Справа № 2-432/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          13 вересня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кочко В.К.,

при секретарі –Шестопалової О.Ю.,

за участю прокурора – Єфановой О.І.,

представника сільради –ОСОБА_1,

представника відповідачки ОСОБА_2 –ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт.Овідіополь цивільну справу за позовом прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, відділу Держкомзему України в Овідіопольському районі Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог –державне підприємство «Центр державного земельного кадастру України», про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його реєстрації, визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2008 року прокурор Овідіопольського району Одеської області звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах громадянки ОСОБА_4, як малозабезпеченої та неспроможної особи, яка через фізичний та моральний стан не може самостійно захистити свої права, у якому просив визнати державний акт серії ІІІ-ОД №019936 виданий 30.08.2001 року ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку №47 площею 0,059 га, що розташована по 5-ої лінії СОГ «Лебідь»на території Новодолинської сільської Ради Овідіопольського району Одеської області для ведення садівництва недійсним та скасувати його реєстрацію.

У процесі розгляду справи прокурор уточнював свої вимоги і в остаточної редакції просив визнати вказаний державний акт на право власності на землю недійсним, скасувати його реєстрацію та визнати право власності на земельну ділянку за ОСОБА_4

Свої вимоги прокурор обґрунтував тим, що при прийнятті рішення про надання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки виконком Новодолинської сільської Ради не вирішив питання щодо вилучення цієї земельної ділянки у ОСОБА_4; виконком прийняв рішення поза межами своїх повноважень, так як питання про надання земельних ділянок віднесено до компетенції виключно місцевих Рад; питання про надання ОСОБА_2 земельної ділянки виконком не вирішував так як рішення №14 від 30.08.2001 року сільрадою не приймалося і засідання по цьому питанню у цей день не проводилося.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та навів у своїх поясненнях доводи викладені у позовної заяві за остаточною редакцією.

Позивачка у судове засідання не з’явилась, однак надала заяву у якій просила позов розглядати без її участі, позов підтримала.

Представник державного підприємства «Центр державного земельного кадастру України»до суду не з’явився, хоча належним чином був сповіщений про дату та місце розгляду справи, тому суд з урахуванням того, що безпосередньо до вказаного підприємства ніяких вимог не заявлялося, вирішив розглянути справи без участі представника підприємства.

Представник відділу Держкомзему України в Овідіопольському районі Одеської області у судове засідання не з’явився, але надійслав лист у якому з позовом прокурора погодився та просив суд розглянути справу без участі представника.

Представник Новодолинської сільської Ради Овідіопольського району Одеської області з позовом прокурора погодився частково та пояснив, що питання про надання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки розглядалося на виконкомі Новодолинської сільської Ради не 30.08.2001р., а 16.08.2001р., а тому вказівка у державному акті на рішення №14 від 30.08.2001р. є помилковою. Так як питання про вилучення земельної ділянки у ОСОБА_4 30.08.2001р. виконкомом сільради не розглядалося, то, на його думку, був порушений процес видачі саме державного акту, а тому акт підлягає визнанню недійсним, а його реєстрація скасуванню. Але він не може погодитися з вимогами прокурора про визнання за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, так як ця ділянка була продана на прилюдних торгах.

Представник ОСОБА_2 з позовом не погодився та пояснив, що ОСОБА_2 14.08.2001р. придбала на публічних торгах, проведених Одеської філією Державного спеціалізованого підприємства «Укрспецюст»лот, який складався із земельної ділянки площею 0,059 га, садового будинку, літньої кухні та споруд. Отже, право власності на будівлі із спорудами, а також на земельну ділянку вона набула після проведення торгів, що відбулися примусово у рамках виконавчого провадження. Тому, підстави з яким звернувся прокурор до суду на захист прав ОСОБА_4, а саме з вказівками, що сільською радою було неправильно застосовано загальний порядок надання ОСОБА_2 земельної ділянки, не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли між сторонами внаслідок примусових торгів. З цих підстав він просив суд відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.15 ЦПК України суд розглядає справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Як вбачається з інформаційної картки; повідомлення ОФ ДСП «Укрспецюст»№469 від 31.07.2001р.; інформаційного повідомлення оприлюдненого у газеті «Наддністрянська правда»; протоколу №1 від 14.08.2001р. про проведення аукціону; акту від 15.08.2001р. про торги що відбулися; квитанцій про оплату купленого майна; довідки від 27.08.2001р. про учасників торгів вбачається, що в рамках виконавчого провадження у зв’язку із стягненням з ОСОБА_4І боргів на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_5, за дорученням відділу виконавчої служби Овідіопольського РУЮ, Одеською філією ДСП «Укрспецюст»14.08.2001р. провадилися примусові торги. Продавалося майно, що належало ОСОБА_4. Лот складався з земельної ділянки площею 0,059 га та будівель та споруд, що на неї були розташовані. Переможцем аукціону стала ОСОБА_2, яка повністю сплатила вартість майна, що продавалося. Отже право власності ОСОБА_2 набула за примусовими торгами, а не у порядку приватизації земельної ділянки.

Факт придбання та правомірність придбання ОСОБА_2 земельної ділянки із садовим будинком саме на прилюдних торгах у рамках виконавчого провадження підтверджено рішенням Овідіопольського районного суду від 23.09.2009р. та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23.12.2010р., що набрали законної сили (справа №2-37\2009р. Овідіопольського районного суду Одеської області).

Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_2 придбала земельну ділянку на публічних торгах і набула права власності на неї, а ОСОБА_4 втратила право власності, як на земельну ділянку так і на будинки та споруди в зв’язку з примусовим продажем ділянки та будівель на прилюдних торгах. Відповідно до ст.30 діючого у 2001р. Земельного кодексу України в редакції 1992р., при переході права власності на будівлі та споруди разом з цими об'єктами переходить до наступного набувача і право власності на земельну ділянку.

З огляду на те, що ОСОБА_2 придбала на прилюдних торгах лот, що складався з будівель та споруд разом із земельною ділянкою, та з урахуванням того, що ділянка перейшла їй у власність відповідно до ст.30 ЗК (в ред. 1992р.), суд не вбачає, що видачею державного акту на право власності на ім’я ОСОБА_2 порушені права ОСОБА_4, які підлягають судовому захисту.

Як пояснив представник Новодолинської сільської Ради рішення про надання ОСОБА_2 спірної ділянки дійсно розглядалося 16.08.2001р. і по цьому питанню було прийнято рішення №14. Тому вказане у державному акті на право власності рішення виконкому №14 від 30.08.2001р. може бути технічною помилкою, так як з цього питання приймалося рішення №14 від 16.08.2001р. За таких обставин, суд доходить до висновку, що технічна помилка при оформлені бланку державного акту не може бути підставою для визнання його недійсним.

Згідно ст.ст. 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Позов прокурора, спрямований на позбавлення ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, та повернення цієї ділянки у власність ОСОБА_4

Відповідно до ч.2 ст.145 ЦК України (в ред.1963р. що діяла на момент здійснення прилюдних торгів), ч.2 ст.388 ЦК (в ред. 2003р.) витребування майна від особи, яка набула його на публічних торгах, проведених у встановленому порядку для виконання судових рішень –не допускається. Отже, вимоги прокурора про позбавлення ОСОБА_2 права власності на ділянку та визнання права власності на земельну ділянку за ОСОБА_4 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У процесі судового розгляду справи у запереченнях, ОСОБА_2 зробила заяву про застосування судом позовної давності згідно п.3 ст.267 ЦК. Суд вважає, що ця заява підлягає задоволенню з наступних підстав: за захистом прав ОСОБА_4 прокурор звернувся до суду через 7 років після торгів, що відбулися, а саме у липні 2008р.

Предметом позову є скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, а відповідно і права власності ОСОБА_2 на цю ділянку та визнання права власності на ділянку за ОСОБА_4 Отже позов має матеріальній характер і на вимоги про скасування права та визнання права власності розповсюджується позовна давність передбачена у 3 роки, яка обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод та інтересів (ст.257 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 у серпні 2001р. звернулася до Овідіопольського районного суду із скаргою про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та акту передачі будинку. Ухвалою Овідіопольского районного суду від 30.08.2001р. скарга ОСОБА_4 була залишена без руху і їй був наданий термін для усунення недоліків. Так як ОСОБА_4 недоліки не усунула і не сплатила державне мито, ухвалою Овідіопольского районного суду від 10.09.2001р. скарга ОСОБА_4 була залишена без розгляду та повернута скаржниці.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа дізналася про порушення свого права. За таких обставин суд доходить до висновку що, про своє, за припущенням, порушене право відносно земельної ділянки позивачка достовірно знала з серпня 2001р.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову ще і через застосування позовної давності.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214-215, 218, 223 ЦПК України, ст.392 ЦК України, ст.30 Земельного кодексу України(в ред.1992 року), суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, відділу Держкомзему України в Овідіопольському районі Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог –державне підприємство «Центр державного земельного кадастру України», про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його реєстрації, визнання права власності на земельну ділянку –відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: ОСОБА_6