Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2009 р.                                                           Справа № 61/30-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя  

при секретарі Зозулі О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г., довіреність № 1275 від 04.03.2009 р.

відповідача -  ОСОБА_2, приватного підприємця, ОСОБА_3, довіреність № 24 від 17.06.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1292 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 15.04.09р.  у  справі № 61/30-09

за позовом комунального  підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків,

до  фізичної особи-підприємця  ОСОБА_2, м. Харків,

про стягнення 19205,26 грн.,

встановила:

          Позивач, комунальне підприємство «Міський інформаційний центр», звернувся до господарського суду Харківської області  з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, відповідача, про стягнення 19205,26 грн. заборгованості, яка утворилася внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань за договором № 4230 від 26.10.2005р., а також про зобов’язання відповідача повернути позивачу на підставі акту приймання-передачі місце для розташування спеціальних конструкцій, розташоване по пр. Леніна, 66 у м. Харкові, яке  є комунальною власністю.  

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.04.2009р. у справі          № 61/30-09 (суддя Рильова В.В.)  позов  задоволено повністю: зобов’язано  фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути комунальному підприємству «Міський інформаційний центр»на підставі акту приймання-передачі місце для розташування спеціальних конструкцій, розташоване по пр. Леніна, 66 у м. Харкові; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 559,02 грн. за щомісячне користування місцем, пеню у розмірі 141,46 грн. за неповну сплату платежів, пеню у розмірі 28,76 грн. за розміщення спеціальної конструкції на місці, яке є комунальною власністю, витрати у розмірі 176,02 грн. на проведення демонтажу спеціальної конструкції,  штраф у розмірі 16300,00 грн. за прострочення повернення місця, 193,00  грн. державного мита, 17,00 грн. витрат, пов’язаних з розглядом справи та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Відповідач з рішенням місцевого господарського суду від 15.04.2009р. у справі № 61/30-09 не погодився, подав  до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить оскаржуване рішення частково скасувати на підставі статей 91, 95 Господарського процесуального кодексу України, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити  частково в сумі 259,19 грн. Вважає вказане рішення незаконним, так як воно, на його думку, суперечить обставинам, які мали місце, порушує норми  матеріального та процесуального права.

     Відповідач в  судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

   Позивач у відзиві та в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а  оскаржуване рішення - без змін.

    Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

26 жовтня 2005 року між позивачем, комунальним підприємством "Міський Інформаційний центр" та відповідачем, фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір № 4230, згідно з предметом якого позивач надає відповідачу у  користування місця, які перебувають в  комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, згідно з додатком  № 1 , який є невід"ємною частиною договору.

Відповідно до умов договору № 4230 від 26.10.05р.  позивач по акту приймання-передачі від 26 жовтня 2005року  надав в експлуатацію відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції - покажчик над дорогою (1,2x0.4x2) за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 66 строком з 26 жовтня 2005р. по 31 грудня 2006р. (п. 1.4 Договору).

На підставі довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 25.10.2005р. відповідачу було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: покажчик над дорогою (1,2x0.4x2) за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 66.

16 листопада 2005 року на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 16.11.2005р. № 1538 відповідач отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно з умовами договору № 4230 від 26.10.05р., а саме: п. п. 3.4.6., 4.1.,4.5. договору та Додатку № 1 до договору № 4230 від 26.10.2005р. відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 41,47грн. З урахування   ПДВ 20%.

Відповідно до п.4.2. договору № 4230 від 26.10.2005р. з дня укладення цього договору і до отримання дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за Договором (в період ДПІ пріоритету на місце), відповідач щомісяця вносить плату за користування всіма місцями за Договором у розмірі 25% відсотків від суми, передбаченої п.4.1. цього Договору, що складає: 8,64 грн.(без ПДВ) на місяць; ПДВ-20% складає: 1,73 грн., загальний розмір плати (з ПДВ): 10,37 грн.

Відповідач в порушення  зобов'язання за договором не сплачував платежі, передбачені розділом 4 цього Договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору закону та інших правових актів.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Зважаючи на наведене, заборгованість відповідача перед позивачем за користування місцем за договором № 4230 від 26.10.2005р. становить 559,02грн.

17 листопада 2006року позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 2774 (вих.№6651) з вимогою сплатити заборгованість за Договором № 4230 від 26.10.05р., яке відповідач отримав 23.11.2006р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але  заборгованість не сплатив.

Тому місцевий господарський  суд  дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог  про стягнення заборгованості у розмірі 559,26грн.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно до п. 6.1. Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього Договору, відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Таким чином відповідач зобов"язаний  сплатити позивачеві нараховану на заборгованість пеню  у розмірі - 141 грн. 46 коп.

Також згідно з підпунктами 3.4.2 н.3.4 договору відповідач зобов'язався не розміщувати спеціальну конструкцію на місці, переданому у користування за цим Договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що відповідач, у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 п.3.4 розділу 3 договору, сплачує позивачу пеню у розмірі плати за користування місцем, встановленої п.4.1 цього договору, пропорційно часу розміщення спеціальної конструкції з порушенням зобов'язань.

Спеціальну конструкцію відповідачем було встановлено на місці, переданому в користування, ще 01 жовтня 2005року, що підтверджується п.4.4 Договору №4230 від 26.10.2005р., тоді як  дозвіл на розміщення зовнішньої реклами відповідач отримав лише 16.11.2005року.

Тому відповідач порушив вимоги п.3.4.2 п.3.4 договору щодо не розміщення спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку, у зв"язку з чим  зобов"язаний  сплатити позивачу пеню за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 26.10.2005 року по 15.11.2005 року у розмірі - 28,76грн.

Відповідно до п.п.а) п. 2.3 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконкому ХМР від 20.10.2004 р. № 977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"): „Спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, передбачених договором про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій".

Відповідно до п.п.б) п.2.8 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконкому ХМР від 20.10.2004 р. № 977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"): „ Демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється у випадку, передбаченому підпунктом а) пункту 2.3. цього Порядку за наказами директора КП „МІЦ”.

У відповідності до п. а) п.п.3.1,1. договору №4230 від 26.10.2005р. позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у випадках: несплати, несвоєчасної або неповної сплати платежів, передбачених за користування місцями.

На підставі вищевказаного, позивачем було направлено відповідачу повідомлення №1892 (вих. № 1764 від 19.04.2006р.) з вимогою сплатити суму заборгованості, що виникла та попередженням про те, що у разі не усунення відповідачем вимог даного повідомлення, спеціальну конструкцію буде демонтовано.

Дане повідомлення відповідач отримав 27.04.2006року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, але зазначену  в ній  суму заборгованості не сплатив,  у зв"язку з чим  відповідно до умов договору та на підставі Наказу начальника департаменту зовнішньої реклами КП „МЩ" №113-Д від 02.06.06 р. ,.Про проведення демонтажу спеціальних конструкцій", 05 червня 2006р. спеціальну конструкцію - показник над дорогою 11,2x0,4x2), було демонтовано позивачем, в результаті чого він поніс збитки в розмірі 176,02грн., про що свідчать акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій, рахунок-фактура №СФД-000073 від 06.06.2006р., розрахунок, калькуляція витрат, звітний кошторисний розрахунок вартості демонтажу та інші документи.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого  порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1  статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який  порушив зобов"язання, має відшкодувати  кредиторові завдані цим збитки

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення  включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який  сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

Як вже було зазначено вище, позивач  вимушений був здійснити демонтаж спеціальних конструкцій за власні кошти у зв’язку з невиконанням відповідачем свого обов’язку, передбаченого умовами договору щодо своєчасної сплати платежів. Розмір витрат на проведення демонтажу підтверджується  матеріалами справи.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський  суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача стягнення 176,02 грн. збитків.

Відповідно до п.п.8.1.7. договору № 4230 від 26.10.05 р.: „Цей договір припиняє свою дію по закінченню строку дії Договору.

Таким чином, станом на 31 грудня 2006року договір № 4230 від 26.10.05р. вважається таким, що припинив свою дію.

Відповідно до п. 5.1. договору № 4230 від 26.10.2005р.: „Протягом трьох днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. договору, „Користувач" зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх „КП". Повернення місць, наданих в користування, здійснюється „Користувачем" на підставі Актів прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками "КТГ та „Користувача".

Відповідач порушив умови даного договору, а саме, не повернув позивачеві на підставі акту прийому-передачі місце, яке йому надавалося в користування за договором № 4230 від 26.10.2005р.

Відповідно до п. 6.2. договору №4230 від 26.10.2005р.: „У разі прострочення повернення місць, наданих у користування, "Користувач" сплачує „КП" штраф у розмірі 50 гривень за кожний день затримки повернення кожного місця. Таким чином, відповідно до умов договору, з 04 січня 2007р. відповідачу нараховується штраф за кожний день затримки повернення місця, який складає  18300,00грн.

      Тому місцевий господарський  суд дійшов правильного висновку про задоволення  позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8300,00грн. штрафу за кожний день затримки повернення місця.

   Відповідач в  апеляційній  скарзі посилається на те, що договір № 4230 від 26.10.2005 р.  припинився  з 05.06.2006 р. тобто з дати  фактичного демонтажу позивачем конструкції.Тому відповідач вважає, що з цієї дати  він був позбавленний  права користування місцем, у зв"язку з чим не зобов"язаний був сплачувати плату за користування  приміщенням та в нього був відсутній обов"язок щодо повернення майна по акту приймання-передачі.

    Колегія суддів із зазначеними доводами відповідача не погоджується з наступних підстав.

     Договором №4230 від 26.10.2005р та  діючим законодавством не передбачено, що підставою для припинення дії спірного договору є факт проведення демонтажу майна, розміщеного на наданому у користування місці. Тому  договір №4230 від 26.10.2005 року припинив свою дію не на підставі п.8.1.2., як зазначає відповідач, а на підставі п.8.1.7  у зв"язку із закінченням  строку його дії, а  саме 31.12.2006 р.  Демонтаж позивачем спеціальної конструкції  не позбавляв відповідач права   користуватися місцем, оскільки договір після проведення демонтажу не припиняє свою дію та  відповідно до предмету договору відповідачу надано в користування місце, що знаходиться у комунальній власності, а не спеціальну конструкцію, і плата відповідачем проводиться за користування місцем, а не за користування спеціальною конструкцією.

   Як вже було зазначено вище, відповідно до п.5.1. договору №4230 від 26.10.2005р.: „Протягом 3-х днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1, 8.3 Договору, „Користувач" (Відповідач) зобов'язаний звільнити, надані в користування, місця і передати їх „КП" (Позивачеві). Повернення місць, наданих в користування, здійснюється „Користувачем" (Відповідачем) на підставі актів приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками „КП" (Позивача) і „Користувача" (Відповідача). При цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснюється „Користувачем" самостійно за власний рахунок".

    Відповідно до п.5.2. договору №4230 від 26.10.05р.: „Місця вважаються фактично повернутими „КП" з моменту підписання актів приймання-передачі.

  Отже зважаючи на  те, що наведеними положенями договору передбачено повернення    місць    виключно    на    підставі актів приймання-передачі,  ні факт  демонтажу, ні припинення договору не є фактами, які підтверджують належне виконання зобов 'язання в частині повернення місць, наданих в користування.

    Безпідставними є посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності, встановленого статтею 257 та  пунктом 2 статті 258 Цивільного кодексу України  щодо стягнення суми заборгованості за листопад 2005р, грудень 2005р., січень 2006р., та щодо стягнення штрафних санкцій за  договором, оскільки відповідно до частини З статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, тоді як заяву про застосування строку позовної давності відповідач подав апеляційному господарському суду, тобто вже після прийняття рішення місцевим господарським судам. Тому в даному випадку позовна давність застосуванню не підлягає.

    Виходячи з наведеного, підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні, у зв"язку з чим його слід залишити без змін.

    Керуючись статтями 33, 43, 99, п. 1  статті 103, статтями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

                                                постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду  Харківської області від  15 квітня 2009 року у  справі № 61/30-09 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою  законної сили.

         Головуючий суддя                                                                      

                                Суддя                                                                      

                                Суддя                                                                      

       Постанову складено в  повному обсязі 29.09.2009 р.