ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________П О С Т А Н О В А
Іменем України
25.07.2006 року Справа № 1/96ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого Журавльової Л.І.
Суддів Бородіної Л.І.
Якушенко Р.Є.
При секретарі Черніковій Я.В.
За участю представників сторін
Від позивача: не прибув
Від відповідача: Пурик С.О.
довіреність № б/н від 01 грудня 2005 року, завідуючий юридичним сектором
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у
м. Лисичанську
на постанову господарського суду Луганської області
від 05 червня 2006 року
у справі №1/96ад
за позовом Колективного підприємства „Лисичанський завод залізобетонних виробів”, м. Лисичанську
до відповідача Управління Пенсійного фонду України у
м. Лисичанську
про скасування акту позапланової перевірки
В С Т А Н О В И В:
КП „Лисичанський завод залізобетонних виробів” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську про скасування акту позапланової перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування КП „Лисичанський завод залізобетонних виробів”, складеного відповідачем 20 травня 2005 року.
Господарський суд Луганської області постановою від 05 червня 2006 року у справі №1/96ад (суддя Зюбанова Н.М.) позов задовольнив повністю.
Скасував акт позапланової перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування КП „Лисичанський завод залізобетонних виробів” від 20 травня 2005 року.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь КП „Лисичанський завод залізобетонних виробів” державне мито в сумі 3,40 грн.
Постанова господарського суду Луганської області мотивоване наступним.
За матеріалами справи позивач оскаржує акт перевірки від 20 травня 2005 року замість вимоги, а замість заяви про оскарження вимоги ним подано заперечення на акт.
Як свідчать матеріали справи, рішення за результатами розгляду зауважень позивача за листом від 30 травня 2005 року №418 відповідачем не приймалось.
Згідно з п. 6.8 Порядку № 21-2, якщо вмотивоване рішення за скаргою та/або заявою страхувальника, не надсилається скаржнику протягом строку, встановленого для розгляду його скарги та/або заяви або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, така скарга та/або заява вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Господарський суд погодився з доводами позивача, про те, що за відсутності вмотивованого рішення відповідача, заперечення страхувальника вважаються прийнятими, а акт позапланової перевірки від 20 травня 2005 року таким, що не має правових наслідків.
Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську не погодилось з прийнятою постановою та подало апеляційну скаргу №2427/07-10 від 26 червня 2006 року, в якій просить її скасувати посилаючись на помилковість доводів позивача щодо визначення акту позапланової перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування КП „Лисичанський завод залізобетонних виробів” від 20 травня 2006 року як правового акту індивідуальної дії.
Скаржник зазначає, посилаючись на п. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, що акт перевірки від 20 травня 2005 року не є рішенням як і не є правовим актом індивідуальної дії.
Згідно п.12.8 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16 січня 2004 року за №64/8663 спірні питання, що виникли під час узгодження результатів перевірки, вирішуються органами ПФУ в порядку, передбаченому для узгодження вимог про сплату недоїмки або в судовому порядку. Але ніяких заяв щодо узгодження результатів перевірки від підприємства в адресу УПФУ в м. Лисичанську не надходило.
Відповідно до п.3.3, 3.4 Порядку скарга повинна бути подана до регіонального органу Пенсійного фонду України протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання страхувальником рішення, що оскаржується. До документів, які свідчать про неправильність рішення, що оскаржується, належать: в даному випадку - акт перевірки.
30 травня 2005 року КП „Лисичанський завод ЗБВ” звернувся до УПФУ тільки із зауваженнями щодо акту перевірки від 20 травня 2005 року, на які УПФУ в м. Лисичанську було надано відповідь листом від №2217/04-10 від 01 червня 2005 року щодо визнання недійсним акту позапланової перевірки не має законних підстав.
Протягом 10 днів заперечень від КП "ЛЗ ЗБВ" не надходило. Керівник надіслав свої заперечення тільки 18 липня 2005 року, чим порушено строк оскарження.
Ухвалою від 17 липня 2006 року скаргу призначено до апеляційного розгляду на 25 липня 2006 року.
Представник позивача у судове засідання не прибув, про час, дату і місце розгляду скарги повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську підлягає задоволенню, а постанова від 05 червня 2006 року у справі №1/96ад скасуванню з наступних підстав.
Управлінням Пенсійного фонду України у м. Лисичанську здійснено позапланову документальну перевірку правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування КП „Лисичанський завод залізобетонних виробів” за період 01 жовтня 2000 року по 30 квітня 2005 року, за результатами якої складено акт від 20 травня 2005 року, один примірник 20 травня 2005 року передано позивачу.
Позивач не погодився з результатами перевірки та звернувся до відповідача з листом від 30 травня 2005 року №418, у якому висловив свої зауваження до акту позапланової перевірки.
Листом від №2217/04-10 від 01 червня 2005 року УПФУ в м. Лисичанську було надано відповідь позивачу, що не має законних підстав для визнання недійсним акту позапланової перевірки.
03 квітня 2006 року КП „Лисичанський завод залізобетонних виробів” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про скасування акту УПФ України в м.Лисичанську від 20 травня 2005 року з посиланням на Порядок розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року за № 21-2 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 січня 2004 року за №81/8680 (далі –Порядок №21-1), та Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджену постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року за №21-1 (далі – Інструкція №21-1).
Відповідно до п.п. 1.1 Порядку №21-1 цей Порядок визначає процедуру подання та розгляду органами Пенсійного фонду України (далі - Пенсійний фонд) скарг страхувальників при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - вимога про сплату недоїмки), оскарженні рішень про нарахування пені та накладення фінансових санкцій, передбачених частиною 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною 10 статті 106 Закону, та організацій, які здійснюють виплату і доставку пенсій, на рішення про накладення штрафів, передбачених частиною 11 статті 106 Закону; але не визначається порядок оскарження актів перевірки.
Пунктом 12.8 Інструкції №21-1 передбачено вирішення спірних питань, що виникли між страхувальниками та органами Пенсійного фонду під час узгодження результатів перевірки, тобто оскаржувати рішення та вимоги органів Пенсійного фонду України за результатами перевірки.
Згідно висновків акту перевірки позивачу донараховано 24660 грн. 27 коп. збору, донараховано фонду - 150560 грн. 70 коп., нараховано пені - 228735 грн. 06 коп., визначена заборгованість у сумі 441392 грн. 25 коп., у т.ч. донарахована сума зобов'язань - 175063 грн. 82 коп.
Висновками акту перевірки не зазначено строк сплати зобов’язання. Акт складено 20 травня 2005 року і вказано, що строк сплати суми страхових внесків за квітень 2005 року 20 травня 2005 року.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Як вірно зазначено скаржником, з посиланням на п. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, акт перевірки від 20 травня 2005 року не є рішенням як і не є правовим актом індивідуальної дії.
Не може оспорюватися в господарському суді акт позапланової перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування КП „Лисичанський завод залізобетонних виробів”, оскільки цей акт не має обов'язкового характеру.
Господарським судом Луганської області необґрунтовано зроблені висновки, що акт позапланової перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування КП "ЛЗ ЗБВ" від 20 травня 2005 року підлягає скасуванню як рішення суб’єкта владних повноважень у вигляді правового акту індивідуальної дії.
За таких обставин, вимоги позивача необґрунтовані і у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про невідповідність висновків місцевого господарського суду обставинам справи, у зв’язку з чим постанова суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254, п. 6 р. 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську на постанову господарського суду Луганської області від 05 червня 2006 року у справі №1/96ад задовольнити.
Постанову господарського суду Луганської області від 05 червня 2006 року у справі №1/96ад скасувати.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку у місячний строк до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Л.І. Журавльова
Судді Л.І. Бородіна
Р.Є. Якушенко