Справа № 201/11718/16-ц

Провадження № 2/201/2710/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2016 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря Ляхової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Виконавчий комітет Київської районної у м. Полтаві ради в особі Служби у справах дітей, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою, в якій просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малотітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що з 04.12.2009 перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 699.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3, який проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.09.2011 шлюб зі ОСОБА_2 розірвано.

02.08.2013 позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 та взяла його прізвище, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 02.08.2013, актовий запис № 901.

Між позивачем та відповідачем під час подружнього життя, постійно виникали конфлікти, причиною яких були протилежні погляди на подружнє життя, відсутність взаєморозуміння. Як зазначає позивач, через тиждень після народження сина відповідач залишив її проживати у батьків у м. Павлограді, а сам переїхав до м. Дніпропетровська. З того часу сторони жодного разу не бачились та не спілкувались.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухиленням від виконання батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновідомих норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Всі перелічені ознаки мають місце у даній справі і стосуються поведінки відповідача.

Позивач зазначає, що відповідач не виконує свої батьківські обов'язки, передбачені законом та моральними засадами суспільства. Він свідомо самоусунувся від будь - якого спілкування з дитиною та її виховання і утримання, фактично викреслив сина із свого життя.

Відповідач не бачив свого сина протягом всього життя, за виключенням першого тижня від народження, не цікавився його розвитком, станом здоров'я, умовами проживання та виховання, не надавав йому матеріальної допомоги.

У грудні 2010 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області на виконання рішення суду видано виконавчий лист № 2-8359 про стягнення з відповідача на користь позивача на утримання сина аліментів. Заборгованість на даний час становить 43 341,54 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком № 1804/17 від 18.04.2016 Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити згідно обґрунтування, викладеного в позові та доказів наявних в матеріалах справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, явку свого уповноваженого представника до суду не забезпечив (а.с. 56, 63).

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним, докази чого наявні в матеріалах справи. Надав до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, затверджений рішенням виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 22.11.2016 № 336.

Суд вважає за можливе розглянути справу у загальному порядку, враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, докази чого наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.12.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області між позивачем та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, актовий запис №699 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 23.07.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 719 (а.с. 7).

У грудні 2010 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області на виконання рішення суду був виданий виконавчий лист № 2-8359 про стягнення з відповідача на користь позивача на утримання сина аліментів. Заборгованість на даний час становить 43 341,54 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком № 1804/17 від 18.04.2016 Жовтневого відділу ДВС м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 12 - 13).

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.09.2011 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, прізвище дружини після розірвання шлюбу залишилося - ОСОБА_1 (а.с. 8).

02.08.2016 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та взяла його прізвище, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, актовий запис № 901 (а.с. 14).

Судом також встановлено, що дитина - ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1, знаходиться на її утриманні та вихованні (а.с. 9).

При цьому, батько дитини - ОСОБА_2, мешкає від ОСОБА_3 окремо, з дитиною не спілкується, вихованням не займається, протягом останніх п'яти років жодного разу його не відвідував, матеріально дитину не забезпечує.

Встановлені в ході судового розгляду обставини, що підтверджуються належними та допустимими доказами, знайшли об'єктивне підтвердження і у висновку органу опіки та піклування - виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради № 336 від 22.11.2016р. (а.с. 61 - 62).

Крім того, в матеріалах справи міститься лист заступника начальника управління - служби у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради Бабенко Т.Г. від 09.11.2016, яким повідомляється, що співробітником управління - служби у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради ОСОБА_2 був повідомлений про розгляд питання щодо позбавлення його батьківських прав в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська і на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Київської районної в м. Полтаві ради. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 проігнорував неодноразові запрошення до управління - служби у справах дітей Соборної районної у м. Дніпропетровську ради, заступник начальника управління - служби вважає, що батько байдуже ставиться до долі свого сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 48).

У відповідності до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтями 3 і 5 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1980 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991, передбачено, що усі дії щодо дитини мають виконуватися в інтересах дитини. Якщо рідні, або ті особи, які несуть відповідальність за дитину, недбало виконують свої обов'язки, держава має забезпечити дитині належний догляд і піклування. Держава має поважати відповідальність, права та обов'язки батьків та родини. І, водночас, держава повинна вимагати від батьків ростити та виховувати дітей належним чином.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно п. 7 вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 № 3,факт ухилення батька (матері) від виховання та утримання дітей може бути підтверджений письмовими доказами (актами, листами тощо), а також показаннями свідків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду у з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 №3 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.

У відповідності до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги позицію органу опіки та піклування, суд приходить до висновку про наявність передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому вважає за необхідне позов задовольнити.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 551,20 грн., що підтверджується відповідними квитанціями, наявними в матеріалах справи (а.с. 2 - 3).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 5 - 6, 14 - 19, 150, 157, 164 - 166, 180 СК України, ст. ст. 10, 11, 57, 60 - 61, 88, 110, 197, 209, 212 - 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Виконавчий комітет Київської районної у м. Полтаві ради в особі Служби у справах дітей про позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно малолітнього сина, - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та його повний текст проголошені у судовому засіданні 23 грудня2016 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С. Наумова