ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 р. Справа № 918/70/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Гудзенко Я.О., розглянувши позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоспайс" про стягнення 47 848, 68 доларів США, що еквівалентно 759 332 грн.

          За участі: Від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 02.02.2016 р.); Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова - Пак" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоспайс" (далі - Відповідач) про стягнення 47 848, 68 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 759 332 грн.

У зв'язку із перебуванням судді Бережнюк В.В. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розпорядженням керівника апарату суду від 10 травня 2016 року призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/70/15, на підставі чого справу передано судді Гудзенко Я.О.

Ухвалою від 10.05.16 р. розгляд справи відкладався для належного повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Разом з тим, 10.05.16 р. від Відповідача надійшла факсограма, в якій Відповідач зазначив про зміну юридичної адреси.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.06.16 р. приймаючи до уваги необхідність надсилання судового доручення про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави, на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України провадження у справі зупинено до 14.12.16р.

Окрім того, відповідно до листа Міністерства юстиції України від 24.06.16 р. № 862-0-62-16/12-2114-15 про виконання судового доручення та підтвердження про вручення документів від 15.10.15р., яке надійшло на адресу Господарського суду Рівненської області 01.07.16 р., судовий документ, в якому зазначалася дата та місце судового засідання у справі № 918/70/15, був вручений 11.03.2016 представнику ТОВ "Екоспайс" ОСОБА_2 в приміщенні районного суду м. Зугдіді.

В судове засідання 14.12.16 р. з'явився представник позивача, підтримав позовні вимоги повністю, надав суду для огляду оригінали документів доданих до позовної заяви. Крім того подав до канцелярії суду заяву про долучення додаткових документів до матеріалів справи, зокрема належним чином завірені копії виписок з банку та копії специфікації № 1 від 19.06.14 р.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання 14.12.16 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Судом оглянуто оригінали доданих до позову доказів.

Відповідно до 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, з урахуванням відзиву відповідача що свідчить про обізнаність з даним судовим процесом та визнання основної суми боргу, а також судового повідомлення про вручення ухвали суду відповідачу, суд не знайшов підстав для відкладення розгляду справи (а.с. 108, 130-134, 158, 171-176, 180, 224-228).

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання з розгляду даної справи технічними засобами, - фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі. Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 14.12.16 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екоспайс" було укладено Контракт № 1 (далі-Контракт). Згідно умов Контракту ТОВ "Нова-Пак" (у подальшому - Продавець) зобов’язується поставити, а ТОВ "Екоспайс" (у подальшому - Покупець) зобов’язується прийняти і оплатити Товар, відповідно до умов Контракту.

Згідно із п. 1.2. Контракту Покупець купує Товар окремими партіями в кількості, по цінам і на умовах вказаних в рахунках-інвойс, які є невід’ємними частинами Контракту. Відповідно до п. 2.2. Контракту ціна товару встановлюється в доларах США. Умови і строки поставки обумовлюються в рахунках-інвойс на кожну партію товару. Датою відвантаження товару вважається дата його відпуску зі складу Продавця, здійсненого на умовах FCA Рівне (Інкотермс 2010) (п.3.1. Контракту).

Право власності переходить від Продавця до Покупця з моменту передачі товару перевізнику і визначається датою складення товарно-транспортної накладної (CMR) (п. 4.6. Контракту). Пунктом 2.4. Контракту сторонами було зазначено, що Покупець зобов’язується оплатити товар на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

За період з 18 червня 2014 року по 27 січня 2015 року ТОВ "Нова-Пак" відповідно до умов Контракту поставило для ТОВ "Екоспайс" товар на загальну суму 57 307, 56 доларів США, що підтверджується рахунками-інвойс та товарно-транспортними накладними (CMR): рахунок-інвойс № 1 від 19.06.14 р. на суму 22 146, 52 дол. США та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 25.06.14 р.; рахунок-інвойс № 2 від 20.08.14 р. на суму 15 314, 64 дол. США та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 01.09.14 р.; рахунок-інвойс № 3 від 25.09.14 р. на суму 19 846, 40 дол. США та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 09.10.14 р.

Станом на 27.01.2015 р. ТОВ "Екоспайс" було здійснено часткову оплату поставлених товарів і повернено товар вартістю 13 906 доларів США, відповідач у відзиві погодився із сумою боргу в розмірі 43 401, 56 доларів США (а.с. 108).

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, судом встановлено, що заборгованість за отримані товари становить 43 401, 56 доларів США. Судом встановлено, що 21.01.2015р. на адресу ТОВ "Екоспайс" було направлено претензію щодо погашення заборгованості № 15/01/15 від 15 січня 2015 року. Відповіді на претензію Відповідач не надав та суму боргу не сплатив.

Згідно із п. 5.3. Контракту у випадку прострочення Покупцем будь-якого строку, вказаного в Контракті і Додатках (Специфікаціях) до цього Контракту більше, як на 7 днів, Покупець зобов’язаний виплатити штраф у розмірі 0,2% від суми зобов’язання за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми зобов’язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства було нараховано 3 969, 17 доларів США штрафних санкцій, які судом перевірено, визнано такі санкції по суті пенею, яка обгрунтовано нарахована, розрахунок пені визнано судом арифметично вірним, відтак вказана сума пені підлягає стягненню у зазначеному вище розмірі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних в розмірі 477, 95 доларів США судом встановлено, що розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Судом перевірено курс долара за даними НБУ на день подання позову - 29.01.2015 року і встановлено його у розмірі 15.9543 грн., тому за розрахунком суду розмір основного боргу в еквіваленті на гривню є більшим ніж заявлено позивачем - 763 392, 19 грн., оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову в сумі заявлених вимог - 47 848, 68 доларів США (759 332 грн.).

Суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

Суд зазначає, що чинне законодавство України, зокрема, ч. 2 ст. 192 ЦК України, передбачає застосування іноземної валюти у випадках і в порядку, встановлених законом, однак не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі № 3-62гс11.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 5.2. Контракту якщо сторони не можуть врегулювати спір шляхом переговорів, будь яка із них має право передати спір на розгляд в Господарський суд Рівненської області. Спір вирішується згідно чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Згідно із ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 5 Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах прохання про здійснення правової допомоги та додатки до них складаються мовою запитуючої Договірної Сторони, до них також додаються завірені копії перекладу на мову другої Договірної Сторони або російську мову. Переклад засвідчується офіційним перекладачем або нотаріусом, або посадовою особою запитуючої установи, або дипломатичним представництвом чи консульською установою запитуючої Договірної Сторони.

Згідно із статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтями 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо* інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав.

З наданих позивачем суду доказів вбачається, що позивач прийняті на себе зобов’язання з виконання умов договору виконав належним чином, однак відповідач за отриманий товар розрахунки у повному обсязі не здійснив.

Враховуючи наведене, дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоспайс" (Грузія: місто Цаленджиха, вул. Піпія, 25, код 419991432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" (35361, Рівненська область, Рівненський район, с. Дядьковичі, вул. Млинівська, 55, код 32940344) 43 401 (сорок три тисячі чотириста один) долар США 56 центів основного боргу, 3 969 (три тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) доларів США 17 центів пені, 477 (чотириста сімдесят сім) доларів США 95 центів - 3% річних, що разом еквівалентно 759 332 (сімсот п'ятдесят дев'ять тисяч триста тридцять два) грн. 00 коп., а також 15 186 (п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 58 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

Повний текст рішення підписано 19.12.2016 року.

Суддя Гудзенко Я.О.