Справа № 185/318/17

Провадження № 2-о/185/65/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 січня 2017 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зінченко А.С.,

за участю секретаря: Пожидаєвої Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Павлоградський міській відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту народження дитини від батьків що перебувають у шлюбі в порядку ст. 257-1 ЦПК, -

В С Т А Н О В И В:

17.01.2017 року ОСОБА_2 звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою про встановлення факту народження, в якій просила суд ухвалити рішення, яким встановити факт народження дитини жіночої статі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Донецьк, Україна, батьком якої є - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Донецьк, громадянин України, матір'ю - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка м. Донецьк, громадянка України.

В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на те що, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, в м. Донецьк народилася дитина - дівчинка, від батьків що перебувають у шлюбі, а саме матері: громаднки України ОСОБА_5 та батька громадянина України ОСОБА_4, вони отримали медичне свідоцтво про народження № 1063 від 28.12.2016 року у центральній міській клінічній лікарні № 24 м. Донецька та свідоцтво про народження від 20.12.2016 року, серії НОМЕР_1. Так як, у зв'язку з тим, що на даний час м. Донецьк є тимчасово окупованою територією України, свідоцтво про народження дитини є недійсним та не створює правових наслідків. Встановлення факту народження дитини необхідно для здійснення реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження дитини. У зв'язку з наведеним вона змушена звернутися до суду.

Заявник в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просила заяву розглядати за її відсутності, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Павлоградського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, надав на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до ст. 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи. Відповідно до частин 2, 3, 4 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження. Відповідно до ч. 1 ст. 144 СК України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про громадянство України" особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства. Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 13.12.1990 року, та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 07.09.2013 р.

З 07 вересня 2013 року громадянка України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває у шлюбі з громадянином України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 про свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 07.09.2013 р.

Відповідно до медичного свідоцтва о народженні № 1063 з центральної міської клінічної лікарні № 24 м. Донецька, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 11-00 год. народила дитину вагою 3700 грамів. (а.с. 8). Зазначене свідоцтво відповідно до ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України є недійсним і не створює правових наслідків. Крім того, факт народження дитини ОСОБА_5 підтверджується фотознімками, наданами суду заявником. Відповідно до листа-відмови Павлоградського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області № 175-14.23-29 від 17.01.2017 року заявнику було відмовлено у проведенні державної реєстрації народження дитини, оскільки заявниками для підтвердження факту народження дитини не було пред'явлено документ, форма якого відповідає законодавству України. (а.с. 9).

При оцінці вищезазначених документів як доказів в даній справі, суд враховує вимоги міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

При цьому, в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У п. 142 Рішення Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2016 року у справі «Мозер проти Республіки Молдова та Россії», заява №11138/10 зазначено, що суд вважає, що першочерговим завданням завжди має бути ефективний захист прав, передбачених Конвенцією, на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (дивитись п. 136 Рішення).

При цьому суд враховує, що Постановою Верховної Ради України від 21.05.2015 року була схвалена Заява Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод" щодо відступу від окремих зобов'язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України. Проте, вказане не обмежує заявника, який хоча і проживає на тимчасово окупованій території України, у праві на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та в аспекті практики Європейського суду з прав людини у суді, який розглядає дану справу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, якою є заявниця та батьки дитини, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1, про встановлення факту народження дитини, бо законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати свідоцтва про народження дитини в державних органах України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 64, 209, 212, 213, 214, 215, 256-259 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Павлоградський міській відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту народження дитини від батьків що перебувають у шлюбі в порядку ст. 257-1 ЦПК - задовольнити.

Встановити факт народження дитини жіночої статі, вагою 3700 грам - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Донецьк, Україна, батьком якої є - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Донецьк, громадянин України, матір'ю - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка м. Донецьк, громадянка України, дитина народжена в зареєстрованому шлюбі

Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію рішення суду невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження особи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.С. Зінченко