Справа № 372/4359/15-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.

Провадження № 22-ц/780/4910/16 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.

Категорія 20 20.12.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В.,

суддів:Олійника В.І., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі:Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Семенченко  Володимир Іванович про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на земельну ділянку та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2015 року ОСОБА_6 звернувся з позовом, в обґрунтовування якого вказував, що 07 травня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір позики, засвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., реєстровий номер 4589, згідно якого відповідач, ОСОБА_5, виступаючи в якості представника по довіреності від імені довірителя відповідача, ОСОБА_7 передав, а позивач прийняв 397 000 грн., що на той час було еквівалентно 50 000 доларів США, згідно договору повернути позику позивач зобов'язувався до 07 травня 2011 року.

Перед укладанням договору позики ОСОБА_5 висунув додаткову вимогу, згідно якої позивач для забезпечення виконання зобов'язань по виплаті боргу повинен укласти договір дарування земельної ділянки, загальною площею 1,0000 га, що розташована в с. Плюти Української міської ради Обухівського району Київської області з цільовим призначенням для ведення садівництва та належить позивачу на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого 11 квітня 2007 року на підставі договорів купівлі-продажу від 08.04.2006 року та розпорядження Обухівської райдержадміністрації №178 від 15 березня 2007 року.

У зв'язку з терміновою необхідністю отримати грошові кошти позивач погодився на дану вимогу відповідача і в той же час 07 травня 2010 року нотаріусом Вовк І.І. було посвідчено договір дарування, з метою забезпечення повернення боргу за договором позики, який був посвідчений, згідно якого позивач, ОСОБА_6 подарував, а відповідач, ОСОБА_7 в особі представника - ОСОБА_5 прийняв в дар спірну земельну ділянку. Також між сторонами було домовлено, що відповідачі не будуть проводити державну реєстрацію відповідного договору дарування земельної ділянки та переоформляти право власності, оскільки він укладається як захід забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, відповідачам земельна ділянка не потрібна, а тому після сплати позивачем суми позики, відповідно до ст.ст. 651, 654 ЦК України, за згодою сторін договір буде розірвано.

Просив визнати договір дарування вказаної земельної ділянки недійсним, укладеним під впливом обману з боку відповідачів, витребувати земельну ділянку з чужого незаконного володіння, скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_9 та зареєструвати право власності на земельну ділянку за позивачем.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,0000 га, що розташована в с. Плюти Української міської ради Обухівського району Київської області, укладеного 07.05.2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., зареєстровано в реєстрі за №4590.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 земельну ділянку площею 1,0000 га, що розташована в с. Плюти Української міської ради Обухівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Скасовано державну реєстрацію ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 1,0000 га, що розташована в с. Плюти Української міської ради Обухівського Київської області, кадастровий номер НОМЕР_2. Скасовано заходи забезпечення позову.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав його незаконності та необґрунтованості, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не відповідає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі державного акту серії НОМЕР_1, виданого 11 квітня 2007 року на підставі договорів купівлі-продажу від 08.04.2006 року та розпорядження Обухівської райдержадміністрації №178 від 15 березня 2007 року позивачу належала земельна ділянка площею 1,0000 га, яка розташована в с. Плюти Української міської ради Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2. (т.1 а.с. 37).

07 травня 2010 року між ОСОБА_6 (позивальник) та ОСОБА_5, який на підставі довіреності діяв від імені ОСОБА_7 (позикодавець) було укладено договір позики, засвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., за реєстровим №4589. Відповідно до даного договору позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 397 000 грн. зі строком виплати до 07.05.2011 року. Договір позики є безпроцентний. (т.1 а.с.9).

07 травня 2010 року між позивачем та ОСОБА_5, який на підставі довіреності діяв від імені ОСОБА_7 було укладено договір дарування земельної ділянки загальною площею 1,0000 га, що розташована в селі Плюти Української міської ради Обухівського району Київської області з цільовим призначенням для ведення садівництва та належить позивачу на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, засвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., за реєстровим №4590. Нормативно грошова оцінка та вартість,в яку сторони оцінили дар становить 17 771,57 грн. (т.1 а.с.10).

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку, ринкова вартість земельної ділянки площею 1,0000 га, державний акт серії НОМЕР_3, станом на 21.10.2013 року становить 3 265 900 грн. (т.1 а.с.11-28).

19 травня 2013 року між ОСОБА_7, від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_5 та ОСОБА_8, від імені якої на підставі довіреності діяв громадянин ОСОБА_12 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 1,0000 га, що розташована в селі Плюти Української міської ради Обухівського району Київської області, засвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Семенченком В.І., зареєстрований в реєстрі за № 665. ( т.1 а.с.39-40).

17 жовтня 2015 року ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_9, яка є матір'ю ОСОБА_5 та доводиться дружиною ОСОБА_7, яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 зазначену земельну ділянку, площею 1,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована в с. Плюти Української міської ради Обухівського району Київської області. Вказаний правочин нотаріально посвідчив приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна, яка проводить нотаріальну діяльність в АДРЕСА_1 (т.2 а.с.3-25).

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення договору дарування земельної ділянки площею 1,0000 га, яка розташована в с. Плюти Української міської ради Обухівського району Київської області волевиявлення позивача не відповідало його внутрішній волі, оскільки фактично він мав намір не подарувати зазначене нерухоме майно, а передати його у забезпечення повернення отриманої позики, а відповідач не мав наміру отримати дане майно у власність, а мав намір забезпечити за рахунок даного майна свої вимоги щодо повернення наданої позики, але відповідач ввів позивача в оману і не повідомив, що не мав наміру розривати договір дарування після сплати позивачем позики, а насправді мав намір отримати дане майно у власність і відчужити його на платній основі іншій особі, і за рахунок цього збагатитись.

Судова колегія не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо одна сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчинення правочину, ябо якщо вона замовчує їх існування.

В Узагальненні судової практики щодо розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008 року Верховний Суд України вказав, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК може бути визнаний судом недійсним. Обман щодо обставин, які мають істотне значення доводиться позивачем, як стороною яка діяла під впливом обману. Вбачається, що саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману.

Якщо довести вказані обставини не вдається, виключена можливість визнання правочину недійсним на підставі ст. 230 ЦК України, як вчиненого під впливом обману. Не можуть вважатися обманом у розумінні ст.230 ЦК України і такі дії контрагента, як відмова від обіцянок.

Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Отже, варто враховувати, що обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Зокрема, обман щодо фінансового становища контрагента як мотиву правочину, невиконання своїх обіцянок щодо якихось усних домовленостей між сторонами правочину не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов пред'явлено з підстав, передбачених ст. 230 ЦК. Позивач посилався на те, що відповідач увів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме, що між сторонами існувала усна домовленість, що відповідачі не будуть проводити державну реєстрацію відповідного договору дарування земельної ділянки та переоформляти право власності, оскільки він укладається як захід забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, відповідачам земельна ділянка не потрібна, а тому після сплати позивачем суми позики, відповідно до ст.ст. 651, 654 ЦК України, за згодою сторін договір буде розірвано.

При цьому, жодного належного та допустимого доказу існування таких домовленостей, вчинення будь-яких дій відповідачами поза волею позивача та наявність умислу з боку відповідачів позивачем під час розгляду справи надано не було. Позика до цього часу не повернута.

Сам позивач, під час розгляду справи апеляційним судом пояснив, що він розумів, що укладає договір дарування, а не договір іпотеки і усвідомлював його можливі наслідки, однак довіряв відповідачам, і тому погодився. Визнав, що перешкод для укладення договору іпотеки не було.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним з підстав ст. 230 ЦК України є недоведеними, необгрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, під час розгляду справи апеляційним судом було встановлено, що судом першої інстанції було допущено ряд грубих порушень процесуального законодавства, а саме: згідно свідоцтва про смерть від 10 березня 2016 року(а.с.173) відповідач ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тобто під час розгляду справи судом першої інстанції, про що суду було достеменно відомо.

Незважаючи на цю обставину, суд в порушення вимог ст. 201 ЦПК України невиконав свого обов»язку щодо зупинення провадження у справі, не залучив до участі у справі правонаступників померлого відповідача і ухвалив рішення до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадшини можливими спадкоємцями померлого.

Тобто, фактично суд першої інстанції розглянув справу за відсутності осіб, які у встановленому законом порядку мали право на захист інтересів померлого відповідача, в межах позовних вимог заявлених до нього.

Отже, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, неповного з'ясування обставин справи, тому його слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: В.І.Олійник

Ю.О.Матвієнко