Справа № 569/11185/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2017 року Рівненський міський суд

під головуванням судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Грицаюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, процентів за користування позикою, 3% річних та інфляційних втрат,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, процентів за користування позикою, 3% річних та інфляційних втрат звернувся ОСОБА_1 у якому просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти згідно розписки від 22 травня 2013 року, а саме: основу суму боргу в розмірі 54 000,00 грн., проценти за користування позикою за період з 03 вересня 2013 року по 01 вересня 2016 року в розмірі 37 977,05 грн., три проценти річних від суми боргу за період з 03 вересня 2013 року по 01 вересня 2016 року в розмірі 4 859,99 грн., інфляційні втрати від суми боргу з вересня 2013 року до січня 2016 року в розмірі 31 185,00 грн. та судові витрати по справі.

В судове засідання позивач не з'явився, однак подав до суду письмову заяву у якій просив провести розгляд справи у його відсутності, заявлені позовні вимоги повністю підтримує, просить суд їх задоволити та долучити до матеріалів цивільної справи оригінал розписки від 22 травня 2013 року та оголошення у засобах масової інформації про виклик відповідача в судове засідання.

В судове засідання відповідач повторно не з'явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином оголошенням у засобах масової інформації. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що 22 травня 2013 року між сторонами по справі було укладено договір позики згідно якого позивач позичив відповідачу грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн.

Дана обставина підтверджується дослідженою в судовому засіданні розпискою від 22 травня 2013 року з якої вбачається, що « Я, ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області отримав у позику кошти у ОСОБА_1 паспорт серії НОМЕР_2 виданий 26 червня 2007 року Славутським РВ УМВС в Хмельницькій області в сумі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) грн. та зобов'язуюсь повернути до 2 вересня 2013 року кошти в сумі 54 000,00 (п'ятдесят чотири тисячі грн. 00 коп.) грн. 22.05.2013 підпис ОСОБА_2 На даній розписці наявні два записи «30.04.14 р. отримав 5000,00 тисяч грн., та 3.06.14 р. отримав 5000,00 п'ять тисяч грн.).

Однак, станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідачем згідно договору позики позивачу не повернута.

На неодноразові вимоги позивача повернути позичені кошти відповідач не відреагував.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні розписки, за користування позикою в сумі 50 000,00 грн. упродовж 104 дні (з 22 травня 2013 року по 02 вересня 2013 року) відповідач зобов'язався сплатити 4000,00 грн. (54 000,00 грн. - 50 000,00 грн.), що становить 28,077% річних від суми позики.

Згідно записів на розписці 30 квітня 2013 року відповідач сплатив 5000,00 грн., якими частково погасив проценти за користування грошовими коштами за період з 03 вересня 2013 року по 30 квітня 2014 року (239 днів). За вказаний період відповідач зобов'язаний був сплатити 9927,72 грн. процентів (54 000,00 грн. х 28,077% : 365 х 239). Залишок процентів 4 927,72 грн. (9927,72 грн. - 5000,00 грн.).

03 червня 2014 року відповідач додатково сплатив 5000,00 грн., якими частково погасив проценти за користування грошовими коштами за період з 03 вересня 2013 року по 30 квітня 2014 року (залишок боргу по процентах 4927,72 грн.) та період з 01 травня 2014 року по 03 червня 2014 року (34 дні). За вказаний період відповідач зобов'язаний був сплатити 1412,31 грн. процентів (54 000,00 грн. х 28,077% : 365 х 34). Залишок боргу за користування коштами до 03 червня 2014 року становить 1340,03 грн. (4927,72 грн. + 1412,31 грн.) - 5000,00 грн.).

За період користування коштами з 04 червня 2014 року по 01 вересня 2016 року (882 днів) відповідач зобов'язаний сплатити 36 637,02 грн. (54000,00 грн. х 8,077% : 365 х 882).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку, 3% річних за користування грошовими коштами за період з 03 вересня 2013 року по 01 вересня 2016 року становить 4859,99 грн.; а втрати від інфляції за період з жовтня 2013 року по січень 2016 року становлять 31 855,00 грн.

Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу суду не подано, а тому даний розрахунок судом приймається, як достовірний.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності та те, що у добровільному порядку відповідач вчасно кошти згідно розписки не сплатив, тому дана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки при подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1280,22 грн. згідно квитанції про сплату №9890 від 01 вересня 2016 року, рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,88,212,213,215,228,294 ЦПК України, ст.ст.509,526,530,534,611,612,625,629,1046-1050 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, процентів за користування позикою, 3% річних та інфляційних втрат - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 грошові кошти згідно розписки від 22 травня 2013 року: основу суму боргу в розмірі 54 000,00 грн., проценти за користування позикою за період з 03 вересня 2013 року по 01 вересня 2016 року в розмірі 37 977,05 грн., три проценти річних від суми боргу за період з 03 вересня 2013 року по 01 вересня 2016 року в розмірі 4 859,99 грн., інфляційні втрати від суми боргу з вересня 2013 року до січня 2016 року в розмірі 31 185,00 грн. та судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1280,22 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий :