ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2017 р.                                                  Справа № 925/1345/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

представник позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

представник відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут"

до Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області

про стягнення 23 058,15 грн.,

                                         ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 23 058,15 грн., зокрема 12 226 грн. 05 коп. боргу за природний газ, поставлений в січні - квітні 2016 року відповідно до договору № 01/21829/БО-16 від 19 лютого 2016 року, 1 721 грн. 02 коп. інфляційних втрат, 669 грн. 31 коп. три проценти річних, 8 441 грн. 77 коп. пені за прострочення сплати основного боргу.

У відзиві на позовну заяву відповідач повністю заперечив проти позову у зв’язку з тим, що по - перше, відповідно до акту взаємних розрахунків за період січень - лютий 2016 року між сторонами основний борг за постачання газу станом на 11.11.2016 в сумі 12 226 грн. 05 коп. відсутній; по - друге, грошові зобов’язання за договором № 01/21829/БО-16 від 19 лютого 2016 року відповідач своєчасно та в повному обсязі не виконав по причині невиконання позивачем п. 4.3.2 розділу 4 договору; по - третє, розрахунок інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені виконані позивачем невірно, оскільки позивач не врахував сплату відповідачем 28.10.2016 коштів в сумах 12 771 грн. 77 коп. та 3 318 грн.

У судовому засіданні 23 листопада 2016 року задоволено клопотання представника позивача та оголошено перерву до 13 грудня 2016 року.

Ухвалою суду від 13 грудня 2016 року задоволено клопотання відповідача та продовжено строк вирішення спору на 15 днів - по 15 січня 2017 року і відкладено розгляд справи на 12 січня 2017 року.

12.01.2017 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач пояснив, що станом на 26.10.2016 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ в січні - квітні 2016 року відповідно до договору № 01/21829/БО-16 від 19 лютого 2016 року складала 12 226 грн. 05 коп.; 28.10.2016 відповідач сплатив кошти в сумі 16 089 грн. 77 коп. за природний газ за жовтень 2016 року, однак оскільки відповідач у жовтні 2016 року не придбавав природний газ, тому станом на 01.11.2016 виникла переплата коштів, в результаті якої позивач зарахував відповідачу в рахунок погашення існуючої заборгованості на той час за поставлений в березні та квітні 2016 року природний газ. Таким чином, заборгованість відповідача за договором № 01/21829/БО-16 від 19 лютого 2016 року за поставлений природний газ відсутня.

До початку судового засідання 12.01.2017 позивач подав Клопотання, в якому просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 12 226 грн. 05 коп. основного боргу згідно п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмета спору.

У судовому засіданні:

представник позивача підтримав клопотання та просив припинити провадження у справі в частині стягнення 12 226 грн. 05 коп. основного боргу у зв’язку з відсутністю предмета спору, підтримав позов повністю в частині стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних і пені з підстав, викладених у позові, та пояснив, що перерахування відповідачем коштів 26.10.2016 не вплинуло на нараховані позивачем суми, оскільки таке нарахування виконане по 26.10.2016, а відповідно до договору датою сплати коштів є дата їх зарахування на рахунок позивача;

представник відповідача, заперечуючи проти позову, послався на доводи, викладені у відзиві на позов, подав клопотання про приєднання додаткових документів до справи, які на думку відповідача спростовують позовні вимоги позивача, пояснив, що листом від 07.12.2016 відповідач просив зарахувати сплачені за жовтень 2016 року кошти в рахунок погашення простроченої заборгованості за отриманий природний газ, та просив врахувати, що несплата відповідачем коштів сталася з вини позивача, який не надавав відповідачу акт приймання-передачі природного газу із ціною такої передачі.

У судовому засіданні 12 січня 2017 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив таке.

19 лютого 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз збут" (Постачальник за договором, позивач у справі) та Регіональний сервісний центр МВС в Черкаській області (Споживач за договором, відповідач у справі) уклали ОСОБА_3 № 01/21829/БО-16 постачання природного газу (далі - ОСОБА_3), за умовами якого Постачальник зобов’язався поставити Споживачу у 2016 році природний газ в обсягах і порядку, передбачених даним Договором, а Споживач зобов'язався прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до пункту 10.1. ОСОБА_3 набирає чинності з дати його підписання та поширює свою дію на відносини, що склалися між Сторонами з 01 січня 2016 року та діє по 31 грудня 2016 року, а в частині не виконаних зобов'язань - до їх повного виконання.

В пункті 2.2 Договору визначена ціна газу та вказано, що загальна вартість 1000 куб. м газу з урахуванням тарифів на його транспортування, постачання становить 8203 грн. 20 коп. з урахуванням ПДВ.

Моментом оплати вважається день надходження грошових коштів на рахунок Постачальника (п. 2.4 Договору).

Згідно пункту 3.1 Договору оплата планових обсягів газу здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами у національній валюті за ціною, визначеною в п. 2.2 цього Договору, не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним.

В пункті 4.3 Договору визначено, що приймання-передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних Актів приймання-передачі, які є невід'ємними частинами цього Договору і які є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Згідно пунктів 7.2, 7.2.1 Договору в разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Також ці ж сторони підписали Додаткові договори від 15.09.2016 № 1-№ 5, яким визначено, що з 01 лютого 2016 року ціна 1000 куб. м газу з урахуванням тарифів на його транспортування, постачання становить 8 012 грн. 40 коп. з урахуванням ПДВ, з 01 квітня 2016 року ціна 1000 куб. м газу становить 7 975 грн. 96 коп. з урахуванням ПДВ; з 01 травня 2016 року ціна 1000 куб. м газу становить 7 108 грн. 37 коп. з урахуванням ПДВ; з 01 липня 2016 року ціна 1000 куб. м газу становить 6 739 грн. 97 коп. з урахуванням ПДВ; з 01 серпня 2016 року ціна 1000 куб. м газу становить 6 839 грн. 97 коп. з урахуванням ПДВ.

Додатковим договором від 15.09.2016 № 2 пункт 3.1. Договору викладено у новій редакції та вказано, що оплата за фактично поставлений обсяг газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті за ціною визначеною в п. 2.2 цього Договору не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним.

За доводами позивача на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в січні 2016 року 4370 куб. м природного газу, в лютому 2016 року - 4120 куб. м природного газу, у березні 2016 року - 4010 куб. м природного газу, у квітні 2016 року - 1210 куб. м природного газу, що підтверджується підписаними сторонами Актами приймання - передачі природного газу та скріпленими печатками сторін, копії яких додані до позовної заяви.

Загальна вартість природного газу, поставленого відповідачу в січні 2016 року, становить 49 202 грн. 79 коп., вартість газу, поставленого в лютому 2016 року, становить 12 771 грн. 77 коп., вартість природного газу, поставленого в березні 2016 року, становить 17 051 грн. 09 коп., вартість природного газу, поставленого в квітні 2016 року, становить 3 318 грн.

Відповідач здійснював розрахунок за отриманий природний газ із порушенням строків, вказаних в пункті 3.1. Договору. Станом на 26 жовтня 2016 року (тобто на дату, по яку позивачем здійснено нарахування трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені) за відповідачем рахувався борг за поставлений природний газ по договору № 01/21829/БО-16 від 19 лютого 2016 року в сумі 12 226 грн. 05 коп.

В процесі розгляду спору до прийняття рішення у справі позивач подав суду клопотання від 12.01.2017, в якому просить припинити провадження у справі в частині стягнення 12 226 грн. 05 коп. основного боргу згідно п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмета спору. Цією ж датою позивач надав пояснення про те, що станом на 26.10.2016 заборгованість відповідача за поставлений природний газ складала 12226 грн. 05 коп.; 28.10.2016 відповідач сплатив кошти в сумі 16089 грн. 77 коп. за природний газ за жовтень 2016 року, однак відповідач у жовтні 2016 року не придбавав природний газ, тому станом на 01.11.2016 виникла переплата коштів, в результаті якої позивач зарахував відповідачу в рахунок погашення існуючої заборгованості на той час за поставлений в березні та квітні 2016 року природний газ. Отже, заборгованість відповідача за договором № 01/21829/БО-16 від 19 лютого 2016 року за поставлений природний газ відсутня.

Відповідно до припису пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки в частині стягнення 12 226 грн. 05 коп. основного боргу предмет спору відсутній, тому в цій частині позовної вимоги провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

З огляду на викладене, судом розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 1 721 грн. 02 коп. інфляційних втрат, 669 грн. 31 коп. три проценти річних, 8 441 грн. 77 коп. пені за прострочення сплати основного боргу.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення, з огляду на таке.

Укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 на постачання природного газу 01/21829/БО-16 від 19 лютого 2016 року за своєю правовою природою є договором поставки. Він підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, містить всі істотні умови для договорів даного виду, дійсність його сторонами визнається.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу частини 1 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов’язаннями.

За приписом частини 2 статті 193 ГК України майново-господарські зобов’язання є одним із видів господарських зобов’язань.

Відповідно до статті 174 ГК України господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України вказано, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За приписом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Судом встановлено і відповідачем не заперечено, що протягом січня-квітня 2016 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ в загальній кількості 13710 куб. м на загальну суму 82 343 грн. 65 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу та Договором і додатковими договорами до нього. Відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений газ, але з порушенням строків, обумовлених сторонами в Договорі, що не спростовано відповідачем. Вказаним порушено умову пункту 3.1 Договору, за яким розрахунок за фактично спожиті обсяги газу повинен бути здійснений відповідачем не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним.

В пунктах 7.2, 7.2.1 Договору передбачено, що в разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Пеня в сумі 8 441 грн. 77 коп. нарахована позивачем на прострочену суму та за період, коли фактично існувала така заборгованість, по 26.10.2016. Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що він виконаний вірно, відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства, тому з відповідача підлягає стягненню пеня в заявленій позивачем сумі 8 441 грн. 77 коп.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 669 грн. 31 коп. три проценти річних та 1 721 грн. 02 коп. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання по 26.10.2016 підлягають задоволенню у заявлених сумах, відповідно до припису статті 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат позивачем виконаний вірно.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань за Договором.

Суд вважає необґрунтованими доводи та заперечення відповідача у відзиві на позов та представника відповідача у судовому засіданні, оскільки позивачем доведено і належними доказами підтверджено здійснення поставки відповідачу природного газу в кількостях, вказаних у актах приймання-передачі природного газу, що підписані представниками сторін без застережень. В Договорі вказана вартість природного газу та строк його оплати, однак відповідач здійснював перерахування коштів із порушеннями строків, вказаних в пункті 3.1. Договору, та у встановлені Договором строки перерахування коштів відповідач не здійснював.

До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідач підписав ОСОБА_3 № 01/21829/БО-16 постачання природного газу від 19 лютого 2016 року без протоколу розбіжностей, тому повинен виконувати його умови. В пункті 10.1. Договору вказано, що цей ОСОБА_3 поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01 січня 2016 року та діє по 31 грудня 2016 року, а в частині не виконаних зобов'язань - до їх повного виконання. Пояснення представника відповідача про неможливість перерахування позивачу коштів без актів приймання-передачі природного газу, в яких зазначалася б вартість поставленого газу не підтверджені належними доказами щодо такої неможливості та спростовуються наявними у справі доказами, зокрема, платіжним дорученням від 28.03.2016 щодо сплати коштів в сумі 53066,50 грн. та актом № 19 від 05.03.2016 із відмітками казначейської служби про оплату (а.с. 42,43).

В пункті 2.4. Договору вказано, що моментом оплати вважається день надходження грошових коштів на рахунок Постачальника, отже позивач правомірно врахував кошти, що були перераховані відповідачем 26.10.2016, як сплату боргу 28.10.2016, тобто в день проведення цих операцій банком (про що проставлені відмітки банківською установою на платіжних дорученнях відповідача). Відповідач лише 07.12.2016 звернувся до позивача із листом про зарахування сплачених 28.10.2016 коштів в рахунок погашення заборгованості за попередні місяці, тому слід вважати, що сплата заборгованості в сумі 12 226 грн. 05 коп. відбулася після подання позовної заяви до господарського суду.

З огляду на викладене, на підставі статті 49 ГПК України з відповідача повністю підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 378 грн.

Керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення 12226 грн. 05 коп. основного боргу.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Лесі Українки, 21, ідентифікаційний код 40112118) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз збут" (18000, м. Черкаси, вул. Громова, 142, ідентифікаційний код 39672471) - 1721 грн. 02 коп. (тисячу сімсот двадцять одну гривню 02 копійки) інфляційних втрат, 669 грн. 31 коп. (шістсот шістдесят дев’ять гривень 31 копійку) три проценти річних, 8441 грн. 77 коп. (вісім тисяч чотириста сорок одну гривню 77 копійок) пені, 1 378 грн. (тисячу триста сімдесят вісім гривень) витрат на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 17.01.2017.

Суддя                                                                                 А.Д. Пащенко