ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2017 р.Справа № 922/3844/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Торгівельні ряди", смт. Кегичівка

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Кегичівка

про стягнення 14 100,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Ріпка В.О., довіреність б/н від 14.09.2016 р.

відповідача - ОСОБА_1, Чижиченко Р.В., адвокат, свідоцтво № 610 від 18.12.1995 р., договір про надання правової допомоги № 29112016-2 від 23.11.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Торгівельні ряди" (позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач) (з урахуванням заяви про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог, а.с. 108-113) про стягнення коштів за користування майном підприємства та неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 2 ст. 785 ЦК України за період з 20.02.2016 р. по 23.11.2016 р. в розмірі 9 400,00 грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.01.2016 р. закінчився термін дії договору найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" від 15.06.2015 р. №10, однак відповідач об'єкт оренди не повернув і незважаючи на вимоги позивача, продовжує ним користуватися, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на умови договору та ст. ст. 6, 627, 629, 610, 611, 631, ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні та у клопотанні про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 818 від 12.01.2017 р., а.с. 237-241) просить стягнути з відповідача кошти за користування майном підприємства в розмірі 4 700,00 грн. за період з 20.02.2016 р. по 23.11.2016 р. та неустойку, нараховану на підставі ч. 2 ст. 2 ст. 785 ЦК України за період з 20.02.2016 р. по 23.11.2016 р. в розмірі 9 400,00 грн., всього: 14 100,00 грн.

Проаналізувавши клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 238-241), суд дійшов висновку про те, що дане клопотання за своєю правовою природою є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Отже, предметом позову є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів за користування майном в розмірі 4 700,00 грн. за період з 20.02.2016 р. по 23.11.2016 р. та неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 2 ст. 785 ЦК України за період з 20.02.2016 р. по 23.11.2016 р. в розмірі 9 400,00 грн., всього 14 100,00 грн.

Представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів (вх. № 818 від 12.01.2017 р.), які долучено до матеріалів справи.

Відповідач та його представник у судовому засіданні просять суд в позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов та у письмових поясненнях (а.с. 163-165, 202-204). Відповідач, посилаючись на ст. 764 ЦК України, вважає, що договір найму (оренди) торгівельного місця від 15.06.2015 року є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, оскільки позивач протягом місяця з моменту закінчення строку дії договору не заявив про відсутність у нього наміру на продовження дії цього договору. За таких умов відповідач продовжує правомірно користуватися об'єктом найму. Факт існування заборгованості за користування майном не заперечує, проте вважає, що дана заборгованість має іншу - договірну природу. Відповідач стверджує, що з 20.02.2016 р. здійснював перерахування орендної плати поштовим переказом через відмову позивача від отримання орендної плати у визначеному п. 3.1. договору порядку та розмірі (в розмірі 470 грн.). Проте сплачені кошти були повернуті відповідачеві відділенням поштового зв'язку, що підтверджується довідкою Центру поштового зв'язку Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" вих. № 07-13/919 від 28.11.2016 р. (а.с. 172), тому на даний момент у відповідача дійсно виникла заборгованість з орендної плати за спірним договором за період з 20.02.2016 року по 23.11.2016 року в розмірі 4 700,00 грн. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на положення ст. ст. 284, 291 Господарського кодексу України, ст. ст. 759, 763, 764, 785, 795 Цивільного кодексу України, п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".

Ухвалою суду від 10.01.2017 р. продовжено строк розгляду спору у даній справі на 15 днів.

У судовому засіданні 01.12.2016 р. оголошено перерву до 22.12.2016 р., 22.12.2016 р. до 10.01.2016 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив таке.

15.06.2015 року між позивачем (наймодавець) та відповідачем (наймач) був укладений договір найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку Приватного підприємства "Торгівельні ряди" №10 (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування торговельне місце (далі - Об'єкт найму), яке розташоване на ринку ПП "Торгівельні ряди" за адресою: 64003, вул. Миру, 30, смт. Кегичівка, Харківської області.

Відповідно до п. 1.2. договору загальна площа об'єкта найму становить 17 кв.м ділянки з твердим покриттям.

Згідно з п. 2.1. договору вступ наймача у користування об'єктом найму настає одночасно з підписанням сторонами договору.

Факт передачі об'єкта найму сторонами не заперечується.

У п. 6.4. договору сторони погодили, що дія договору припиняється, зокрема внаслідок закінчення строку його дії.

Згідно з п. 6.1. договору договір діє з 15 червня 2015 року по 05 січня 2016 р. (але не більше одного року).

Відповідно до п. 6.6. договору у випадках відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення, він вважається продовженим на той самий строк, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, про що укладається додаткова угода у письмовому вигляді.

Позивач стверджує, що 05.01.2016 р. закінчився термін дії договору найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" від 15.06.2015 р. №10, однак відповідач об'єкт оренди не повернув і незважаючи на вимоги позивача, продовжує ним користуватися, що є підставою для стягнення з відповідача коштів за фактичне користування майном підприємства в розмірі 4 700,00 грн. за період з 20.02.2016 р. по 23.11.2016 р. та неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 2 ст. 785 ЦК України за період з 20.02.2016 р. по 23.11.2016 р. в розмірі 9 400,00 грн., всього: 14 100,00 грн. Позивач наполягає на тому (письмові пояснення, а.с. 187), що за умовами п. 6.6. договору єдиним належним та допустимим доказом пролонгації договору є підписана сторонами додаткова угода, однак відповідач не скористався своїм правом, передбаченим у п. 4.2.2. договору, та не ініціював укладення додаткової угоди про продовження дії договору. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на умови договору та ст. ст. 6, 627, 629, 610, 611, 631, ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відповідач, посилаючись на ст. 764 ЦК України, вважає, що договір найму (оренди) торгівельного місця від 15.06.2015 року є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, оскільки позивач протягом місяця з моменту закінчення строку дії договору не заявив про відсутність у нього наміру на продовження дії цього договору. За таких умов відповідач продовжує правомірно користуватися об'єктом найму. Факт існування заборгованості за користування майном не заперечує, проте вважає, що дана заборгованість має іншу - договірну природу. Відповідач стверджує, що з 20.02.2016 р. здійснював перерахування орендної плати поштовим переказом через відмову позивача від отримання орендної плати у визначеному п. 3.1. договору порядку та розмірі (в розмірі 470 грн.). Проте сплачені кошти були повернуті відповідачеві відділенням поштового зв'язку, тому на даний момент у відповідача дійсно виникла заборгованість з орендної плати за спірним договором за період з 20.02.2016 року по 23.11.2016 року в розмірі 4 700,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

При цьому за умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

За умовами п. 6.1. договору цей договір діє з 15 червня 2015 року по 05 січня 2016 р. (але не більше одного року).

Відповідно до частити 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Аналогічні приписи містяться в ст. 284 ГК України.

У п. 6.4. договору сторони погодили, що дія договору припиняється, зокрема внаслідок закінчення строку його дії.

Відповідно до п. 6.6. договору у випадках відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення, він вважається продовженим на той самий строк, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, про що укладається додаткова угода у письмовому вигляді.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України право сторін відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Статтею 764 ЦК України унормовано, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, цивільне законодавство України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму за умови відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. При цьому бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Стосовно наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно як до закінчення терміну дії договору оренди, так і упродовж одного місяця після закінчення цього строку.

Оскільки у статті 764 ЦК України йдеться про поновлення договору, тобто про подовження його на новий термін, усі інші умови користування орендованим майном залишаються незмінними. У разі необхідності в подальшому змінити будь-які умови договору, сторони мають укласти додаткову угоду до нього, в якій буде визначено нові умови взаємовідносин.

Крім того, відповідно до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ані протягом місяця до закінчення терміну дії договору, як це передбачено п. 6.6. договору, ані упродовж місяця після закінчення строку на який його було укладено, тобто до 05.02.2016 р., не звертався до відповідача з будь-якими запереченнями щодо продовження дії договору, що в силу наведених вище норм закону надає підстави для висновку про продовження договору на той самий строк, до 05.01.2017 р., і на тих самих умовах, що передбачені договором.

На підтвердження обґрунтованості даного висновку свідчить і наявний в матеріалах справи, складений та підписаний позивачем проект додаткової угоди №33 від 07.02.2016 року до договору найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" від 15 червня 2015 року.

Зі змісту та суті даної додаткової угоди вбачається, що вона є додатковою угодою до основного договору - договору найму (оренди) торговельного місця від 15.06.2015 року № 10, якою позивач пропонував внести зміни до п.3.1. (розмір плати за користування об'єктом найму) та 6.1. (строк дії договору) договору найму.

Проаналізувавши вищевикладені обставини справи та норми закону, суд дійшов висновку про те, що направленням відповідачеві проекту додаткової угоди від 07.02.2016 року з наміром внести зміни до основного договору найму, позивач фактично (додатково до мовчазної згоди) підтвердив свою згоду на поновлення дії договору найму від 15.06.2015 року № 10 та засвідчив факт такого поновлення.

З огляду на викладене, суд вважає доводи позивача про те, що договір найму є припиненим з 05.01.2016 р., необґрунтованими.

Крім того, суд вважає необґрунтованими і доводи позивача про те, що за умовами п. 6.6. договору єдиним належним та допустимим доказом пролонгації договору є підписана сторонами додаткова угода і про те, що відповідач не скористався своїм правом, передбаченим у п. 4.2.2. договору, та не ініціював укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору, з огляду на таке.

По-перше, в силу наведених вище норм для продовження дії договору оренди не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

По-друге, суд вважає, що за умовами п. 6.6. договору саме позивач повинен був протягом одного місяця до закінчення дії договору ініціювати укладення додаткової угоди про продовження дії договору на той самий строк. Однак, позивач таку додаткову угоду відповідачу не надав.

Таким чином, суд вважає, що сама по собі відсутність письмової угоди, передбаченої п.6.6. договору, як певне вираження активної поведінки сторін, спрямованої на поновлення договору, не може бути доказом відсутності у сторін наміру на поновлення (продовження) дії договору, оскільки такий підхід суперечить ст. 6 ЦК України, порушує особливу природу взаємовідносин сторін та встановлений законом спеціальний порядок їх пролонгації.

Враховуючи те, що договір був пролонгований на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, суд не вбачає правових підстав для застосування до відповідача положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідно до якої якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 20.02.2016 р. по 23.11.2016 р. в розмірі 9 400,00 грн., неправомірними необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача кошти за користування майном підприємства в розмірі 4 700,00 грн. за період з 20.02.2016 р. по 23.11.2016 р. В обґрунтування даних вимог позивач зазначив, що 05.01.2016 р. закінчився термін дії договору, але відповідач в порушення п. 2.4. договору об'єкт оренди позивачу не повернув, продовжує користуватись орендованим майном, а тому повинен вносити кошти за користування майном.

Розглянувши дані вимоги позивача, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 2.4. договору об'єкт найму вважається поверненим наймодавцю з часу підписання сторонами акта приймання-передачі про фактичне повернення майна з оренди.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач об'єкт найму позивачу не повернув, продовжує користуватися об'єктом найму, що також підтверджується складеним позивачем Актом контрольної перевірки інвентаризації самовільного використання індивідуально визначених торгівельних місць та розміщення на них малих архітектурних форм (споруд) на ринку Приватного підприємства "Торгівельні ряди" станом на 22.11.2016 р. (а.с. 79-81).

Як було встановлено вище, договір є поновленим на той самий строк (до 05.01.2017 р.) і на тих самих умовах, що були передбачені договором, а тому відповідно до положень ст. 629 ЦК України він є обов'язковим для виконання сторонами.

Дані встановлені судом обставини спростовують правову кваліфікацію заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення 4 700,00 грн. як плати за позадоговірне фактичне користування об'єктом найму (оренди).

Разом з тим, згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 283 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У п. 3.1. договору сторони погодили, що розмір плати за користування об'єктом найму становить 470 грн. щомісячно.

Плата за користування об'єктом найму сплачується в готівковій формі у якості передоплати наперед до 20 числа щомісячно (п. 3.4. договору).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач починаючи з 20.11.2016 р. по 29.09.2016 р., перераховував відповідачу орендну плату за договором поштовими переказами. Однак дані кошті були повернуті відповідачу, що підтверджується довідкою Центру поштового зв'язку Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" вих. № 07-13/919 від 28.11.2016 р. (а.с. 172). При цьому із пояснень відповідача у судовому засіданні та із його письмових пояснень (а.с. 164) вбачається, що відповідач здійснював розрахунки за договором найму поштовим переказом через відмову позивача від отримання орендної плати у визначеному у п. 3.1. договору порядку та розмірі (470 грн.).

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість за користування об'єктом найму, яка виникла на підставі договору найму (оренди) від 15.06.2015 року № 10, в розмірі 4 700,00 грн. за період з 20.02.2016 р. по 23.11.2016 р., що не заперечується відповідачем.

З огляду на вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за користування майном підприємства в розмірі 4 700,00 грн. за період з 20.02.2016 р. по 23.11.2016 р. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення коштів за користування майном підприємства в розмірі 4 700,00 грн. за період з 20.02.2016 р. по 23.11.2016 р. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 193, 283 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 525, 526, 530, 627-629, 759, 763-764, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, Кегичівський район, Харківська область, 64003, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Торгівельні ряди" (вул. Миру, 57, смт. Кегичівка, Кегичівський район, Харківська область, 64003, код ЄДРПОУ 30193473) кошти за користування майном підприємства в розмірі 4 700,00 грн. за період з 20.02.2016 р. по 23.11.2016 р. та судовий збір в розмірі 459,33 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 17.01.2017 р.

Суддя О.В. Макаренко