ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2009 р. Справа № 2а-18418/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-суддіЛозовського О.А.,
при секретарі Чміль І.В.,
з участю представника позивача Чмир І.В.,
представника відповідача Деркача С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом Прокурора Старовижівського району Волинської області до Буцинської сільської ради про визнання нечинним рішення № 11/7 від 28.02.2000 року щодо надання дозволу на відкриття торгової точки,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Старовижівського району Волинської області звернувся з адміністративним позовом до Буцинської сільської ради про визнання нечинним рішення №11/7 від 28.02.2000 року щодо надання дозволу на відкриття торгової точки в АДРЕСА_1 ОСОБА_3
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що проведеною перевіркою було встановлено, що рішенням сесії Буцинської сільської ради №11/7 від 28 лютого 2000 року підприємцю ОСОБА_3 надано дозвіл на відкриття торгової точки по АДРЕСА_1. Дане рішення вважає нечинним і таким, що підлягає скасуванню в зв’язку з тим, що не отримавши право на земельну ділянку та без зміни цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1, з земель житлової та громадської забудови на землі комерційного призначення відповідачем було прийнято рішення №11/7 від 28 лютого 2000 року про надання дозволу на відкриття торгової точки за вищевказаною адресою, що суперечить вимогам чинного законодавства. В зв’язку з цим прокурором Старовижівського району на дане рішення було принесено протест, який рішенням сесії Буцинської сільської ради № 26/4 від 21.04.2009 року було відхилено. Просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача Чмир І.В. позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Суду пояснила, що відповідачем порушено процедуру надання дозволу на відкриття торгової точки в АДРЕСА_1 оскільки не отримавши право на земельну ділянку та без зміни цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1, з земель житлової та громадської забудови на землі комерційного призначення ним було прийнято рішення №11/7 від 28 лютого 2000 року про надання дозволу на відкриття торгової точки за вищевказаною адресою підприємцю ОСОБА_3 Просить позов задовольнити.
Представник відповідача Деркач С.А. в судовому засіданні адміністративний позов не визнав та пояснив, що рішення Буцинської сільської ради № 11/7 від 28 лютого 2000 року про надання дозволу на відкриття торгової точки в АДРЕСА_1 прийнято у відповідності до вимог законодавства та будь-яких порушень з боку сільської ради допущено не було. Просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що рішенням Буцинської сільської ради № 11/7 від 28 лютого 2000 року було надано дозвіл на відкриття торгової точки в АДРЕСА_1 підприємцю ОСОБА_3, що відповідає вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 08.07.1996 року № 369 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23.07.1996 року № 372/1397 (далі – Правил).
Відповідно до п.8 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження, зокрема організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі.
Згідно п. 16 Правил розміщення пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі здійснюється господарюючим суб'єктом з письмового дозволу місцевого органу державної виконавчої влади (органу місцевого самоврядування) та за погодженням з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду, пожежної охорони, державної автоінспекції та архітектури.
Судом встановлено, що рішення Буцинської сільської ради №11/7 від 28 лютого 2000 року про надання дозволу на відкриття торгової точки було прийнято за наслідками розгляду заяви підприємця ОСОБА_3, що також відповідає вимогам Правил.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься акт про винесення в натуру меж земельної ділянки для будівництва державних і кооперативних будівель від 06.03.2000 року, затвердженого головним архітектором району на підставі рішення Буцинської сільської ради №11/7 від 28 лютого 2000 року під будівництво (реконструкцію) житлового будинку ОСОБА_4 під магазин-бар підприємця ОСОБА_3
З довідки, виданої виконкомом Буцинської сільської ради від 15.06.2009 року за № 363 вбачається, що згідно записів в земельно-кадастровій книзі та по господарських книгах Буцинської сільської ради за господарством громадянки ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 з 1999 року рахується 0,50 га землі.
З акту державної технічної комісії на замовлення підприємця ОСОБА_3, затвердженого рішенням Буцинської сільської ради № 2/9 від 28.05.2002 року вбачається, що магазин з баром де знаходиться земельна ділянка громадянки ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 готовий до введення в експлуатацію.
Оскільки на момент дачі дозволу на відкриття торгової точки статус земельної ділянки не був визначений і відповідні документи не виготовлялись, тому суд вважає що твердження позивача про використання вказаної земельної ділянки не за цільовим призначенням не відповідає фактичним обставинам справи і підстав для визнання нечинним рішення Буцинської сільської ради № 11/7 від 28 лютого 2000 року щодо надання дозволу на відкриття торгової точки в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 немає.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на статті 39, 125 Земельного Кодексу України (в редакції 2001 року) та Регіональні правила забудови Волинської області затверджені рішенням обласної ради від 24.09.2002 року № 3/11 «Про Регіональні правила забудови Волинської області», оскільки на момент виникнення спірних правовідносин дані нормативні акти не діяли.
Позивач не довів належними та допустимими доказами що рішення Буцинської сільської ради прийняте всупереч нормам чинного законодавства.
Таким чином, сукупність зібраних та перевірених в судовому засіданні доказів дають суду підстави вважати, що рішення Буцинської сільської ради №11/7 від 28 лютого 2000 року щодо надання дозволу на відкриття торгової точки в АДРЕСА_1 підприємцю ОСОБА_3 прийняте суб'єктом владних повноважень на підставі та у спосіб, що визначений чинним законодавством України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підстав для задоволення позову немає.
Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Прокурора Старовижівського району Волинської області до Буцинської сільської ради про визнання нечинним рішення №11/7 від 28.02.2000 року щодо надання дозволу на відкриття торгової точки відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – з 23 вересня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий-суддя О.А. Лозовський