ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 р. |
|
13 червня 2006року Справа номер АП-18/158
м. Івано-Франківськ
За позовом: Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави , яка через Міністерство праці та соціальної політики України спрямовує та координує діяльність Фонду соціального захисту інвалідів в особі позивача Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Івано-Франківськ , вул. Гуцульська, 9.
До відповідача : ВАТ «Івано-Франківськоблагропостач», вул. Макуха, 2, м. Івано-Франківськ.
Представники: Суддя Б.П. Гриняк
Від позивача: Магас А.В. ( довіреність б/н) –представник;
Від відповідача : не з”явилися;
Прокурор:Коновалова О.В.
Суть справи : стягнення заборгованості в сумі 2050,00 грн.
Відповідач в судове засідання не з’явився , хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 22.05.06 р. за вих. № 6149-51) згідно книги вихідної кореспонденції суду).
До початку розгляду справи представникові позивача роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 49-51 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представникові позивача роз”яснено права відводу відповідно до ст. 127 Кодексу адміністративного судочинства України. Відводу не заявлено.
Представником позивача подано клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу. Клопотання приймається судом.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимови .
Відповідач 09.06.06 р. надіслав суду заперечення на позов , в якому просить суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши її фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду позовної заяви і вирішення справи по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Стаття 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів і Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991 зобов'язує підприємства всіх форм власності створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості робочих місць на підприємстві. У випадку невиконання ст. 19 вказаного Закону, відповідно до “Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767, підприємство зобов'язане сплачувати штрафні санкції до відділень Фонду соціального захисту інвалідів. Але такої сплати відповідач не провів, внаслідок чого утворилася заборгованість.
В судовому засіданні представник позивача пояснив , що відповідно до поданого звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік відповідач , виходячи з чисельності працівників 11 чоловік повинен створити 1 робоче місце та працевлаштувати на ньому інваліда. Фактично , виходячи із даних звіту , ( при обчисленні згідно пунктів 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників , зайнятих у народному господарстві , яка затверджена Наказом Міністерства статистики України №171 від 07.07.95 р. ) у відповідача у 2005 році працювало 0 інвалідів.
За таких обставин , відповідачем порушено встановлений законодавством норматив працевлаштування інвалідів , тобто не створено робоче місце та непрацевлаштовано 1 інваліда.
Тому, згідно ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та згідно п. 11 «Порядку сплати підприємствами , установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів, акумуляції , обліку та використання цих коштів», відповідача зобов»язано до 15 квітня 2005 року за робоче місце , не зайняте інвалідом в 2005 році самостійно перераховувати до Відділення Фонду України соціального захисту інвалідів кошти в сумі 2050,00 грн.
06 червня 2006 р. відповідач надіслав суду заперечення на позов , в якому вказав , що не визнає позовних вимог з наступних підстав..
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України , Міністерства соціального захисту України , місцевими Радами народних депутатів , громадськими організаціями інвалідів».
У пункті 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. №314 зазначено , що «працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості , органами Мінсоцзахисту , місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань стану здоров»я інвалідів , їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків СЕК ( медико-соціальної експертної комісії)».
Як вказує відповідач , листом №505 від 05.05.2005 р. він інформував державну службу зайнятості про вільне робоче місце та вакантну посаду , на якій може використовуватися праця інваліда.
Невиконання органами зазначеними в ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»своїх обов»язків щодо працевлаштування інвалідів , а також не звернення інвалідів безпосередньо на підприємство виключає штрафну відповідальність відповідача за відсутністю вини.
За таких обставин, дослідивши подані відповідачем докази , суд, вважає їх достатніми та обгрунтованими , а тому в позові слід відмовити повністю.
На підставі наведеного, керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. 158,160, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У позові відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення ; апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ Б.П.ГРИНЯК
о.с.