АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/8437/15-к Номер провадження 11-кп/786/180/16Головуючий у 1-й інстанції Савченко А. Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія: ч. 2 ст. 289; т.з.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого – судді Рябішина А.О.

суддів: Гонтар А.А., Корсун О.М.

при секретарі – Журі Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження № 12015170040001282 за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Октябрського району м. Полтава, що приймав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції, на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 24 листопада 2015 рокущодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.2 КК України,

за участю прокурора – Пархоменка А.О.

обвинуваченого – ОСОБА_2

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_3

в с т а н о в и л а:

До Апеляційного суду Полтавської області надійшла апеляційна скарга прокурора, що приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 24 листопада 2015 року, яким обвинуваченого виправдано за ст.289 ч.2 КК України у зв’язку із недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 02 грудня 2015 року було уточнено вирок суду та вказане в мотивувальній частині правильне прізвище свідка як «ОСОБА_4А.» замість «ОСОБА_5А.».

Прокурор, що приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції не погодившись із вироком суду просив його скасувати у зв’язку з неповною судового розгляду та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. Просить також на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати не відбути частину покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтава від 07 червня 2011 року та остаточно призначити покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі, обравши запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши під варту в залі суду, негайно.

Апеляцію обґрунтовує тим, що в ході судового розгляду було допитано свідка ОСОБА_6, про якого не повідомлялось стороні обвинувачення ні під час досудового розслідування, ні на початку розгляду справи в суді. Судом не було задоволено клопотання сторони обвинувачення щодо встановлення та допиту особи «Девісон» з метою перевірки показань свідка ОСОБА_6, виходячи з того, що судом в основу виправдувального вироку покладені свідчення саме ОСОБА_6 Посилається також на те, що суд вибірково віднісся до надання доказів, а також, не повно дослідив усі обставини по справі. Вважає також, що судом не в повній мірі враховано дані щодо особи обвинуваченого.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він в період часу з 23-ї години 00 хвилин 14 травня 2015 року до 07?ї години 00 хвилин 15 травня 2015 року, перебуваючи по пров. Коперника, 5, в м. Полтаві, діючи умисно, повторно, шляхом вільного доступу проник на подвір’я вказаного будинку, звідки таємно, незаконно заволодів транспортним засобом — скутером «Хонда Діо» (рама АР-27-1141178) чорного кольору, вартістю 4396,49 грн., який належить потерпілому ОСОБА_7, внаслідок чого йому було спричинено матеріального збитку на вказану суму.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які вважали вирок суду законним і обґрунтованим та просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених положень закону, правильно встановивши фактичні обставини по справі та давши їм вірну юридичну оцінку, постановив законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Так, за нормативним визначенням, стаття 289 КК передбачає відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою.

Виходячи з цього, суб’єктивна сторона цього злочину полягає у прямому умислі, а заволодіння може бути здійснене лише поза волею власника транспортного засобу.

Як вбачається із змісту вироку, виправдовуючи обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину за частиною другою статті 289 КК України, суд першої інстанції послався на свідчення потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які підтвердили лише факт вибуття скутера із володіння потерпілого і жодним чином не вказували на особу, яка могла б вчинити вказаний злочин. Суд також послався на показання свідка ОСОБА_12, який повідомив, що йому був проданий скутер обвинуваченим як такий, що належить знайомому останнього, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, які мають відношення лише до придбання-збуту скутера і жодним чином не обізнані про обставини його вилучення від власника. Зазначив суд також і свідчення ОСОБА_6 як такі, що виправдовують обвинуваченого. Так вказаний свідок пояснював, що до нього звернувся його знайомий «Девісон» та попросив здати йому в оренду гараж, який є у власності його сестри, для зберігання скутера.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції.

Аналізуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу, що фактично основною підставою виправдання обвинуваченого є не доведення стороною обвинувачення того факту, що саме обвинуваченим були вчинені умисні дії по вилученню транспортного засобу із володіння потерпілого.

При цьому колегія суддів вважає, що не є переконливими, в плані доведення вини обвинуваченого, посилання в апеляції прокурора на те, що в ході розгляду в суді першої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_6, про якого не повідомлялось стороні обвинувачення, не було встановлено особу «Девісон» та неповне дослідження обставин по справі.

Так в ході апеляційного розгляду, за клопотанням сторін кримінального провадження, колегією суддів були вжиті заходи щодо перевірки доводів апеляції прокурора.

Проте за результатами цієї перевірки не було встановлено фактів, які б спростували висновки суду першої інстанції щодо невинуватості обвинуваченого.

Зокрема була встановлена особа громадянина «Девісон», який на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції помер, були допитані в ході апеляційного розгляду свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_17, які у своїх свідченнях не навели жодного доказу, який би беззаперечно свідчив про винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, а саме, що він безпосередньо заволодів скутером потерпілого. Жодний із вказаних свідків не вказав, що громадянин на прізвище «Девісон» не був здатний вчиняти активних дій і в тому числі щодо заволодіння чужим майном, спілкуватись із обвинуваченим, домовлятись із ним, на чому наполягає сторона обвинувачення спростовуючи свідчення свідка ОСОБА_4

Таким чином версія сторони захисту, яка була підкріплена в суді першої інстанції свідченнями свідка ОСОБА_4, залишилась не спростованою і в ході апеляційного розгляду.

Підсумовуючи викладене та враховуючи положення ст.62 Конституції України, за якою ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_18 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Виправдувальний вирок суду стосовно ОСОБА_2 є обґрунтованим та законним.

Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області, —

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Октябрського району м. Полтава залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 24 листопада 2015 року відносно ОСОБА_2 — без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С у д д і :

____________ __________ ___________

ОСОБА_1 ОСОБА_19 ОСОБА_20