ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"11" січня 2017 р. Справа № 5019/1266/12

          Господарський суд Рівненської області у складі судді Гудзенко Я.О., розглянувши скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у справі за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" до Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення в сумі 318 254 грн. 68 коп.

За участі:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 864 від 22.04.2016 року);

Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 2805 від 17.10.2016 року);

Від ВДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 5019/1266/12 від 20.08.2012 р. позов задоволено, стягнуто з Кузнецовського міського комунального підприємства (далі - КМКП) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") 312 715 грн. 54 коп. - основного боргу, 4 613 грн. 84 коп. пені, 925 грн. 30 коп. - 3% річних та 6 365 грн. 09 коп. судового збору.

01.10.2012 р. на виконання рішення видано наказ.

Ухвалою суду від 19.04.2014 року заяву КМКП про відстрочку виконання рішення від 20.08.2012 року № 5019/1266/12 задоволено частково, відстрочено виконання рішення на строк до 19.08.2014 року.

Ухвалою від 20.08.2014 року затверджено мирову угоду, укладену між ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" та КМКП в процесі виконання рішення суду від 20.08.2012 року № 918/1266/12.

06.12.2016 року на адресу суду від КМКП надійшла скарга від 05.12.2016 року № 3079 про визнання дій Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області незаконними, з вимогами:

1. Визнати дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - ВДВС) щодо накладення арешту на кошти боржника постановою від 23.11.2016 р. в частині виконання ухвали Господарського суду Рівненської області у справі № 5019/1266/12, у зведеному виконавчому провадженні № 44201994, щодо відкритого в ПАТ КБ "ПриватБанк" рахунку № 26002054713090, в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб незаконними.

2. Визнати недійсною та скасувати постанову ВДВС від 23.11.2016 р. у зведеному виконавчому провадженні № 44201994, в частині виконання постанови, якою накладено арешт на рахунок № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині ухвали № 5019/1266/12 від 20.08.2014 р. про стягнення 300 928,52 грн. (ВП № 52309838) в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.

3. Визнати незаконною (протиправною) бездіяльність ВДВС у Рівненській області щодо не зняття арешту з рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині ухвали № 5019/1266/12 від 20.08.2014 р. про стягнення 300 928,52 грн. (ВП № 52309838) накладеного постановою про арешт коштів боржника від 23.11.2016 року.

Ухвалою суду від 06.12.2016р. скаргу призначено до розгляду на 15.12.2016 р.

Ухвалою від 15.12.2016 року розгляд скарги відкладено на 11.01.2017 р.

19.12.2016 р. від Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" надійшло письмове пояснення, відповідно до якого останнє вважає, що ВДВС мав всі правові підстави накласти арешт на вказаний рахукнок і накладення цього арешту відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та не суперечить вимогам Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95 (далі - Конвенція).

Представник скаржника (відповідача) в судовому засіданні 11.01.2017 року підтримав заявлені вимоги в повному обсязі та просив скаргу задовольнити. Представник позивача заперечив проти поданої відповідачем скарги.

Представник органу ВДВС в судове засідання 11.01.2017 року не з'явився, хоча про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи.

Розглянувши подану відповідачем у справі скаргу суд зазначає наступне.

На виконанні в органі ВДВС знаходиться зведене виконавче провадження № 44201994 до якого входить, зокрема, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 52309838 від 21.09.2016 року про стягнення з боржника грошових коштів, зокрема і згідно ухвали Господарського суду Рівненської області № 5019/1266/12 від 20.08.2014 року

У межах зведеного виконавчого провадження органом ДВС винесено постанову про арешт коштів боржника від 23.11.2016 року, якою накладено арешт на кошти боржника на загальну суму 77 682 173, 51 грн., що містяться на рахунках № 26032300901567, № 26031301901567 в Ф. Рівненське обласне УП АТОЩАД м. Рівне, № 26005054721250, № 26002054713090, № 26048054702861, № 26008054712459 в ПАТ КБ "ПриватБанк" та № 26007212004639 в АБ "УКРГАЗБАНК".

Судом з матеріалів справи встановлено, що 24.06.2014 року між боржником (клієнт) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (банк) укладено договір № 81-1 банківського рахунку, згідно із п. 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснює його (їх) розрахункове касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України) та умов цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрито, зокрема, рахунок № 26002054713090. Судом встановлено, що лише цей рахунок використовується КМКП для ведення господарської діляності, оплати праці працівників, а також інших пов'язаних із цим платежів, що стверджується звітами про дебетові і кредитові операції по вказаному вище рахунку, долученими до скарги (а.с. 172-174).

З довідки підприємства від 28.10.2016 року № 375 поданої відповідачем вбачається, що фонд оплати праці складає 3 761 387, 20 грн., вказаний рахунок використовується для виплати заробітної плати 703 працівникам, сума грошових коштів, розміщених рахунку є меншою від арештованої державним виконавцем, що свідчить про неможливість виплачувати відповідачем заробітну плату своїм працівникам (а.с. 168).

Судом встановлено, що вказаний поточний рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання. Рахунок використовується не тільки для виплати заробітної плати, а і для здійснення інших платежів.

Статтями 8, 9, 68 ОСОБА_3 України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися ОСОБА_3 України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно із ст. 43 ОСОБА_3 України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Приписами ч. 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Пунктом 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України "Про виконавче провадження" (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку)" від 28.01.2016 № 01-06/131/16 визначено, що накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати заробітної плати працівникам підприємства, призводить до порушення їх конституційних прав.

Отже, держава гарантує та захищає законом право фізичної особи на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

В обгрунтування поданої скарги на дії ДВС боржником подано копії наступних документів: довідки № 375 від 28.10.16 р. та відомостей про перерахування заробітньої плати працівникам підприємства, з яких вбачається загальна чисельність працівників Кузнецовського міського комунального підприємства, розмір фонду оплати праці та відрахування единого соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб і військовий збір виходячи із загальної чисельності працівників підприємства.

В судових засіданнях представник підприємства неодноразово наголошувала, що виключно із рахунку № 26002054713090, на який накладено арешт постановою, яку відповідач просить частково визнати недійсною саме в частині арешту коштів необхідних для виплати заробітної плати, здійснюється виплата заробітної плати працівниками. Інших рахунків, з яких здійснюється виплата заробітної плати, підприємство не має.

Відповідно до статті 57 Закону України "Про державну виконавчу службу" у разі прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна.

У п. 2 Наказу Міністерства доходів і зборів України "Про затвердження Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати" від 09.09.2013 року № 453 передбачено, що банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача (ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження").

Враховуючи викладене вище, накладення арешту на кошти, які передбачені для виплати заробітної плати є неправомірним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Однак, суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Частиною 1 ст. 6 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із ст. 43 ОСОБА_3 України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ОСОБА_3 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та Законами України.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про те, що ВДВС не мав законних підстав для накладення арешту на кошти, призначені для оплати праці працівників боржника, а тому постанова про арешт коштів на рахунку № 26002054713090 в частині заробітної плати, соціальних виплати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб підлягає визнанню недійсною.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи встановлення судом порушень вимог чинного законодавства в діях органу ДВС при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 23.11.2016 року в частині виконання ухвали Господарського суду Рівненської області у справі № 5019/1266/12 по зведеному виконавчому провадженню № 44201994 в межах коштів, необхідних для виплати заробітної плати, суд визнає доводи боржника правомірними, а скаргу такою, яку належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 19, 43 ОСОБА_3 України, ст.ст. 6, 1, 11 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці", ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області № 3079 від 05.12.2016 року про визнання недійсною постанови про арешт коштів боржника від 23.11.2016 року в частині виконання ухвали Господарського суду Рівненської області від 20.08.2014 року у справі № 5019/1266/12 у зведеному виконавчому провадженні № 44201994 в межах коштів, необхідних для виплати заробітної плати задовольнити.

2. Визнати дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо накладення арешту на кошти боржника постановою від 23.11.2016 р. в частині виконання ухвали господарського суду Рівненської області у справі № 5019/1266/12, у зведеному виконавчому провадженні № 44201994, на рахунку в ПАТ КБ "ПриватБанк" № 26002054713090, в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб незаконними.

3. Визнати недійсною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 23.11.2016 р. у зведеному виконавчому провадженні № 44201994, в частині виконання постанови, якою накладено арешт на рахунок № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині ухвали № 5019/1266/12 від 20.08.2014 р. про стягнення 300 928,52 грн. (ВП № 51028159) в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.

4. Визнати незаконною (протиправною) бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо не зняття арешту з рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині ухвали № 5019/1266/12 від 20.08.2014 р. про стягнення 324 619, 77 грн. (ВП № 52309838) накладеного постановою про арешт коштів боржника від 23.11.2016 року.

Суддя Гудзенко Я.О.