Справа №2- 996/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2010 року

Недригайлівський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Жмурченка В.Д.

при секретарі - Коваль В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Недригайлів справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі, Сумській області, про перерахунок та виплату пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просить суд постановити рішення, яким зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі, Сумській області, здійснити йому перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії з 1 липня 2007 року по 31 липня 2010 року в розмірі 94 656 грн. 47 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він має першу категорію, як особа яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також за рішенням медико-соціальної експертизи йому було встановлено 3 групу інвалідності, по захворюванню, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильської АЕС. При цьому, позивач зазначав, що він звертався із заявою про перерахунок його пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", між тим, відповідач необгрунтовано відмовив йому у такому перерахунку.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з"явився але проти позову заперечив, вважає що позов задоволенню не підлягає просить в зв'язку з цим відмовити в задоволенні позову посилаючись на відповідність розміру пенсії позивача вимогам чинного законодавства надавши при цьому до суду письмову заяву.

Суд, заслухавши доводи сторін перевіривши зібрані по справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є інвалідом 3 групи. Інвалідність позивача пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.

За матеріалами пенсійної справи позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду ж отримувач пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учасник ліквідації на Чорнобильській АЕС 1 категорія та має 3 групу інвалідності.

Позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсійного забезпечення, на що отримав відмову.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з того, що відповідач необгрунтовано відмовив позивачу в перерахунку пенсії виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі по тексту Закон №796).

Статтею 54 Закону № 796 передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-ій групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 50 Закону № 796 особам, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин на думку суду правильним та таким, що відповідають Закону № 796, є те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням ч.4,5 ст.8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.І ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України № 796

Суд також вважає за невірним посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону № 796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.

Зі ст.ст.50, 54 Закону № 796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

На думку суду не може бути взято до уваги і положення ч.З ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.

Відповідно до ч.З ст.67 Закону № 796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене ст. 1,3, частиною 2 ст.6 ст.8 частиною 2 ст.19, ст. ст 22,23, частиною 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і саттею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що дії відповідача щодо виплати державної пенсії позивачу у розмірах менших від 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі меншому від 50% мінімальної пенсії за віком є незаконними, оскільки не відповідають вимогам ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 зміни внесені Законами України "Про державний бюджет України на 2007 - 2008 роки та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ст.ст. 50,54,67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнано неконституційними.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" і Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» дію ст. ст. 50,54,67 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено.

Рішення Конституційного Суду України є обов"язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Задовольняючи даний позов частково суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Відповідно до ст.ст.72,73 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку встановленого законом або судом.

Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони у разі його пропущення з поважних причин.

Позивач до суду з даним позовом звернувся 4 серпня 2010 року.

Виходячи з вище викладеного суд вважає що задоволенню підлягають лише вимоги позивача які передують трьох річний термін з дня звернення тобто з 4 серпня 2007 року.

Підстави про поновлення пропущеного строку та причини пропуску строку не були предметом розгляду в даному судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України, закони , інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач на думку суду ( враховуючи позовну давність) з 4 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року під час обчислення пенсії та додаткової пенсії особам які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен керуватися ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції закону від 06.06..1996 року № 230/96 BP та ст.67 даного Закону в редакції від 05.10.2006 року № 231.

Позивач просить суд також зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Недригайлівському районі виплатити недоплачену йому пенсію в сумі 94 656 грн. 47 коп.

Дана вимога не може бути судом задоволена виходячи з того, що суд не може перебирати на себе функцію здійснення нарахування, перерахунку та зобов"язання виплати конкретної грошової суми пенсії замість органу, якому законодавством надані такі повноваження, а тому у відповідності з вимогами ст.1 ЦПК України щодо завдань цивільного судочинства суд вважає за законно можливе зобов'язати відповідача , відповідно, нарахувати та сплатити на корись позивача виплату належних сум відповідно до закону.

Також, враховуючи суть позовних вимог, суд вважає, що дана справа відноситься до категорії справ, що не підлягає оцінці в частині ціни позову, тому при розподілі судових витрат між сторонами присудженню з відповідача на користь позивача підлягають понесені позивачем судові витрати , що забезпечили фактичну частину спору, а саме 37 грн. оплати витрат на інформайно-технічне забезпечення розгляду справи.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" громадяни, віднесені до 1 та 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 22,46,48 Конституції України, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ст. ст. 10,60,212, 215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Недригайлівському районі Сумської області, про перерахунок та виплату пенсії задовільнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Недригайлівському районі Сумської області здійснити ОСОБА_1 з 4 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року перерахунок та виплату державної пенсії як інваліду З групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, згідно до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Недригайлівському районі Сумської області здійснити ОСОБА_1 з 4 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії як інваліду 3 групи за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, згідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі Сумської області на користь ОСОБА_1 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, понесених позивачем при подачі позовної заяви до суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Сумської області через Недригайлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. ОСОБА_2.