення, затримки з розрахунком заробітної плати позивачу була заподіяна моральна шкода.

Незаконне звільнення призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

В результаті незаконного звільнення позивач відчував і продовжує відчувати сильний емоційний стрес, наслідками якого стала повна втрата сну на тривалий час, постійні головні болі, стан тривожності, підвищена нервозність, слабкість та депресія.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ст. 237-1 КзПП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачем заявлено позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн. Однак, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, з урахуванням того, що сам по собі факт задоволення позовних вимог про поновлення на роботі вже є моральною сатисфакцією для позивача, суд вважає достатньою моральною компенсацією стягнення з Запорізького міського голови на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1 000 грн.

На підставі п.1.ч.1. ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову про поновлення на роботі. Проте, ним було при подачі позову сплачено судовий збір за позов майнового характеру у розмірі 551,20 грн. та у розмірі 6 890 грн. за позовні вимоги немайнового характеру. Ухвалою від 20.12.2016 р. суд повернув позивачу суму судового збору 6 890 грн., а суму судового збору 551,20 грн. за стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд стягує на користь позивача з Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» і з цієї, ж, установи стягує на користь держави судовий збір у сумі 72,89 грн. ( 624,09 грн. – 551,20 грн. = 72,89). Також, на підставі ст.88 ЦПК України суд стягує з Запорізького міського голови на користь держави судовий збір у сумі 551,75 грн. (551,20 грн. поновлення на роботі + 0,55 грн. моральна шкода-пропорційно до розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст.10,11,88,212-215,367 ЦПК України, ст.ст.232, 235 КЗпП України, ст.23 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Розпорядження Запорізького міського голови № 2268к/тр від 23.08.2016 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя».

Стягнути з Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.08.2016 р. по 20.12.2016 р. у сумі 62 409,36 грн.

Стягнути з Запорізького міського голови ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

Стягнути з Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у сумі 551,20 грн.

Стягнути з Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» на користь держави судовий збір у сумі 72,89 грн.

Стягнути з Запорізького міського голови ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 551,75 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення, особами, які були відсутні у судовому засіданні, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Смолка І.О.