ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.07.2006  року                                                            Справа № 15/109

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого          Журавльової Л.І.

суддів          Бородіної Л.І.

          Якушенко Р.Є.

При секретарі           Мартинцевій Н.М.

За участю представників сторін

Від позивача:          Шаповалова А.О.

довіреність №1 від 18 листопада 2005 року

           Від відповідача:                              Циганок Г.А.

довіреність №б/н  від 04 квітня 2006 року  

розглянувши

апеляційну скаргу          Відкритого акціонерного товариства „Луганськхолод”, м. Луганськ

на рішення

господарського суду                     Луганської області

від                                                   15 травня 2006 року

у справі           №15/109 (головуючий –Пономаренко Є.Ю., судді –Седляр О.О., Яресько Б.В.)

за позовом           Відкритого акціонерного товариства „Український науково-дослідний інститут харчування”, м. Київ

до відповідача          Відкритого акціонерного товариства „Луганськхолод”, м. Луганськ

про                                                  стягнення 20000 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

ВАТ „Український науково-дослідний інститут харчування” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ВАТ „Луганскхолод” про стягнення 20000 грн. 00 коп. боргу по договору №8 від 15 лютого 2003 року.

Господарський суд Луганської області рішенням від 15 травня 2006 року у справі №15/109 (головуючий –Пономаренко Є.Ю., судді –Седляр О.О., Яресько Б.В.) позов задовольнив повністю.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Луганськхолод" на користь Відкритого акціонерного товариства „Український науково-дослідний інститут харчування” борг у сумі 20000 грн. 00 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 200 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду Луганської області мотивоване доведеністю факту невиконання відповідачем договірних зобов’язань.

Відповідачем не доведено правомірність нездійснення оплати за договором  за два роки, не надано належних доказів нездійснення маркування продукції наданим позивачем товарним знаком, проте це не звільняє від виконання ним грошового обов'язку, а право маркування продукції фірмовим зареєстрованим знаком інституту, що є предметом спірного договору, підлягає оплаті.

На підставі п. 1.1. договору та з урахуванням ст. 1109 Цивільного кодексу України позивач надав відповідачу право (дозвіл) на використання об’єкта права інтелектуальної власності.

Так, одержання при цьому винагороди пов'язується чинним законодавством та умовами договору саме з наданням права (дозволу) на використання товарного знаку.

Фактичне ж використання відповідачем торгової марки є його правом, а не обов'язком і здійснюється на його власний розсуд. Проте, незалежно від цього надане право підлягає оплаті відповідно до умов договору, тобто щорічно.

Позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, обґрунтовані належним чином, тому суд визнав їх такими, що підлягають до задоволення.

ВАТ „Луганськхолод” не погодилось з прийнятим рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області та зазначає, що згідно з умовами договору товарний знак з додатковою фразою „Натуральный продукт” видається на підставі результатів експертної оцінки кожної партії продукції, що перевіряється виконавцем, контроль якості продукції замовника здійснюється один раз у квартал.

Скаржник зазначає, що позивач самостійно встановив ті умови, при виконанні яких має місце передача прав на використання товарного знаку. Однак, ці вимоги не були виконані саме з вини позивача.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Таким чином, внаслідок порушення позивачем в односторонньому порядку
умов договору, відповідач втратив право використання знаку, що й було предметом
договору, і саме тому відповідач не мав підстав здійснювати оплату за використання
знаку.

ВАТ „Український науково-дослідний інститут харчування” запереченням на апеляційну скаргу від 19 червня 2006 року не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що твердження відповідача щодо не проведення  експертиз якості продукції не відповідає дійсності, оскільки на підставі представлених відповідачем зразків продукції було проведено експертизу якості продукції, за результатами якої відповідачу було видано товарний знак на три роки, про що останнього повідомлено листом від 19 березня 2003 року №35. Інших звернень на проведення експертиз відповідач  протягом строку договору не здійснював.

Позивач вказує, що протягом строку дії договору інститут не отримував від відповідача повідомлень з пропозицією розірвати договір, відповідач підтверджував безумовність своїх грошових зобов’язань за договором, здійснивши перший регулярний платіж  на суму 10000 грн., чинність положень договору не оспорював.

Ухвалою від 05 червня 2006 року порушено апеляційне провадження, справа призначена до розгляду на 20 червня 2006 року.

Склад судової колегії змінено згідно розпорядження Голови суду від 10 липня 2006 року.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія  дійшла висновку, що апеляційна скарга ВАТ „Луганськхолод” не підлягає задоволенню, а рішення від 15 травня 2006 року у справі №15/109 залишається без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як свідчать матеріали справи, між ВАТ „Український науково-дослідний інститут харчування” та ВАТ „Луганськхолод” укладено договір від 15 лютого 2003 року  №8,  згідно умов якого позивач  надає відповідачу право маркування продукції ВАТ „Луганськхолод” фірмовим зареєстрованим знаком інституту, а згідно п. 5.1 договору відповідач зобов'язався здійснювати платежі позивачу на щорічній основі у сумі 10000 грн. в рік, у тому числі ПДВ, з оплатою до 01 грудня відповідного року.  

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з 15 лютого 2003 року та залишається чинним до 15 лютого 2006 року доки не буде розірваний однією із сторін за умови повідомлення іншої сторони у встановлені строки.

Відповідачем не надано доказів направлення позивачу пропозицій про припинення дії договору у порядку та спосіб передбачений договором або чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписано акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №ОУ-8/1 від 15 лютого 2004 року на загальну суму 10000 грн., ВАТ „Луганськхолод” перераховано на поточний рахунок позивача на виконання договору від 15 лютого 2003 року №8 суму 10000 грн.  

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем ВАТ „Луганськхолод” права маркування продукції ВАТ „Луганськхолод” фірмовим зареєстрованим знаком інституту і факт перерахування на поточний рахунок позивача 10000 грн. Невиконання зобов’язання по оплаті відповідачем 20000 грн. за надані по договору послуги не заперечено.

Господарським судом Луганської області вірно зазначено, що одержання позивачем винагороди пов'язується умовами договору саме з наданням права (дозволу) на використання товарного знаку.

Фактичне ж використання відповідачем торгової марки є його правом, а не обов'язком і здійснюється на його власний розсуд. Проте, незалежно від цього надане право підлягає оплаті відповідно до умов договору.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ВАТ „Луганськхолод” не доведені обставини, що можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин, господарським судом Луганської області правомірно зазначено, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення суду відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 49, 93, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Луганський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 15 травня 2006 року у справі №15/109 залишити без змін.

Апеляційну скаргу ВАТ „Луганськхолод” на рішення господарського суду Луганської області від 15 травня 2006 року у справі №15/109 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий                                                                                Л.І. Журавльова

Судді                                                                                          Л.І. Бородіна

                                                                                                    Р.Є. Якушенко