Справа № 347/1795/16

Провадження № 22-ц/779/2341/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І. М. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Проскурніцького П.І.

суддів: Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.

секретаря: Шемрай Н.Б.

сторін: представника заявника ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Косівського районного суду від 10 жовтня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року позивач звернувся в суд до відповідачів із позовом про стягнення інфляційних витрат та 3% річних обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачі отримали від нього позику в розмірі 1700дол.США, яку зобов»язувались повернути в термін до 22.04.2009 року, проте свої зобов»язання вони не виконали. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16.03.2010р. вирішено стягнути з ОСОБА_4 борг в сумі 28162грн. Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно відповідачів. Зазначив, що оскільки відповідачі шукають любі варіанти для невиконання рішення суду, тому є підстави вважати, що невжиття відповідних засобів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. Просив заяву задовольнити.

Ухвалою Косівського районного суду від 10 жовтня 2016 року заяву задоволено.

Накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Копію ухвали направлено для виконання в відділ ДВС Косівського районного управління юстиції, Івано-Франківської області.

На дану ухвалу ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що вказана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню в частині накладення арешту на її майно.

Вказала, що вона є неналежним відповідачем, оскількине не була стороною договору позики та стороною у виконавчому провадженні, а тому не може бути накладено арешт на її майно.

Крім цього зазначила, що вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими вимогами.

З цих підстав, ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на все рухоме і нерухоме її майно просила скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, представника заявника, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.ст. 151,152,153 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову та накладаючи арешт на все рузоме і нерухоме майно відповідачів, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами наявний спір та заявником наведені достатні підстави вважати, що відповідачами по справі можуть вчинитись дії, які утруднять або зроблять неможливим виконання рішення суду.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Встановлено, що позивач разом із позовом звернувся в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно відповідачів, посилаючись на те, що останні ухиляються від виконання рішення суду про стягнення боргу.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16.03.2010 року вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 28162 грн. боргу (а.с.10). Дане рішення перебуває на виконанні у ВДВС Косівського РУЮ.

Накладаючи арешт на все рухоме і нерухоме майно відповідача ОСОБА_5, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що вона не є стороною виконавчого провадження.

Крім цього, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_5 (а.с.60) про скасування заходів забезпечення позову щодо накладення арешту на все її майно, яку суд першої інстанції не розглянув.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу вимог ст. 312 ЦПК України є підставою для її скасування і передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317, ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Косівського районного суду від 10 жовтня 2016 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: М.Д. Горейко

ОСОБА_6