Справа № 2/331/1900/2016

331/8137/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 року місто Запоріжжя

Суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя Скользнєва Н.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

2 грудня 2016 року  до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів

Ухвалою суду від 5 грудня 2016 року позовна заява залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам статті 119 ЦПК України.

Для усунення зазначених в ухвалі недоліків судом позивачу був встановлений строк, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання ухвали.

Відповідно до наявного в матеріалах справи поштового повідомлення № 69063 1315870 6 вбачається, що ОСОБА_1 особисто 14.12.2016р. отримала копію ухвали судді про залишення позову без руху від 05.12.2016р.

Станом на 21 грудня 2016 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від ОСОБА_1 не надходило, а ні заяви про продовження строку на усунення недоліків, а ні документів на виконання ухвали суду від 05 грудня 2016 року.

У зв’язку з тим, що заявником не використані зазначені процесуальні дії та з урахуванням достатнього часу на усунення недоліків позовної заяви, суд вбачає законні підстави для повернення позовної заяви заявнику.

Згідно ч. 2 ст. 121 ЦПК України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Із зазначеного слідує, що повернення позовної заяви у відповідності до ст. 121 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не позбавляє права позивача (заявника) на повторне звернення до суду із позовом.

Керуючись ч.2 ст. 121 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, вважати неподаною та повернути заявникові.

Роз’яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст. 121 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненняю із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги, тобто в порядку ч. 2 ст. 294 ЦПК України.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

21.12.2016 .