Справа №22ц-1327, 2008р. Головуючий в 1-й інстанції Ігнатенко О.Й.
Категорія: 20 Доповідач - Цуканова І.B.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року червня місяця "18" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Цуканової І.В.
Суддів: Майданіка В.В., Кузнєцової О.А.
при секретарі - Літвіновій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 17 квітня 2008 року
за позовом ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про визнання права власності на 1/2 частину квартири,
за позовом. органу опіки та піклування Комсомольського району
м. Херсона в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3
до
ОСОБА_2,
товарної біржі «Смарагд-Південь»,
ОСОБА_4,
ОСОБА_5
ОСОБА_6
ОСОБА_7
про визнання дійсним, договору купівлі-продажу квартири і визнання
права власності на 1/2 частину квартири
та за зустрічним, позовом.
ОСОБА_2
до
органу опіки та піклування Комсомольського району
м. Херсона, товарної біржі «Смарагд-Південь»,
ОСОБА_4,
ОСОБА_5
ОСОБА_7,
ОСОБА_6
третя, особа - ОСОБА_1
про визнання договору купівлі-продажу дійсним., визнання права
власності на квартиру,
встановила:
В квітні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2., просив визнати за ним право власності на
1/2 частину трикімнатної АДРЕСА_1(далі квартира АДРЕСА_1), посилаючись на те, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки, незважаючи на розірвання шлюбу, він таОСОБА_2. на час придбання цієї" нерухомості (04.07.1997р.) на товарній біржі «Смарагд-Південь» (далі ТБ) проживали однією сім'єю та вели спільне господарство.
В липні 2007 року орган опіки та піклування Комсомольського району м. Херсона (далі орган опіки та піклування) звернувся до суду із позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3. до ОСОБА_2., просив визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним в частині покупця ОСОБА_2. та визнати за ОСОБА_3. право власності на 1/2 частини квартири.
В грудні 2007 року орган опіки та піклування змінив підставу позову, зазначивши додатково відповідачами ТБ, ОСОБА_5, просив визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між продавцями ОСОБА_5 і покупцем ОСОБА_2., дійсним, визнати за ОСОБА_3. право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
У вересні 2007 рокуОСОБА_2. подала до суду зустрічну позовну заяву до органу опіки та піклування, ТБ, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_1., про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, визнання в рівних частках права власності на квартиру за нею і ОСОБА_3, посилаючись на те, що сторони за договором виконали всі умови, проте договір нотаріально не посвідчений, т.я. продавці виїхали з м. Херсона і їх місце знаходження невідоме.
Вказані позови ухвалою суду об'єднані в одне провадження.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 17 квітня 2008 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1відмовлено за пропуском строку позовної давності.
Позов органу опіки та піклування в інтересах ОСОБА_3, зустрічний позов ОСОБА_2. задоволено: визнано дійсним договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 в АДРЕСА_1, укладений 04.07.1997р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_2., яка діяла в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, та визнано за ОСОБА_2. і ОСОБА_3 право власності в рівних частках на кв. АДРЕСА_1 в АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким органу опіки та піклуванню, ОСОБА_2відмовити у задоволені їх позовів, визнати за ним, ОСОБА_1., право власності на 1/2 частину кв.АДРЕСА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В судове засідання апеляційного суду відповідачі ОСОБА_5 не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлені в порядку , передбаченому ч.9 ст. 74 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1. таОСОБА_2. уклали шлюб 09.02.1990 року /т.2 а.с. 9/, в якому 11.07.1990 року народилася ОСОБА_3/т.2 а.с. 4/.
30.06.1994 року шлюб між ОСОБА_3 було розірвано /т.2 а.с. 20/.
З 1991 року вказані особи проживали в однокімнатній АДРЕСА_2 (далі кв.№82), яку згідно свідоцтву про право власності від 31.10.1996 року приватизовано ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. /т.2 а.с. 5/.
Рішенням виконавчого комітету Комсомольської районної Ради народних депутатів №113 від 08.08.1997 року ОСОБА_2було надано дозвіл на продаж;АДРЕСА_2 у зв'язку з придбанням квартири більшої площі /т.2 а.с. 7/.
Судом встановлено, що за кошти, належні подружжю, ОСОБА_1. таОСОБА_2. придбали кооперативну квартиру АДРЕСА_3(далі кв. №164), ордер на яку 25.08.1994 року отрималаОСОБА_2. /т.2 а.с. 28/.
12.04.1995р. за згодою ОСОБА_1. кв. №164 була ОСОБА_2. продана /т.2 а.с. 24/.
Судом також встановлено, що кошти, вилучені від продажу квартири №164, було порівну розділено між: ОСОБА_1. та ОСОБА_2.
04.07.1997 року між; ОСОБА_6., ОСОБА_5 яка діяла від свого імені та імені ОСОБА_6., ОСОБА_7., від імені яких діяв на підставі довіреності ОСОБА_8 та ОСОБА_2. на ТБ «Смарагд-Південь» було укладено договір купівлі-продажу кв.АДРЕСА_1 /т.2 а.с. 6/, за умовами якого покупецьОСОБА_2. сплатила продавцям ОСОБА_5м 13 320 грн., а останні передали ОСОБА_2квартиру.
Оскільки нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не відбулося з тієї причини, що ОСОБА_5 знялися з реєстрації, виїхали з м. Херсона, їх місцезнаходження невідоме /т.2 а.с. 25-27/, то суд розцінив вказані обставини як ухилення продавців від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 і на підставі ст. 227 ЦК України (1963р.) визнав договір її купівлі-продажу від 04.07.1997 року дійсним.
Зважаючи на те, що
· ОСОБА_2. при купівлі квартири АДРЕСА_1 діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, опікуном якої вона виступала в силу ст.ст. 78,145 КпШС України,
· згідно рішенню виконкому №113 від 08.08.1997 рокуОСОБА_2. мала в інтересах доньки придбати житло замість проданоїАДРЕСА_2, 1/3 частка якої належала неповнолітній,
· ОСОБА_2., як відповідачка, визнала позов органу опіки та піклування, і таке визнання позову не ущемляє інтересів неповнолітньої ОСОБА_3,
то суд задовольнив позов органу опіки та піклування і зустрічний позов ОСОБА_2.
Відмовляючи ОСОБА_1у задоволенні первісного позову, суд виходив з того, що ним не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що кв.АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю його і ОСОБА_2., тобто придбана внаслідок спільної праді членів сім'ї, як це було передбачено діючим на час виникнення спірних правовідносин Законом України «Про власність» (далі Закон).
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, яким дана відповідна юридична оцінка, ґрунтуються на вимогах закону.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального і матеріального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, за думкою судової колегії, відмовляючи ОСОБА_1у задоволенні позову з причини необґрунтованості позовних вимог, суд зайво послався на порушення ним строку позовної давності і зазначив у резолютивній частині рішення про пропуск цього строку як підставу для відмови у задоволенні первісного позову, виходячи з наступного.
Наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли встановлено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення або оспорення; якщо ж встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, суд повинен відмовити в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правових вимог.
З огляду на наведене, в резолютивну частину рішення суду слід внести відповідні зміни.
Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами, і такі, що висновки суду не спростовують.
Так, безпідставними є посилання ОСОБА_1. на встановлення належності кв.АДРЕСА_1 на праві спільної власності йому та ОСОБА_2заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 21.11.2006 року /т. 1 а.с. 64/, оскільки це рішення скасовано ухвалою того ж суду від 21.02.2007 року в порядку, встановленому п.2 ч.3 ст. 231 ЦПК України /т. 1 а.с. 95/.
Посилання апелянта на фіктивність розлучення зі ОСОБА_2. 30.06.1994 року та очевидність проживання з нею однією сім'єю після розлучення мають характер загальних суджень, не свідчать про наявність передбаченого ст. 17 Закону підстав для виникнення спільної сумісної власності, а тому не можуть бути визнані обґрунтованими.
Не приймаються також до уваги твердження ОСОБА_1. про відсутність у органу опіки та піклування права звертатися до суду із позовом щодо дійсності угоди, стороною в якій він не є, оскільки позов заявлено в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3. в порядку, передбаченому ст. 45 ЦПК України.
Також; є необґрунтованими посилання апелянта про пропуск органом опіки та піклування строку позовної давності, оскільки, за обставинами, встановленими судом, такий строк розпочався з моменту звернення ОСОБА_1. до суду із первісним позовом, вимоги за яким ущемляють інтереси неповнолітньої, тобто з 18.04.2006 року.
Крім того, при оцінці доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що ОСОБА_1. просить визнати за собою право власності на нерухомість, придбану за договором, що не був дійсним через недодержання нотаріальної форми, до ухвалення рішення у розглянутій справі.
Керуючись ст.ст. 303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 17 квітня 2008 року залишити без змін, виключивши з його резолютивної частини посилання на пропуск ОСОБА_1. строку позовної давності, вважати, що у задоволені позову ОСОБА_1відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.