КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

 

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 24.04.07 р.          № 11/422

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Алданової  С.О.

 суддів:            Борисенко  І.В.

          Шипка  В.В.

 при секретарі:         

 За участю представників:

 від позивача - Кузьменко О.А. (дов. № 4 від 09.01.2007р.)      

від відповідача 1  -             не з'явився                                        

від відповідача 2  -             не з'явився 

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 19.12.2005

 у справі № 11/422  (Євсіков О.О.)

 за позовом           Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

 до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігор ЛТД"

          Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройіндустріясервіс"

             

             

 про          визнання угоди недійсною

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору підряду № 04/22/07 від 22.07.2004 року та стягнення з відповідача-1 в доход держави вартості отриманих за договором підряду робіт у сумі 466 220,00 грн. на підставі ст. 207, 208 ГК України.

Постановою господарського суду міста Києва 19.12.2005 р. у справі № 11/422 у позові відмовлено. Суд мотивував постанову тим, що визнання у судовому порядку Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “Стройіндустріясервіс” юридичною особою, цивільна правоздатність якої обмежена, яка не здатна мати, набувати і здійснювати цивільні права та обов'язки, не може бути позивачем та відповідачем в суді, унеможливлює участь цього підприємства у судовому процесі та застосування до нього відповідних наслідків в разі задоволення позову.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, вважаючи постанову такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 86 КАС України, ч. 4 ст. 91,  ч. 2 ст. 104, ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Відповідачі письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали, своїх представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи, без участі представників відповідачів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ “Алігор ЛТД” (замовник) та ТОВ “Стройіндустріясервіс” (підрядник) укладено договір підряду № 04/22/07 від 22.07.2004р., відповідно до якого ТОВ “Стройіндустріясервіс” зобов'язалось виконати підрядні роботи згідно з кошторисною документацією на суму 466 220,00 грн., в т.ч. ПДВ - 77 703, 34 грн., а ТОВ “Алігор ЛТД” - прийняти та оплатити вказані роботи.

ТОВ “Стройіндустріясервіс” зобов'язання за договором виконало та виписало на адресу ТОВ “Алігор ЛТД” податкову накладну № 270904 від 27.09.2004р. на суму 450 000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 75000,00 грн.

27.09.2004р. ТОВ “Алігор ЛТД” здійснило оплату обумовлених робіт у повному обсязі на загальну суму 450 000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість у розмірі 75000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.09.2004 р.  № 193.

В позовній заяві ДПІ у Дарницькому районі м. Києва посилається на те, що  спірна угода була спрямована на досягнення мети, суперечної інтересам держави і суспільства з наявністю умислу у відповідача-2, а умисел відповідача-2 на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, на думку позивача, підтверджується рішенням Голосіївського районного суду у м. Києві від 11.02.2005, яким визнано ТОВ “Стройіндустріясервіс” юридичною особою, яка не здатна мати, набувати і здійснювати цивільні права та обов'язки та не може бути позивачем та відповідачем у суді, визнано непричетними до створення та діяльності підприємства його засновників, у зв'язку з чим позивач вважає, що укладена відповідачами угода має бути визнана недійсною на підставі статті 207 ГК України, із застосуванням наслідків, передбачених статтею 208 ГК України.

З матеріалів справи вбачається що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2005 року у цивільній справі № 2-1361/10 відповідача-2 - ТОВ “Стройіндустріясервіс” визнано юридичною особою, яка не здатна мати, набувати і здійснювати цивільні права та обов'язки, та не може бути позивачем і відповідачем в суді та обмежено цивільну правоздатність вказаного товариства з моменту набрання рішенням суду законної сили. Особи, які значаться засновниками ТОВ “Стройіндустріясервіс”, визнані непричетними до його створення та діяльності.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11.02.2005 р. у цивільній справі № 2-1361/10 набрало законної сили 12.03.2005 р. та станом на день розгляду цього спору як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції є чинним.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, встановлено відсутність процесуальної правосуб'єктності у ТОВ “Стройіндустріясервіс” щодо можливості бути позивачем чи відповідачем у суді, то за таких обставин ТОВ “Стройіндустріясервіс” не може бути відповідачем у даній справі, тобто не може бути стороною в адміністративному процесі у розумінні до ч. 1 ст. 50 КАС України, якою визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, яке вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу відповідного органу державної влади визнано недійсним повністю або в частині.

Інтереси держави полягають в дотриманні суб'єктами господарювання нормативно-правових актів, які визначають соціально-економічні основи держави та суспільства.

Сама по собі угода виконання підрядних робіт не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Матеріалами справи також підтверджується, що відповідачем-1 сплачено продавцю в ціні товару податок на додану вартість, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною на підставі ст. 207 ГК України, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків. Для названої норми закону характерними є наступні ознаки:

а)          вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог   саме   норм   законів   та   нормативних   актів,   які   визначають   соціально - економічні основи держави і суспільства;

б)          такі  угоди  характеризуються  суб'єктивним  наміром  сторін  (чи  однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або,  принаймні,  однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в)          факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавче визначеними засобами доказування.

Суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування. Однак позивачем не надано доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, як і не надано доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) посадових осіб відповідача-2, або доказів, які б свідчили про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Таким чином позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування доходів від оподаткування.

Крім  того, порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному за результатами такої перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкового органу.

Доказів наявності у відповідача-2 податкових зобов'язань або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору, чинних рішень податкового органу про донарахування відповідачам податкових зобов'язань, що підтверджували б наявність податкового боргу у відповідача-2 у зв'язку з виконанням спірного договору в матеріалах справи не міститься.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позивачем не надано достатніх доказів, що підтверджують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення, і що докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідача-2 та умислу у відповідача-2 на укладання угоди, з метою, завідомо суперечною інтересам держави.

Також, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 1 статті 208 ГК України встановлено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Вказаною нормою статті 208 ГК України поставлено в залежність стягнення отриманого за договором зі сторони зобов'язання, яка не мала протиправного умислу, саме після того, як усе одержане за договором буде повернуто останній стороною, протиправний умисел якої буде встановлено.

Враховуючи вищенаведені обставини в сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визнання у судовому порядку ТОВ “Стройіндустріясервіс” юридичною особою, цивільна правоздатність якої обмежена, яка не здатна мати, набувати і здійснювати цивільні права та обов'язки, не може бути позивачем та відповідачем в суді, унеможливлює участь цього підприємства у судовому процесі та застосування до нього відповідних наслідків в разі задоволення позову.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд мотивовано визнав позовні вимоги ДПІ у Дарницькому районі м. Києва необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної  скарги, скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, п.6 розділу VІІ  КАС України, Київський апеляційний господарський суд

 

 

УХВАЛИВ:

 

 Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районім. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 19.12.2005 року у справі  № 11/422 - без змін.

Справу  № 11/422 повернути до господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

   

 

 Головуючий суддя          Алданова  С.О.

 Судді

           Борисенко  І.В.

 

          Шипко  В.В.