ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"18" січня 2017 р. Справа № 918/390/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Гудзенко Я.О., розглянувши скаргу Комунального підприємства "Міське будинкоуправління" Здолбунівської міської ради Рівненської області на дії відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції у Рівненській області у справі за позовом Комунального підприємства Здолбунівської міської ради "Здолбунівкомуненергія" до Комунального підприємства "Міське будинкоуправління" Здолбунівської міської ради Рівненської області про стягнення 417 144, 73 грн.

За участі:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: начальник ОСОБА_1 (паспорт від 02.12.1997 року № 296901);

від ВДВС - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством "Міське будинкоуправління" Здолбунівської міської ради (далі - КП "Міське будинкоуправління") подано до суду скаргу на постанову заступника начальника Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження постановою від 08.08.2016 року в частині виконання наказу суду у справі № 918/390/16 у виконавчому провадженні № 51587763.

Ухвалою суду від 22.12.16 р. скарга відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) призначена до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін на 12 січня 2017 року.

Також ухвалою суду було зобов'язано КП "Міське будинкоуправління" подати до початку судового засідання копії матеріалів виконавчого провадження № 51587763, зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції у Рівненській області (далі - ВДВС) подати в судове засідання 12.01.17 р. оригінали матеріалів виконавчого провадження № 51587763 з виконання наказу суду від 04.07.2016 року у справі № 918/390/16.

В обгрунтування поданої скарги КП "Міське будинкоуправління" посилається на ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яким зокрема зазначено, що об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом, також на ст. 136 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Підсумовуючи викладене, КП "Міське будинкоуправління" посилаючись на наведені норми законодавства вказує на відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, яке є власністю територіальної громади м. Здолбунова, що закріплене за КП "Міське будинкоуправління" на праві господарського відання, а саме на трактор колісний, реєстраційний № 1102РД, марки Т-40 А, 1986 року випуску, заводський номер 18-08958 та причіп, реєстраційний № РБ5832, марки 2ПТС-4, 1992 року випуску, заводський № 18-08959.

12 січня 2017 року до канцелярії суду від ВДВС та підприємства надійшли копії матеріалів виконавчого провадження для долучення до матеріалів справи та заперечення на скаргу.

В судовому засіданні 11.01.2017 року підприємство підтримало вимоги скарги, позивач у справі та ВДВС - заперечили. Сторони та представник ВДВС надали свої пояснення.

У судовому засіданні оголошено перерву до 18.01.2017 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що скарга КП "Міське будинкоуправління" Здолбунівської міської ради не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Згідно із ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що, відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 2 Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ) у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (абзац 1 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Як встановлено судом, 06.07.16 р. державним виконавцем Здолбунівського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51587763 про стягнення з КП "Міське будинкоуправління" Здолбунівської міської ради на користь КП Здолбунівської міської ради "Здолбунівкомуненергія" заборгованості на підставі наказу Господарського суду Рівненської області № 918/390/16 від 04.07.16 р., та встановлено боржнику строк для самостійного виконання рішення суду до 13.07.16 р. з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 176).

08.08.2016 року заступником начальника Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 винесено постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення стягнення в розмірі 402 142, 37 грн. для виконання наказу суду у справі № 918/390/16 у виконавчому провадженні № 51587763 (а.с. 177).

Пунктом 2 вказаної постанови заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику. Арешт накласти з моменту надходження постанови. Пунктом 3 зазначено про направлення копії постанови на виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника та сторонам виконавчого провадження.

Із пояснень представника ВДВС встановлено, що копію постанови ВДВС направлено боржнику простою кореспонденцією. У судовому засіданні 12.01.2016 року представником ВДВС вказано про неможливість надати суду докази отримання підприємством копії постанови про накладення арешту в серпні 2016 року.

Із поданої підприємством заяви вбачається, що боржник дізнався про арешт майна 05.12.2016 року, що підтверджується відміткою на постанові.

У спростування вказаного ні сторонами ні ВДВС доказів не подано.

Відтак, враховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку про дотримання підприємством строку передбаченого ч. 1 ст. 121-2 ГПК України для звернення до суду із скаргою.

Комунальне підприємство в обгрунтування скарги посилається на п. 1.9 рішення Здолбунівської міської ради від 08.06.16 р. № 129 яким вирішено передати до 01.07.16 р. на баланс КП "Здолбунівське" згідно додатку нерухоме майно. 31.08.2016 року за актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів КП "Міське будинкоуправління" Здолбунівської міської ради передано КП "Здолбунівське" трактор Т-40, первісною балансовою вартістю 10 037, 58 грн.(а.с. 184, 187).

В судовому засіданні 11.01.17 р. представник виконавчої служби просив у задоволенні скарги відмовити з огляду на наступне. У зв’язку з невиконанням у добровільному порядку до 13.07.2016 р. рішення суду у даній справі виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та розпочато примусове його виконання. Зокрема, керуючись ст.ст. 11, 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 2011 року) 08.08.2016 р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Статтею 66 вказаного Закону передбачено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним.

Державний виконавець Черпак М.Л. посилається на те, що матеріали виконавчого провадження підтверджують відсутність достатніх коштів для виконання рішення, що не заперечувалося підприємством.

Відтак, на думку державного виконавця Черпак М.Л. усі дії щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження були вчинені в спосіб та порядок, визначені законом та у відповідності до вимог закону, тому постанова є законною, а у суду - відсутні підстави для її скасування.

Як вбачається з постанови ВДВС 23.08.2016 року виконавче провадження № 51587763 про стягнення боргу з КП "Міськс будинкоуправління" приєднане до зведеного виконавчого провадження № 52022432 (копія в матеріалах справи).

КП "Міське будинкоуправління" у підтвердження неналежності йому трактора на праві власності посилається на п. 4.1 Статут підприємства та норми Закону України «Про місцеве самоврядування», одночасно стверджуючи про порушення винесенням постанови саме своїх майнових прав на вказане майно.

Згідно із ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

          Пунктом 9.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012р. № 9 визначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

З матеріалів скарги вбачається, що у даних правовідносинах існує саме спір про право власності на майно, яке належить територіальній громаді м. Здолбунова, тоді як КП «Міське будинкоуправління» стверджує про належність всього майна закріпленого за ним на праві господарського відання.

Слід наголосити, що Закон України "Про виконавче провадження" (в редакції від 2011 року), передбачає інший спосіб захисту прав осіб, які не є учасниками виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 60 Закону (в редакції від 2011 року), особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Такі ж норми містить чинний Закон України "Про виконавче провадження"(ст.59).

Таким чином, саме Здолбунівська міська рада, як орган місцевого самоврядування та представник інтересів територіальної громади м.Здолбунова, має право звернення до суду з позовом про визнання права власності на арештоване майно та зняття з нього арешту.

Скаргу подано саме боржником у справі, а не органом, який вважає себе власником майна.

З листа відділу технічного нагляду Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області від 03.11.2016 року № 09/241-16 (копія додана ВДВС до матеріалів справи) та копії свідоцтва про реєстрацію машини на трактор колісний вбачається, що трактор колісний марки Т-40А 1986 року випуску заводський номер 18-08958 номерний знак 1102РД з причіпом марки 2ПТС-4 1992 року випуску заводський номер 18-08959 номерний знак РБ5832 зареєстровано за КП "Міське будинкоуправління" (код 03352219), доказів того, що вказане майно належало Здолбунівській міській раді або іншій особі на час арешту боржником суду не доведено.

В обгрунтування скарги підприємством подано суду копію рішення Здолбунівської міської ради від 29.10.2008 року про реорганізацію КП МБУ № 2 шляхом приєднання до КП МБУ №1, з якого вбачається, що боржнику у даній справі - КП "Міське будинкоуправління", вирішено передати в оперативне управління майно, що було закріплене за КП МБУ № 2.

Однак, суд зазначає, що боржником не доведено суду, що трактор та причіп до нього є основними засобами підприємства, які знаходяться в оперативному управлінні КП "Міське будинкоуправління" і не належать йому на праві власності, не доведено суду також того, яке саме майно (за переліком) передано в оперативне управління КП "Міське будинкоуправління" і яке майно належить на правлі власності Здолбунівській міській раді.

Згідно із ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна застосовується для реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 р. у справі “Шмалько проти України” (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-якими судом, має розцінюватися як невід'ємна частина “судового розгляду”. У рішенні від 17 травня 2005 р. у справі “Чіжов проти України” (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії (параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (та протоколи до неї) є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України.

Матеріали виконавчого провадження подані ВДВС містять лист виконавця до боржника 14.07.2016 року з вимогою надати інвентаризаціні акти з метою визначення майна, яке належить підприємству. Однак, вимог виконавця боржником не виконано. Матеріали виконавчого провадження не містять відповіді боржника із переліком майна, яке не належить йому на праві власності.

З довідки боржника від 21.07.2016 року та виписок банків вбачається, що на банківських рахунках підприємства в липні 2016 року містилось 156 195, 12 грн., що було недостатнім для виконання рішення у даній справі про стягнення 402 142, 37 грн.

Тому, враховуючи вказане, ВДВС дійшов висновку про накладення арешту на майно боржнику з посиланням на ст. 57 Закону.

Згідно із п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

Оскільки судом не встановлено порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" під час винесення постанови про арешт майна боржника у справі - КП "Міське будинкоуправління", а також те, що скаргу подано боржником у справі, який вважає, що винесенням постанови про арешт майна порушено саме права підприємства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги підприємства.

ВДВС вважає, що скарга підлягає розгляду за правилами КАС України, оскільки ВП № 51587763 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 52022432 посилаючись при цьому на зазначене у постановах Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 07.02.2016 року № 6 та Вищого адміністративного суду Українивід 13.12.2010 року № 3.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служба під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року № 6 (далі-Постанова № 6), скарги стосовно рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби прийнятих (вчинених, допущених) із метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та/або рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів.

Така ж думка висловлена в постанові пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, діі чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010 року № 3, а саме: приписами статті 33 Закону Україна "Про виконавче провадження" (в редакції від 2011 року) встановлено, що кілька відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження.

Судам необхідно мати на увазі, що за приписами цієї статті об'єднуються у зведене виконавче провадження кілька відкритих виконавчих проваджень тільки про стягнення коштів та лише з одного боржника.

Крім того, судам необхідно враховувати, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

Суд вважає за необхідне вказати на те, що у зв'язку із змінами внесеними до Постанови № 6 від 03.06.16 р., зокрема в п. 9 зазначено, що згідно із статтею 33 Закону про виконавче провадження кілька відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів лише з одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження. Якщо оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийняті (вчинені, допущені) із метою виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), то скарга підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в тій частині, яка стосується виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, а в іншій частині суд відмовляє у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України, а, помилково прийнявши в цій частині скаргу до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.

Однак, суд не погоджується із такими запереченнями, оскільки при розгляді скарги керується приписами ст.ст. 1, 12, 121-2 ГПК України і враховує, що постанова про арешт коштів винесена до дня приєднання виконавчого провадження до зведеного № 52022432, скаргу подано в порядку ст. 121-2 ГПК України, на час винесення постанови про арешт коштів здійснювалось виконання рішення Господарського суду Рівненської області, тому скарга підлягає розгляду за правилами ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:          

Комунальному підприємству "Міське будинкоуправління" Здолбунівської міської ради у задоволенні скарги від 12.12.2016 року № 469 відмовити.

          Суддя Гудзенко Я.О.