У х в а л а

іменем україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 10 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Сумської області на постанову щодо ОСОБА_1,

встановила:

постановою Лебединського районного суду Сумської області від 26 липня 2005 року

ОСОБА_1, громадянина України,

звільнено від відбування покарання за злочини, передбачені ч. 2 ст. 188, ст. 304 КК України на підставі п. б ст.1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року.

Згідно з вироком Лебединського районного суду Сумської області від 14 квітня 2005 року ОСОБА_1 було засуджено за скоєння злочинів, передбачених ч.2 ст. 188 та ст. 304 КК України до одного року і шести місяців позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

В апеляційному порядку постанова суду не переглядалась.

У касаційному поданні прокурора порушується питання про скасування постанови з направленням справи на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що, звільняючи ОСОБА_1 від покарання, суд не врахував, що вчинений ним злочин, передбачений ч.2 ст. 188 КК України, належить до категорії тяжких злочинів, на які амністія не поширюється.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Вергізової Л.А., яка просить скасувати постанову з наведених у поданні підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що його слід задовольнити.

Як убачається з матеріалів справи, рішення про звільнення засудженого ОСОБА_1 від подальшого відбування покарання на підставі Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року суд обґрунтував тим, що він має малолітню дитину. Однак суд не звернув увагу на відсутність у справі інших умов необхідних для звільнення від покарання з цих підстав, зокрема, що один із злочинів, за який його було засудженого (ч.2 ст. 188 КК України) за видом та розміром покарання належить до категорії тяжких злочинів, на які амністія не поширюється.

Тому, як правильно зазначено касаційному поданні, постанова підлягає скасування з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи з урахуванням наведених обставин слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання першого заступника прокурора Сумської області задовольнити.

Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 26 липня 2005 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

С у д д і:

Філатов В.М.                         Пекний С.Д.                         Гриців М.І.