Україна

Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа № 22 -\1700-2009р                                         Головуючий у 1 інстанції:Березій Ю.А.

 Категорія:                                                                   Суддя-доповідач:   Савченко С.О.

У Х В А Л А

і м е н е м   У к р а ї н и

11 серпня 2009 року  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

 Головуючого: Кодрула М.А.

 Суддів: Спірідонової Л.С., Савченко С.О.   

 При секретарі: Животовській С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду від 13 травня 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А :

    В січні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування  матеріальної шкоди, спричиненої смертю потерпілого, посилаючись на те, що 5 червня 2008 року на вул. Жовтневій в  м. Мала Виска ОСОБА_1, керуючи мотоциклом, здійснив наїзд на її чоловіка ОСОБА_3, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень чоловік помер. Оскільки вона непрацездатна і перебувала на утриманні чоловіка, просила стягнути довічне відшкодування 368грн. 56 коп. щомісячно, а також  по 66грн.90 коп. компенсаційних витрат.

    В доповненому позові крім заявлених позовних вимог ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача 30000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду співвідповідачем по справі притягнуто закрите акціонерне товариство Української страхової компанії «Княжа»

    Рішенням Маловисківського районного суду від 13 травня 2009 року позов задоволено частково. З ОСОБА_1. на користь позивачки стягнуто щомісячними платежами довічно по 368 грн. 56 коп., починаючи з 5 червня 2008 року та 10000грн. моральної шкоди, на користь держави стягнуто 51 грн. судового збору  та 250 грн. витрат на ІТЗ. В позові до страхової компанії «Княжа» відмовлено.

    В апеляційній скарзі  відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і направити його на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на  відсутність його вини в скоєні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки пішохід ОСОБА_3. грубо порушив правила дорожнього руху, не впевнившись в безпеці руху, переходив дорогу, на дорозі була відсутня дорожня розмітка, вказує на недоведеність обставин справи щодо його вини, які суд вважав встановленими, на порушення матеріального та процесуального права, яке потягло неправильне вирішення справи. Крім того апелянт зазначив, що судом 1 -ї інстанції не враховано положення ч.4 ст. 2 ЦПК України  - незаконно стягнуто 250 грн. ІТЗ.     Заслухавши  доповідача, апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, представника позивачки, яка просила рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню задоволенню з слідуючих підстав:

    Задовольняючи частково позов ОСОБА_2., суд першої інстанції встановив, що саме відповідач ОСОБА_1 5 червня 2008 року, являючись власником мотоцикла  з державним номером НОМЕР_1, керуючи ним, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3., в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження і від яких 13 червня 2008 року помер.

    Відповідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо)

володіє транспортним засобом, використання, зберігання, утримання якого створює підвищену небезпеку, а ч.5 цієї ж статті говорить, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

    Згідно п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини  фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров*я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

    Виходячи з вимог вищезазначених статей Закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що діями власника джерела підвищеної небезпеки позивачці спричинена матеріальна та моральна шкода, завдана смертю годувальника, оскільки вона, як дружина потерпілого, що досягла пенсійного віку, має право на відшкодування шкоди, як утриманка, довічно (ст..1200 ч.2 ЦК), а також на відшкодування моральної шкоди.

    Доводи апелянта про те, що його вина в скоєні ДТП відсутня, не можуть бути враховані судом, оскільки в відносинах сторін має значення не вина апелянта, а наявність непереборної сили або умислу потерпілого, що не було встановлено судом.

    Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції в частині стягнення на користь позивачки матеріальної та моральної шкоди  ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги відносно цієї частини рішення  є безпідставними.

    Підлягає зміні рішення в частині стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 250 грн. Позивачка звернулась до суду в січні 2009 року і на момент подачі позову витрати на ІТЗ складали 30 грн. З квітня 2009 року діяла Постанова КМУ №361 від 14.04.09р. відповідно якій сума витрат на ІТЗ становила 250 грн.

    Згідно ч.4 ст.2 ЦПК України закон, який встановлює нові обов*язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Ст..5 в ч.3 ЦК України вказує, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт застосовується до прав та обов*язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

    Таким чином  рішення в частині стягнення витрат на ІТЗ підлягає зміні.

    Керуючись п.3 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 309, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2009 року  змінити в частині стягнення витрат на інформаційно- технічне забезпечення .

 Стягнути з ОСОБА_1 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В решті рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: