АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

 

 

Справа № 22ц -1931/ 2009                  Головуючий по 1-й інстанції

                                                                                                                               Зємцов В.В.

                                                                                                Суддя-доповідач: Дорош А.І.

 

                        Р І Ш Е Н Н Я

                                     І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

 

 14 вересня  2009 року                     м. Полтава

 

 

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого:   Гасія Ю.В.

Суддів       Карнаух П.М.,  Дорош А.І.

    при секретарі   Гнатюк О.С.

 

з участю

    позивача     ОСОБА_1.

      представника  відповідача    ОСОБА_2.

         

     

розглянула у відкритому судовому засіданні  в м. Полтаві  цивільну справу за апеляційною скаргою     ОСОБА_3

 

на   рішення   Автозаводського   районного суду м. Кременчука  Полтавської області від 20 травня 2009 року

 

по справі за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3у власних інтересах та  в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення  перешкод в користуванні квартирою, встановлення порядку користування квартирою та розподіл спільного майна подружжя,  за  позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_7, садівниче товариство «Сілікатчик» про розподіл майна, що належить на праві спільної сумісної власності  , -  

 

 

    Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І. , -

 

                В С Т А Н О В И Л А :

 

    У грудні 2005 р. ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3. про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення, визначення порядку користування квартирою. Вказав, що з  березня 1997 р. проживав у фактичному шлюбі з відповідачем. 06.05.2001 за договором купівлі-продажу придбали 4-х кімнатну квартиру, в якій 1/3 частина належить йому на праві приватної  власності, 2/3 - відповідачу. Після припинення шлюбу  ОСОБА_3. змінила  замки у квартирі і він не має доступу. Іншого житла він не має. Просив суд зобов«язати  відповідача  не чинити йому перешкод у користуванні квартирою та вселити його у квартиру, встановити порядок користування квартирою, виділивши йому у користування кімнату «7» житловою площею 10,0 кв.м , кімнату «5» житловою площею 8,0 кв.м , комору «6» - 0,6 кв. м , зобов'язати  відкрити особовий рахунок.

 

    У грудні 2006 р. ОСОБА_3. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1. про розподіл майна, що належить на праві спільної сумісної власності. Вказала, що з березня 1997 р. проживала спільно з відповідачем, мали спільний бюджет. За час спільного проживання придбали АДРЕСА_1 в якій за договором купівлі-продажу від 06.05.2001 р. 1\3 частина належить відповідачу, 2/3 - їй;  автомобіль Фольксваген Пасат; дачний будинок № 15 в СТ «Силикатчик». Просила суд визнати на автомобіль та дачний будинок право спільної сумісної власності, визнати за нею право власності на ? частину  автомобіля та дачного будинку та стягнути з відповідача на її користь вартість  вказаного майна; визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири та стягнути з неї на користь відповідача вартість вказаної частини, зменшивши її на вартість вищевказаної 1\2 частини майна.

 

    У вересні 2007 р. ОСОБА_3. надала доповнення до позовної заяви про розподіл майна, що належить на праві спільної сумісної власності.

 

    У березні 2007 р. ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3. про розподіл майна, що належить на праві спільної сумісної власності.

 

    У вересні 2007 р.ОСОБА_1. надав доповнення та уточнення до позову про розподіл майна, що належить на праві спільної сумісної власності.

 

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області  від 29.02.2008 року залишена без розгляду позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_7, садівниче товариство "Сілікатчик" про розподіл майна, що належить на праві  спільної сумісної власності у зв'язку з заявою позивача на підставі ст. 207 п.5 ЦПК України.

 

    Рішенням    Автозаводського   районного суду  м. Кременчука Полтавської області від   20  травня 2009 року позов ОСОБА_1.  задоволено частково.

    Встановлено порядок користування АДРЕСА_1

    Виділено ОСОБА_1 в користування кімнату «7» житловою площею 10 кв.м., кімнату «5» житловою площею 8 кв.м.

    Крамаренко Світлані Володимирівні виділено у користування кімнати «8», «9» площею 11,7 м. кв 19,9 м. кв.,  а також балкон, лоджію.

Підсобні приміщення : коридор»1» -  площею 4,3 кв.м.,  передпокій - 14,5 кв.м., туалет «3»  - 1,4 кв.м., ванну  «4» - 2,7 кв.м.,  комору «6» - 0,6 м. кв., комору -  2,6 м.кв. , кухню «10» - 8,1 кв.м    залишено у загальному користуванні.

Вселено ОСОБА_1 у зазначену квартиру та зобов»язано  ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди у користуванні зазначеною частиною.

Стягнуто з ОСОБА_3на користь ОСОБА_1 - 6 563,75 грн. у відшкодування вартості  1/2 частини домашнього майна, що залишається у неї.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_1. відмовлено.

Позов ОСОБА_3. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3- 13 347,01 грн. у відшкодування вартості  ? частини автомобіля Фольсваген Пасат, що був придбаний ними під час сумісного проживання.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3. відмовлено.

Стягнуто на користь держави з ОСОБА_1. - 131,47 грн. недоплаченого судового збору.

Стягнуто на користь держави з ОСОБА_3. - 1.031,64 грн. недоплаченого судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1. - 65,63 грн. в рахунок сплаченого судового збору, 397,60 грн. витрат на правову допомогу, 30 грн. витрат на ІТЗ.

Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3. - 133,47 грн. в рахунок сплаченого судового збору, 30 грн. витрат з ІТЗ.      

 

В апеляційній скарзі  позивач  ОСОБА_3. просить вищевказане рішення місцевого суду  в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1. про вселення, встановлення порядку користування квартирою, відмови їй у задоволенні вимог про визнання права власності на 1/3 частину квартири,  про стягнення на її користь ? частини вартості дачного будинку,  про стягнення вартості отриманого на КФ ЧНПП «Фобос» товару - скасувати та справу направити на новий розгляд, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

 

Апеляційна скарга підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

 

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

 

Згідно ст. 307 ч.1 п.3 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право  змінити рішення.

     

Згідно ст. 309 ч.1 п. 4 ЦПК України підставами для  зміни  рішення суду першої інстанції   є   неправильне застосування  норм   процесуального права права.

 

 Судом першої інстанції встановлено, що   ОСОБА_1. та ОСОБА_3. з березня 1997 р. по лютий 2003 р. перебували у фактичних шлюбних стосунках, проживали однією сім»єю  без реєстрації шлюбу.

 

06.05.2001 р. за договором купівлі-продажу ОСОБА_1. та ОСОБА_3. придбали в частках : ОСОБА_1. - 1/3 частину, ОСОБА_3 - 2/3 частини АДРЕСА_1. Квартира є чотирикімнатною житловою площею 49,6 кв.м. (а.с. 5-8 т.1).

 

Задовольняючи позов ОСОБА_1. про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення, встановлення порядку користування квартирою, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1. є власником 1/3 частини спірної квартири, не має іншого житла на праві приватної власності, правовідносини сторін у даному спорі регулюються вимогами ст..ст. 356, 358,383 ЦК України.

 

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, виходячи з наступного.

 

Згідно  ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 

Як встановила колегія суддів, у матеріалах справи відсутні докази щодо наявності у ОСОБА_1.  іншого житла на праві приватної власності. Визначення порядку користування житловим приміщенням не є його поділом у натурі.  Посилання позивача ОСОБА_3. про невідповідність часток визначеному порядку користування та про необхідність стягнення вартості перехідної долі  не заслуговує на увагу, оскільки  не ставилося питання про реальний  поділ квартири. Право власності ОСОБА_3. на 2/3 частини спірної квартири  підтверджено договором купівлі-продажу від 06.05.2001 р. і оскарженим судовим рішення  зазначена  частка не змінена. Інші доводи апеляційної скарги щодо законності та обґрунтованості судового рішення в цій частині  також не заслуговують на увагу. Посилання позивача ОСОБА_3. про можливе  вселення нової сім»ї ОСОБА_1. у виділені у користування кімнати, є припущенням, відсутність висновків  судової будівельно-технічної та санітарно-технічної експертиз, як один із видів доказів у відповідності до ч.2 ст. 57 ЦПК України,  не  впливає на законність рішення місцевого суду.

 

Відмовляючи позивачу ОСОБА_3. у  задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на 1/3 частину спірної квартири, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1., місцевий суд  виходив з того, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших власників передбачено ст.. 365 ЦК України та можливе за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок  суду.

 

Такий висновок місцевого суду в цій частині  є правильним, виходячи з наступного.

 

Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

 

Аналізуючи зміст позовної заяви ОСОБА_3. від 13.12.2006 р. про розподіл майна , що належить на праві спільної сумісної власності (а.с. 4-6 т.2 ), остання просила визнати за нею право власності на вищевказану частку у спірній квартирі, а не припинити право на частку ОСОБА_1.,  та  не вказала  підстави позову в цій частині , як того вимагає ст.. 365 ЦК України. Доповнення до позову (а.с. 107 т.2)  містить не конкретну вимогу та підставу, а перелік усіх підстав, що значаться у вказаній нормі матеріального права,  та прохання позивача провести залік вартості частки  та вартості ? частини майна, придбаного у шлюбі.

 

Як встановила колегія суддів, позивач ОСОБА_3.  не надала суду доказів  на підтвердження своїх вимог про припинення частки ОСОБА_1. у спільному майні, не виконала вимоги ч. 2 ст. 365 ЦК України, тобто попередньо  не внесла на депозит суду вартості частки,  тому висновок місцевого суду в цій частині є вірним.

 

Відмовляючи позивачу ОСОБА_3. у  задоволенні позовної вимоги про визнання за нею права власності на  1\2 частину дачного будинку № 15 в СТ «Силикатчик» та стягнення з ОСОБА_1.  її  вартості, місцевий суд виходив з то, що  дачний будинок не є об»єктом права власності, оскільки  відсутні докази його держаної реєстрації як об»єкта нерухомості.

 

Такий висновок місцевого суду є  правильним, оскільки позивачем ОСОБА_3. не надано доказів щодо укладання договору купівлі-продажу дачного будинку між  ОСОБА_1. та колишнім членом  СТ «Силикатчик», щодо  його державної реєстрації.

 

Згідно ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, установлених законом. Такий правочин є вчиненим  з моменту його державної реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України  якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону  підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

 

Відмовляючи позивачу ОСОБА_3. у  задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1. на її користь вартості отриманого на КФ ЧНПП «Фобос» товару на загальну суму 11 808 грн., місцевий суд виходив з того, що не доведено факту  отримання матеріальних цінностей ОСОБА_1.,  відсутні належні докази в цій частині: довіреності на  отримання товарно-матеріальних цінностей, акти про нестачу тощо.

 

Такий висновок суду є правильним,  виходячи з наступного. Вказану  вимогу ОСОБА_3.  зазначила у мотивувальній частині доповнення до позовної заяви про розподіл майна від 11.09.2007 р. (а.с. 107-109), проте, як вбачається із його змісту, після слів «прошу:» така позовна вимога не була заявлена.  Як докази, ОСОБА_3. надала  три накладні  КФ ЧНПП «Фобос», за якими нібито ОСОБА_1. отримав  товар (а.с.110-114 т.2). Крім встановлених місцевим судом обставин, колегія суддів вбачає спір, що виник у сфері здійснення підприємницької діяльності  за участю третьої сторони - вказаної юридичної особи, що  є окремим спором і не відноситься до правовідносин розподілу майна, що належить на праві спільної сумісної власності.

 

  Далі, як встановлено колегією суддів,  місцевим судом розглянуто по суті позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_7  про розподіл майна.

 

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на наступне.

 

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області  від 29.02.2008 року залишена без розгляду позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_7, садівниче товариство "Сілікатчик" про розподіл майна, що належить на праві  спільної сумісної власності у зв'язку з заявою позивача на підставі ст. 207 п.5 ЦПК України. Як зазначено у мотивувальній частині ухвали суду,  у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1. надала суду заяву про залишення без розгляду  позову про розподіл майна та  просила суд продовжити розгляд справи щодо позову про усунення перешкод, встановлення порядку користування квартирою (а.с. 244  т.2 ).

 

  Дана  ухвала оскаржена не була і є чинною, тому у місцевого суду відсутні підстави для її розгляду та тих додаткових позовів, якими уточнялися основні позовні вимоги. Інші позови ОСОБА_1. про розподіл майна не заявлялися  після постановлення ухвали від 29.02.2008 р.

 

З огляду на викладене, із мотивувальної частини судового рішення підлягає виключення посилання суду на вирішення вищезазначеного позову, резолютивна частина рішення суду в частині вирішення даного позову  підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю позовних вимог.

При ухваленні даного рішення слід  вирішити питання як розділити між сторонами судові витрати у відповідності  з вимогами ст. 88 ЦПК України.

 

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1. при зверненні до суду з позовом до ОСОБА_3. про усунення перешкод  у користуванні квартирою, про вселення, про встановлення порядку користування квартирою було  сплачено 17,50 грн. державного мита. У відповідності до п. 10 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається  у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог. Таким чином, позивачеві слід було сплатити 25,50 грн. державного мита ( 8,50 грн.  х 3 ). Даний позов  задоволений повністю, тому  різниця 8 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3. на користь держави та з неї підлягають стягненню 17,50 грн. на користь позивача ОСОБА_1.

 

ОСОБА_3. при зверненні до суду з позовом  до ОСОБА_1. про розподіл майна, що належить на праві спільної сумісної власності сплатила 51 грн. державного мита та 30 грн. витрат на ІТЗ. Всього, виходячи із ціни позову, повинна була сплатити 1082,64 грн. державного мита. Беручи до уваги часткове задоволення її позову, підлягають стягненню з ОСОБА_1. на користь держави 133,47 грн. , з ОСОБА_3.  на користь держави 898,17 грн. та з врахуванням вищевказаного позову  до цієї суми слід додати 8 грн. і всього 906,17 грн.  З ОСОБА_1. стягнути на користь ОСОБА_3.  пропорційно 19,13 грн. сплачених витрат на ІТЗ.      

 

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 4, 309 ч.1 п. 4, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України,   колегія суддів, -

 

 В И Р І Ш И Л А :

 

    Апеляційну скаргу  ОСОБА_3задовольнити частково.

 

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука районного суду Полтавської області від  20 травня 2009 року  в частині стягнення з ОСОБА_3на користь ОСОБА_1 - 6 563,75 грн. у відшкодування вартості  1/2 частини домашнього майна, що залишається у неї та відмови у задоволенні інших вимог ОСОБА_1 про розподіл майна  та у частині стягнення судових витрат по справі - скасувати.

 

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави  906,17 грн. державного мита.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 133,47 грн. державного  мита.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3сплачені витрати на ІТЗ у розмірі 19,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_3на користь ОСОБА_1 17,50 грн. сплаченого державного мита.

 

У решті рішення місцевого суду залишити без змін.

 

Рішення набирає законної сили з моменту  його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним  законної сили.

 

                            С У Д Д І :