Справа № 2-2724/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2010 року м. Кілія

02 червня 2010 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бошкова М.І.

при секретарі Іваненко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кілія цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

про

визнання права власності на спадщину

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки за довіреністю звернулася до суду з позовом про визнання, в якому вказала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при житті володіли житловим будинком з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований в м. Вилкове Кілійського району Одеської області по вул. Т.Повстання, 136а. В 2001 році померла ОСОБА_2, після смерті якої спадщину фактично прийняв ОСОБА_3, але не оформив належним чином спадкові права на набуте майно. В 2009 році помер ОСОБА_3, після смерті якого позивачка, як єдина спадкоємиця за заповітом, що претендувала на спадкове майно та фактично прийняла спадщину, не зверталася до нотаріальної кантори за належним оформленням спадкових прав на нерухоме майно. При житті спадкодавців правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок належним чином оформлено не було. У зв'язку з неможливістю оформити спадкові права на нерухоме майно інакше, ніж у судовому порядку, представник позивачки просить суд визнати за позивачкою право на спадщину на житловий будинок після смерті ОСОБА_3 та, відповідною, визнати за позивачкою право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований в м. Вилкове Кілійського району Одеської області по вул. Т.Повстання, 136а на земельній ділянці фактичною площею 537,0 кв.м..

Представник позивачки у судовому засіданні підтвердила вказані позовні вимоги.

Судом були встановлені наступні юридичні факти з певними їм правовими відносинами, а саме:

Як вказано в рішенні виконкому Вилківської міської ради № 150 від 05.06.1969 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було дозволено знесення старого будинку на земельній ділянці в м. Вилкове по вул.. Т.Повстання, 134 ( нин. 136а) та дозволено будівництво нового будинку на такій ділянці, про що був складений відповідний план забудови земельної ділянки.

ОСОБА_2 померла 20.03.2001 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серія І-ЖД № 250947 від 20.03.2001 року.

Відповідно до складеного та посвідченого секретарем виконкому Вилківської міської ради заповіту від 21.11.2000 року ОСОБА_3 заповідає належне йому майно на момент смерті позивачці - ОСОБА_1. Складений заповіт був зареєстрований в книзі записів секретарем виконкому Вилківської міськради під № 688.

ОСОБА_3 помер 12.12.2009 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серія 1-ЖД № 201631 від 14.12.2009 року.

В технічному паспорті, складеному КП «Кілійське РБТІ та РОН» 12.02.2010 року вказано, що житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований в м. Вилкове Кілійського району Одеської області по вул. Т.Повстання, 136а складається з: літ. А - житловий будинок (складається з 1-І прихожа, 1-1 коридор, 1-2 житлова кімната, 1-3 кухня), літ. Б - сарай, літ. В - вбиральня, №1-3,1 - надвірні споруди.

Згідно з статтею 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. ст. 328, 386, 392 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право

оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.З ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно з ст. 1233 ЦК заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Статтями 1235 та 1236 ЦК передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкодавцями одну або декілька фізичних осіб; заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому; чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.05.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про призначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватися у судовому порядку.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

У судовому засіданні судом було встановлено, що ОСОБА_4 після смерті своєї дружини, як наслідок спадкового правонаступництва, став власником вказаного житлового будинку відповідно до положень ст. 549 ЦК ( редакція 1963 року), що мав юридичну силу та застосовувався відносно спадкових правовідносин на момент смерті спадкодавця, тобто відкриття спадщини, так як вступив в володіння та управління спадковим майном. Після прийняття спадщини спадкоємець не звертався до нотаріальної кантори за належним оформленням спадкових прав у встановленому порядку. Після смерті ОСОБА_4, що помер в 2009 році, позивачка як наслідок заповідального розпорядження спадкодавця та спадкового правонаступництва, є єдиним спадкоємцем, що претендує на спадкове майно у вигляді зазначеного житлового будинку та, фактично, володіє та користується таким майном у встановленому порядку. Позивачка, після смерті спадкоємця теж належним чином та у встановлений на те строк не звернулася до нотаріальної кантори за належним оформленням спадкових прав на житловий будинок, на даний момент оформлення таких прав можливе лише у судовому порядку. Як вказав представник позивачки у судовому засіданні, позивачка з моменту відкриття спадщини до сьогодення веде всі необхідні витрати про утриманню та управлінню нерухомим майном, що підтверджуються відповідними доказами по справі. Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину, судом не виявлено.

Дослідивши письмові докази по справі, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, беручі до уваги досліджені факти правонаступництва, у тому числі й спадкових прав спадкодавців спадкоємцям, та у зв'язку з неможливістю оформити спадкові права інакше, ніж у судовому засіданні, суд вважає пред'явлений позов, таким, що є заснованим на законі, не порушує законних прав та інтересів інших осіб, невизнане право підлягає захисту відповідно до положення п. 1 ч.2 ст. 16 ЦК Укра'щи, тобто, шляхом визнання такого права, а тому, враховуючі вищенаведене, задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. З, 4, 8, 107, 209, 210, 212-215 ЦПК України та ст. ст. 15, 16,316,318,319,328,331 ч.2, 386 та 392, 1268, 1233-1236 ЦК України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який розташований в м. Вилкове Кілійського району Одеської області по вул. Т.Повстання, 136а в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлого 12.12.2009 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований в м. Вилкове Кілійського району Одеської області по вул. Т.Повстання, 136а на земельній ділянці фактичною площею 537,0 кв.м..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_5