Справа № 2-О-77/08
РІШЕННЯ
Іменем України
26 червня 2008 року
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Шаповала Г.І.
при секретарі Кудіній Н.І.
з участю: заявників ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську,
Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту належності часток у спільному майні, заінтересована особа у справі - Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Вільногірськ»,
УСТАНОВИВ:
12.06.2008 року заявники звернулися в суд з заявою, в якій зазначили наступне.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 07 грудня 1998 померлому ОСОБА_3 та його батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1. Комсомолу в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, яка отримана ними у власність в порядку приватизації житла.
22.05.2008 року ОСОБА_3 помер і на його майно, в тому числі і частку квартири відкрилася спадщина.
Вони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються спадкоємцями за законом, і вони звернулися у Вільногірську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, де їм було роз'яснено, що для отримання свідоцтва на спадщину необхідно визначити частку за кожним співвласником, відповідно до п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року.
За таких підстав вони змушені звертатися з цією заявою до суду, так як іншим шляхом визначити частки в їхньому спільному майні неможливо.
Без визначення цих часток вони не можуть отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про спадщину, чим порушуються їх права спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому законодавством порядку.
Згідно ст. 370, 372 ЦК України вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю сторін або законом. Законом рівність часток визначена. Домовленості стосовно іншого розміру часток не було. На протязі всього часу з моменту приватизації квартири вважалося, що кожний з них має рівне право на вказану квартиру.
Сам факт отримання квартири в спільну сумісну власність при її приватизації мав місце тому, що на момент приватизації в 1998 році не мало значення і якій формі квартира передається у їхню власність.
За таких підстав вони вважають, що померлому ОСОБА_3 та його батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить кожному по 1/3 частці квартири № 8 по вул.. Лен. Комсомолу в буд. № 62 в м. Вільногірську Дніпропетровської області.
Керуючись ч. 2 ст. 256 ЦПК України, ст. ст. 355. 368, 370. 372 ЦК України, заявники прохають встановити юридичний факт належності часток співвласникам у спільному майні, яким визначити за померлим ОСОБА_3 та його батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за кожним право на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2. Комсомолу в м. Вільногірську Дніпропетровської області.
В судовому засіданні заявники заявлену вимогу та її обґрунтування, викладені в письмовій заяві, підтримали в повному обсязі. Додатково пояснили, що за життя ОСОБА_3 домовленостей між ними щодо розміру часток в праві власності на квартиру не було. Окрім їх інших спадкоємців немає. Спору щодо права власності та розміру часток не було і немає в цей час.
Заінтересована особа - КП «БТІ м. Вільногірська» в судове засідання свого представника не направила, але надала телефонограму, в якій прохає справу розглядати та закінчувати розглядом за її відсутності, та зазначила, що заяву визнає в повному обсязі.
З врахуванням думки заявників, які не заперечували проти проведення судового засідання за відсутності заінтересованої особи, суд на місці ухвалив, на підставі ст. 169 ЦПК України судове засідання проводити за відсутності представника заінтересованої особи - КП «БТІ м. Вільногірська».
Суд вважає, що вимоги заявників виникли із правовідносин набуття права спільної сумісної власності на нерухоме майно - житлову квартиру - внаслідок її приватизації, та з факту невизначеності розміру часток співвласників у зазначеному праві спільної сумісної власності на житлову квартиру до настання смерті одного із них.
На підставі пояснень заявників, дослідження та оцінки в сукупності представлених в судове засідання письмових доказів, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що заява не суперечить закону, обґрунтована, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, і тому підлягає повному задоволенню за наступних підстав.
Згідно копії технічного паспорту на квартиру, що знаходиться у в власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, квартира АДРЕСА_3 зареєстрована в «БТІ КП ВО ЖКГ м. Вільно гірська» на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності і записана в реєстрову книгу за № 3-925.
Згідно копії свідоцтва про народження І-КИ № 268092, ОСОБА_3, народився 16.01.1972 року, про що зроблено відповідний актовий запис № 8. Батьками його є ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 07.12.1998 року, квартира АДРЕСА_4 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії 1V-МЮ № 679420, виданого 23.05.2008 року, ОСОБА_3 22.05.2008 року помер в м. Москва, про що зроблено актовий запис в книзі реєстрації актів про смерть № 3065.
Згідно квитанцій від 12.06.2008 року заявником сплачено судовий збір у розмірі 08.50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 07.50 грн.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 345 ЦК України, фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Згідно п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі смерті власника.
Згідно ст.3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-ХІІ, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.
Згідно ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня
1992 року N 2482-ХІІ, 1. Приватизація державного житлового фонду здійснюється
уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами
місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. 2. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Згідно ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Суд приходить до висновків, що: квартира АДРЕСА_5 належала ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який помер 22.05.2008 року, за його життя, на праві приватної спільної сумісної власності з рівними частками у праві цієї спільної сумісної власності, тобто кожному з них належало по 1/3 частці; право приватної спільної сумісної власності було належним чином зареєстроване в БТІ ВО ЖКГ м. Вільногірська у реєстровій книзі за № 3-925; спору щодо права власності та розміру часток немає; відсутність правоустановчого документу, який би, відповідно до діючого законодавства, посвідчував для співвласників розмір їх часток в праві приватної спільної власності на квартиру, являється фактом, який перешкоджає заявникам оформити право на спадщину, що відкрилася 22.05.2008 року після смерті ОСОБА_3; усунути цей недолік можливо лише за рішенням суду.
На підставі викладеного, а також ст.ст.3,4,6,11,14 - 16,316-319, 321,325, 328, 345, 346, 355, 368,372 ЦК України; Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", керуючись ст. ст. 212-215, 222, 223, 234,235,256-259, 294 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту належності часток у спільному майні - задовольнити в повному обсязі.
Установити юридичний факт належності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який помер 22.05.2008 року, за його життя, кожному - по 1/3 частці у їх праві приватної спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_5, що потрібно заявникам -ОСОБА_1, ОСОБА_2 для оформлення права на спадщину.
Судові витрати у справі в виді судового збору в сумі - 08. 50 грн. та з оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі - 07.50 грн. - покласти на заявників ОСОБА_1, ОСОБА_2.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана в Вільногірський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в строк, установлений для подання заяви про апеляційне оскарження, через Вільногірський міський суд.
Копію рішення надіслати протягом п'яти днів з часу його проголошення рекомендованим листом з повідомленням про вручення заінтересованій особі - КП «БТІ м. Вільногірськ».