Справа № 214/7682/16-к

1-кп/214/338/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ступак Н.Р.,

секретаря Рендюк Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі кримінальне провадження

№ 12016040230000668 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кедайняй, Кедайнського району, Литва, громадянина України, українця, раніше не судимого, не одруженого, дітей не маючого, працюючого менеджером з продажу ПП «Трейд-Лок», який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286

КК України,

сторони кримінального провадження, які приймають участь у судовому розгляді: прокурор - Бондар В.Ю., обвинувачений - ОСОБА_1, захисник - ОСОБА_2, потерпіла - ОСОБА_3, представник потерпілої - ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2016 року приблизно о 15 годині 00 хвилин у світлий час доби, при денному освітленні, у Саксаганському районі м. Кривого Рогу водій ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1, слідував у напрямку пр. 200-річчя ОСОБА_5 по проїзній частині дороги вул. Співдружності та виїхавши на пр. 200-річчя ОСОБА_5 зупинив керований ним автомобіль, пропускаючи транспортні засоби.

В цей час, проїзну частину дороги пр. 200-річчя ОСОБА_5 з права на ліво від правого краю частини дороги, призначеної для руху в напрямку пр. 30-річчя Перемоги, під кутом в напрямку дорожньої розмітки нерегульованого пішохідного переходу, перетинала пішохід ОСОБА_6, наближаючись до автомобіля «DAEWOO LANOS», видимість якої для водія ОСОБА_1 ні чим не обмежувалася.

Водій ОСОБА_1, маючи об'єктивну можливість бачити пішохода ОСОБА_6, що перетинає проїзну частину, проявивши неуважність до дорожньої обстановки та не впевнившись, що здійснюючи маневр він не створить небезпеки, або перешкоди іншим учасникам руху, відновив рух автомобіля виконуючи маневр лівого повороту до траєкторії руху пішохода, чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме вимоги п.п. 2.3. б), 10.1. та 1.10. Правил дорожнього руху України, згідно яких:

- «2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: … б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ...»;

- «10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.»;

- «1.10. маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом».

Водій ОСОБА_1 у даній дорожній обстановці мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_6, якщо б діяв у відповідності з вимогами п. 10.1. Правил дорожнього руху України, однак в результаті порушення вказаних правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, ОСОБА_1, керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1, виконуючи маневр повороту з боку вул. Співдружності у бік пр. 30-річчя Перемоги на проїзній частині дороги

пр. 200-річчя ОСОБА_5, в районі електричної опори №42, в Саксаганському районі

м. Кривого Рогу, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6

Пішохід ОСОБА_6 в наслідок ДТП отримала тілесні ушкодження та знаходячись на стаціонарному лікуванні у КЗ «КМКЛ №2» ДОР. У зазначеному лікувальному закладі від отриманих травм 25.09.2016 року остання померла.

Факт заподіяння смерті внаслідок ДТП підтверджується данимивисновку експерта

№ 1731 від 10.10.2016 року, в якому зазначається, що смерть потерпілої ОСОБА_6 наступила від сполученої травми голови, тулубу та кінцівок, яка супроводжувалася множинними переломами кісток черепу та тулубу та ускладнилося набряком та набуханням головного мозку, що підтверджується морфологічними змінами з боку внутрішніх органів та даними додаткових методів досліджень. Всі виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу з послідуючим відкиданням та падінням на тверде нерівне дорожнє покриття, що могло бути при умовах та обставинах ДТП.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №19/10.1 - 231 від 27.12.2016 в діях водія ОСОБА_1 з керування автомобілем «DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1. Правил дорожнього руху України, котрі перебувають в причинному зв'язку з настанням події ДТП.

Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху України знаходились у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у інкримінованому йому злочині передбаченому ч.2 ст. 286 КК України визнав у повному обсязі та дав пояснення аналогічні обставинам, викладеним у обвинувальному акті. Щиро розкаюється у скоєному злочині. Цивільний позов визнав у повному обсязі.

Потерпіла, представник потерпілої, кожен окремо в судовому засіданні цивільний позов підтримали, просили його задовольнити.

Обвинувачений та прокурор звернулись до суду із клопотанням про розгляд кримінального провадження в порядку ст. 349 ч.3 КК України без допиту в судовому засіданні свідків, та без дослідження письмових доказів.

Враховуючи, що обвинувачений визнає свою вину та цивільний позов, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення ніким не оспорюються, свідчення обвинуваченого в судовому засіданні дають достатні підстави не сумніватися у добровільності його позиції, суд, на підставі ч.3 ст.349 КПК України вважає необхідним обмежити обсяг доказів, що підлягають дослідженню допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що стосуються речових доказів, та які характеризують особу обвинуваченого.

При цьому, судом встановлено, що сторони кримінального провадження правильно розуміють значення цих обставин та відсутність сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити такі обставини апеляційному порядку.

Після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, які суд вважає належними та допустимими, аналізуючи показання обвинуваченого, які мають логічний та послідовний характер, узгоджуються між собою, суд приходить до висновку про доведеність обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_1

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, виходячи з вимог закону про достатність покарання для його виправлення, запобігання скоєнню нових злочинів, суд враховує ступень тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив тяжкий злочин.

Обговорюючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд бере до уваги, що останній визнав вину у скоєні кримінального правопорушення в повному обсязі, згідно даних, які характеризують його особу: обвинувачений за місцем навчання та роботи характеризується позитивно (Т.1 а.с.101,102), раніше не судимий (Т.1 а.с.96), на обліку в ОКЗ «Психоневрологічний диспансер» у лікаря - психіатра та лікаря-нарколога не перебував та не перебуває (Т.1 а.с.94,95).

Відповідно до ч.1 ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому визначається добровільне відшкодування завданого збитку (часткове), щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, відповідно до ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченому - судом не встановлено.

Таким чином, суд, враховуючи вище викладені обставини у своїй сукупності вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 повинно бути призначено покарання у виді позбавлення волі.

Виходячи із всіх встановлених по справі обставин, керуючись ст. 75 КК України, суд вважає за доцільне встановити обвинуваченому ОСОБА_1 випробувальний термін, при цьому покласти на останнього обов'язки передбачені п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

У справі потерпіла ОСОБА_3 заявила цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 сум моральної шкоди, заподіяної злочином.

Відповідно до ст. 23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, на підставі ст.ст. 16, 23, 1167 ЦК України, відповідно до ст.ст. 61, 368 КПК України, а також з урахуванням характеру моральних страждань потерпілої та вимог розумності і справедливості, визнання відповідачем позову, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача 60 000 (шістдесят тисяч) грн. в якості компенсації завданої моральної шкоди. Крім того, на користь позивача підлягають стягненню витрати позивача на правову допомогу в розмірі 8 000 грн. оскільки, згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, до яких згідно з ст. 118 КПК України належать витрати на правову допомогу.

Витрати на правову допомогу підтверджені належними доказами, статус особи, яка надала праву допомогу підтверджено адвокатським посвідченням, такі витрати не суперечать вимогам закону, тому підлягають стягненню з обвинуваченого у розмірі 8000,00 грн.

Крім того, з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь держави, витрати пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн. 80 коп. (Т.1 а.с.89).

Питання речових доказів судом вирішується в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 349 ч. 3, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п. 1, 2 п.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_3до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000 (шістдесят тисяч) грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.

Речовий доказ - автомобіль «DAEWOO LANOS» реєстраційний номер

НОМЕР_1, який знаходиться під розпискою у ОСОБА_1 - залишити у володінні останнього (Т.1 а.с.29,69-70,71).

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави, витрати пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн. 80 коп.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 в рамках даного кримінального провадження не обирався.

Захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна, застосований за ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22.09.2016 року, а саме арешт автомобілю «DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 25.09.2013 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 - залишити в силі до вирішення питання про його скасування.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд міста ОСОБА_5.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Н.Р. Ступак