РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 327/384/16-ц

Провадження № 2/327/170/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.12.2016 року смт.Розівка

Суддя Розівського районного суду Запорізької області Антіпова Т.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на частину сумісного майна подружжя та поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Розівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд визнати за нею право на сумісно нажите майно, а саме: автомобіль НОМЕР_1, залишити автомобіль у її власності; покласти зобов’язання на відповідача компенсувати право на її частку в квартирі по вул. Центральній, 120 в смт. Розівка Розівського району Запорізької області в грошовій сумі в розмірі 50 000,00 грн.

Позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об’єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті.

Як вбачається з поданої позовної заяви, позивачем заявлено дві позовні вимоги, проте матеріали справи не містять оригіналу квитанції про сплату судового збору за кожну з цих вимог, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір». Копія квитанції Приватбанку щодо сплаченого судового збору у розмірі 580,00 грн. не є належним документом, що підтверджує сплату судового збору.

Окрім цього, в порушення п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позивачем не визначено ціну позову щодо вимог майнового характеру.

У відповідності до п.п.4 та 22 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі ст.119 ЦПК України повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовувати правила ст. 121 ЦПК України. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України (надалі за текстом СК України) та ст. 372 Цивільного Кодексу України (надалі за текстом - ЦК України). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно із ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ст. ст. 69, 70, 71 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено між ними домовленістю. Майно, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Позивач, визначаючи спосіб захисту цивільного права, просить суд визнати за нею право власності на спірне майно, а саме лише на легковий автомобіль НОМЕР_1 та компенсувати право на її частку в долі на спірну квартиру у розмірі 50 000,00 грн., що було на час розлучення.

При цьому позивачем не зазначається про припинення права власності іншого колишнього подружжя на частку в цьому майні (легковий автомобіль) та припинення права сумісної власності на це майно, позивачем в прохальній частині позову не ставиться питання про визнання за нею права спільної сумісної власності на квартиру по вул. Центральна, 120 в смт. Розівка Розівського району Запорізької області, внаслідок чого в неї виникає право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, або на грошову компенсацію співвласникові вартості його частки.

Окрім цього, позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування (п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України).

Проте, позивачем, в порушення вимог п. 6 ч. 2 ст. 119 та ст. 60 ЦПК України, не зазначено якими доказами підтверджується обставина придбання автомобіля НОМЕР_1 в період перебування сторін у шлюбі; не надано жодного документа на даний автомобіль; не зазначено, чим підтверджується права позивача на спірне майно, як на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя; не зазначено, якими доказами підтверджується фінансові витрати на придбання будівельних матеріалів, їх транспортування, залучення фахівців відповідного профілю з оплатою їх послуг та праці, переоблаштування, перепланування квартири та господарських будівель; не зазначено, якими доказами підтверджується здійснення таких витрат спільними коштами та працею обох сторін по справі, жодних доказів на підтвердження цих обставин позивачем не надано.

Таким чином, подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України щодо несплати судового збору за кожну позовну вимогу, не зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру; не зазначення та не надання разом з позовною заявою доказів на підтвердження кожної обставини, які є предметом спору; а також щодо викладення в позовній заяві обставин, якими позивач обгрунтовує вимоги про поділ майна подружжя, невідповідності обраного способу захисту цивільного права відповідно до вимог актів цивільного законодавства щодо поділу всього майна, а не лише його частини.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На підставі викладеного та керуючись статтею 121 ЦПК України ,-

                                                            У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на частину сумісного майна подружжя та поділ майна подружжя - залишити без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві.

Надати позивачеві строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків - п’ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз’яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява вважатиметься не поданою та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.А.Антіпова