Справа № 344/8894/16-ц

Провадження № 22-ц/779/212/2017

Категорія 43

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря: Шемрай Н.Б.

сторін: представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою шляхом визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

15.07.2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з даним позовом посилаючись на те, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Дана квартира була придбана позивачем у ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2016 року. У пункті 3.1 вказаного договору зазначено, що відповідач зобов’язується знятися з реєстрації постійного місця проживання у квартирі протягом тижня з дня посвідчення договору, тобто до 07 червня 2016 року. Проте, відповідач залишається зареєстрованим у квартирі позивача по сьогоднішній день і добровільно знятися з реєстрації не бажає.

За таких обставин позивач просить визнати ОСОБА_4 особою, яка втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2016 року задоволено позов. Визнано ОСОБА_4 особою, яка втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Зазначив, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки вимоги ст.71 ЖК України застосовуються до житла, яке перебуває у державному чи комунальному житловому фонді. Спірне приміщення належить до приватного житлового фонду і ОСОБА_4 не може бути визнаний таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в порядку, визначеному ст.71 ЖК України.

Суд першої інстанції вважає доведеними доводи позивача про те, що причини відсутності відповідача не є поважними, тому ОСОБА_4 необхідно визнати особою, яка втратила право користування спірним житловим приміщенням. Вважає, що такий висновок суду порушує житлові права особи.

Суд також покликається на п.3.1 договору купівлі-продажу квартири, згідно якого продавець за вказаним договором зобов’язується знятися з реєстрації постійного місця проживання в квартирі протягом тижня з дня посвідчення договору. В зв’язку з даним висновком суду є незрозумілим застосування договірних зобов’язань по даному спору.

З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представників сторін перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 31 травня 2016 року укладений договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_4, продавець, зобов’язується передати у власність ОСОБА_2, покупця, квартиру під номером 167 в будинку номер 134 по вулиці Галицька в місті Івано-Франківську і сплатити за неї обговорену грошову суму (а.с. 4).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 належить позивачу на праві приватної власності (а.с.5).

Згідно будинкової книги, відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Івано-Франківській області, відповідач ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6-11, 24).

З відповіді Комунального підприємства “Дирекція замовника” вбачається, що станом на 18 жовтня 2016 року в кімнаті № 167 гуртожитку на вулиці Галицькій, 134 є зареєстрованими двоє осіб, а саме: ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстрація місця проживання якого за вищевказаною адресою від 13 серпня 2015 року, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстрація місця проживання від 06 березня 2009 року (а.с. 28).

Згідно заяви ОСОБА_9 та ОСОБА_10, відповідач у квартирі АДРЕСА_1 фактично не проживає (а.с. 29).

Положеннями частин першої-третьої статті 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Конституцією України (статтею 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, як зазначено у статті 391 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції з наведених підстав правильно задовольнив позов.

Проте суд, застосовуючи положення частини першої статті 71 Житлового кодексу України, що при тимчасовій відсутності наймача чи членів його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення на протязі шести місяців та положення статті 72 Житлового кодексу України, яка передбачає, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку, не врахував того, що зазначені статті знаходяться в главі 2 ЖК України і регулюють питання, пов’язані з користуванням жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, тому посилання на них слід виключити з мотивувальної частини судового рішення.

Згідно пункту 3.1 договору купівлі-продажу квартири, Продавець, яким за вказаним договором є ОСОБА_4, зобов’язується знятися з реєстрації постійного місця проживання в квартирі протягом тижня з дня посвідчення договору (а.с. 4).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутність відповідача має постійний характер, підстави для визнання причин відсутності відповідача поважними відсутні, тому слід усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом визнання відповідача ОСОБА_4 втратившим право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч.2, ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі

переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виключити з мотивувальної частини рішення вказівку на застосування положень ст. ст. 71,72 ЖК України, а у решті рішення залишити без зміни, оскільки воно ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст.307, 308, 309,313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на положення ст.,ст. 71, 72 ЖК України.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2016 року залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з часу його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: М.Д. Горейко

ОСОБА_11