ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" липня 2006 р. Справа № 3/136
За позовом Хотинського районного центру зайнятості, м. Хотин Чернівецької області
до Державної виконавчої служби у Хотинському районі, м. Хотин Чернівецької області
про визнання нечинною постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження
Суддя Т.І.Ковальчук
Секретар судового засідання Стаховська Н.М.
Представники:
Від позивача –Мельник Р.І., юрисконсульт, дов. від 23.11.2005 р.
Від відповідача –Сеник І.Ф., заступник начальника, дор. № 6960 від 21.07.2006 р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання нечинною постанови від 25.04.2006 р. № 3437 про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов’язання відповідача прийняти до виконання наказ господарського суду № 10/145, одночасно прохаючи поновити з поважних причин строк звернення з позовної заявою до суду.
Ухвалою від 10.07.2006 р. справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 24.07.2006 р., від відповідача витребувано пояснення на позов (суддя Бабак Л.М.).
Розпорядженням голови господарського суду Чернівецької області від 17.07.2006 р. у зв’язку з відпусткою судді Бабак Л.М. справу передано до провадження судді Ковальчук Т.І.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.09.2005 р. господарським судом Чернівецької області видано наказ по справі № 10/145 про стягнення з ТОВ “Колос” на користь Хотинського районного центру зайнятості коштів у сумі 2507,89 грн. з розстрочкою виконання строком на 8 місяців, протягом серпня-вересня 2005 року коштів від боржника на виконання наказу не надходило, тому в кінці вересня позивач звернувся про примусове виконання вказаного наказу до ДВС у Хотинському районі. У подальшому боржник надав райцентру зайнятості докази, що він належним чином виконує наказ господарського суду, однак помилково перераховував кошти на інший рахунок, тому позивач звернувся до ДВС у Хотинському районі із заявою про повернення наказу господарського суду від 13.09.2005 р. по справі № 10/145 у зв’язку з тим, що боржник на момент звернення до виконання не порушував умови наказу про розстрочення платежів, відповідачем наказ було повернуто. Проте з січня 2006 року боржник перестав сплачувати кошти за наказом від 13.09.2005 р., у зв’язку з чим позивач повторно звернувся до відповідача про звернення наказу до виконання. Постановою ДВС у Хотинському районі від 25.04.2006 р. № 3437 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що згаданий наказ уже був один раз пред’явлений до виконання, відкликаний та повернутий стягувачеві по п. 1 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” Позивач вважає вказану відмову необґрунтованою, оскільки законом не обмежено кількість звернень виконавчих документів до виконання, трирічний строк звернення наказу до виконання позивачем не пропущено, ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” не забороняє стягувачеві повторно звертати до виконання виконавчі документи суду, обставин, які б виключали здійснення виконавчого провадження в даному випадку немає, звернення ж наказу до виконання у вересні 2005 року суперечило умовам наказу про розстрочення виконання рішення.
Відповідач надав відзив, у якому позов не визнав з тих підстав, що позивач звернувся до виконавчої служби із заявою про повернення наказу господарського суду Чернівецької області № 10/145, вказана заява була задоволена, наказ повернутий, при повторному зверненні позивача з заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вказаного наказу ДВС у Хотинському районі обґрунтовано відмовила у відкритті провадження з тих підстав, що відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” стягувач має право повторно пред’явити виконавчий наказ до виконання в межах строків, установлених ст. 21 цього Закону, та з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої ст. 40 зазначеного Закону.
Ухвалою від 24.07.2006 р. було поновлено строк звернення позивача з адміністративним позовом до адміністративного суду, визнавши, що пропуск цього строку мав місце з поважних причин, оголошено перерву в судовому засіданні до 31.07.2006 р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладене у позові, пояснив, що оскільки Закон України “Про виконавче провадження” не містить заборони відкривати виконавче провадження у разі повернення наказу на вимогу стягувача, у відповідача не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження під час повторного звернення позивача за примусовим виконанням наказу господарського суду по справі № 10/145 і останній мав право відкрити виконавче провадження.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Так, судом встановлено наступне.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 30.08.2005 р. по справі № 10/145 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Колос” с. Санківці Хотинського району, на користь Хотинського районного центру зайнятості 2039,80 грн. недоїмки та 468,09 грн. пені з розстроченням виконання рішення на вісім місяців, стягуючи рівними частками, про що видано відповідний наказ від 13.09.2005 р. (а.с. 8).
21.09.2005 р. позивач звернувся до відповідача за примусовим виконанням вказаного рішення (а.с. 9).
За поясненням представників сторін виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Чернівецької області від 13.09.2005 р. по справі № 10/145 було відкрито.
18.10.2005 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення без виконання наказу від 13.09.2005 р. по справі № 10/145 у зв’язку з тим, що боржник –ТОВ “Колос” на момент звернення не порушує умови наказу про розстрочення платежу. (а.с. 10).
Постановою ДВС у Хотинському районі від 27.10.2005 р. указаний наказ господарського суду був повернутий позивачу на підставі ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” (далі –Закон № 606-ХIV) (а.с. 31).
21.04.2006 р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 337, згідно з якою повторно надіслав останньому для відкриття виконавчого провадження і примусового виконання наказ від 13.09.2005 р. по справі № 10/145 про стягнення з ТОВ “Колос” на користь Хотинського районного центру зайнятості коштів у сумі 2507,89 грн. (а.с. 12).
Постановою № 3437 від 25.04.2006 р. відповідач відмовив у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що наказ № 10/145 був повернутий по п. 1 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” та керуючись п. 7 ст. 26 цього Закону (а.с. 13).
Статтею 40 Закону № 606-ХIV установлено підстави для повернення стягувачеві виконавчого документа, прийнятого державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, а саме:
1) за письмовою заявою стягувача;
2) якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3) якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням;
4) у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;
5) якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника;
6) якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Як вбачається з матеріалів справи, наказ господарського суду від 13.09.2005 р. № 10/145 був повернутий позивачу на підставі п. 1 ст. 40 Закону № 606-ХIV, хоча в постанові від 27.10.2005 р. указаний пункт не зазначено (а.с. 10,31).
Частиною 5 ст. 40 Закону № 606-ХIV установлено, що повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону. Право повторного пред’явлення стягувачем виконавчого документа до виконання в разі його повернення за заявою стягувача Законом № 606-ХIV не передбачено.
У відповідності до ст. 26 Закону № 606-ХIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону;
7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Іншими обставинами, передбаченими пунктом 7 ст. 26 Закону № 606-ХIV, що виключають здійснення виконавчого провадження, зокрема є обставини, передбачені п. 1 ст. 40 Закону № 606-ХIV, оскільки частина 5 цієї статті не передбачає можливості повторного пред’явлення стягувачем виконавчого документа до виконання в такому випадку, причому незалежно від причин, з яких стягувач звернувся із заявою про повернення виконавчого документа.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому твердження позивача, що за відсутності прямої заборони відповідач мав право відкрити виконавче провадження за повторним зверненням позивача при наведених вище обставинах, є необґрунтованим, оскільки Закон № 606- ХIV такого не передбачає.
За таких обставин у позові належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України , якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі і підписана 31 липня 2006 року.
Суддя | Т.І.Ковальчук |