код суду 2023
Справа № 2-а-666/2009 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30.09.2009 року Куп’янський міськрайонний суд Харківської області
в складі: головуючого- судді – Демченко І.М.,
при секретарі - Бабенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Куп’янську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання причини пропуску строку поважною, визнання бездіяльності управління ПФУ по не нарахуванню та невиплаті надбавки до пенсії за 2006-2008 р.р., зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити надбавку одноразово та нараховувати і виплачувати з 2009 р. та у подальшому надбавку до пенсії як «Дитині війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком до зміни порядку виплати, суд, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області вказавши, що просить суд визнати причину пропуску строку на звернення з позовом про відновлення права на набавку до пенсії поважною, визнати бездіяльності відповідача по не нарахуванню та невиплаті на його користь надбавки до пенсії за 2006-2008 роки як «Дитині війни» в розмірі 3891,90 грн., а також зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому надбавку до пенсії як «Дитині війни» в сумі всього 3891,90 грн. за 2006-2008 роки одноразово та починаючи з 01.01.2009 року і у подальшому нараховувати та виплачувати надбавку до пенсії як «Дитині війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої в Україні у певні періоди до зміни порядку виплати.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який був прийнятий 18.11.2004 року, з цього часу, на його думку, він має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Однак відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії у встановленому розмірі. А також просив суд поновити йому строк на право звернення до суду, оскільки він був пропущений з поважної причини, так як його право було обмежене незаконно шляхом прийняття Законів України, строк позовної давності був зупинений вказаними законами і по першій вимоги строк слід рахувати з 09 липня 2007 р., а по другій – з 22 травня 2008 року.
Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування своїх доводів, відповідач зазначив, що вважає свої дії щодо проведених позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними. Григор'єв А.О. перебуває на обліку та отримує пенсію в ГУ Пенсійного фонду України в Харківській згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ". Повноваження щодо призначення та виплати пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб " перейшли до органів Пенсійного фонду з 01.01.2007р.. Стаття 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" № 3235 від 20.12.05 встановлювала, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону 2195 запроваджуються у 2006 році поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. У свою чергу Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік " № 3367 від 19.01.06 вносить зміни у статтю 110, яку викладено в такій редакції: "Стаття 110. Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", запроваджується з 01.01.06, а ст. 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у І-му першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом ВРУ з питань бюджету. Норми вказаної статті у відповідності до Бюджетного кодексу мають дію у часі, тобто, діють тільки на протязі одного бюджетного року. П. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік " дію ст. 6 Закону № 2195 зупинено на 2007 рік з урахуванням положень ст. 111 цього Закону, яка передбачає, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік " визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ст. 7 Закону №2195 передбачалося, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюватиметься за рахунок коштів Державного бюджету України, а Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України. Відповідно до п. 8 зазначеного Положення бюджет Пенсійного фонду України формується з чітко визначених джерел (ст. 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.03 № 1058 (далі по тексту Закон № 1058)) і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України. Ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення та джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення. Ч. 2 ст. 72 Закону № 1058 встановлює норму, згідно якої кошти Пенсійного фонду не включаються до Державного бюджету у України. Також ч. 1 ст. 5 Закону № 1058 зазначає, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині що не суперечить цьому Закону, а норми ст. 6 Закону № 2195 суперечать Закону № 1058 в частині визначеного мінімального розміру пенсії за віком та спрямування коштів на виплату допомоги. Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України № 1058, за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом. Ч. 3 тієї ж ст. 28 Закону № 1058 встановлює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус "Дитина війни" величина мінімальної пенсії за віком на законодавчому рівні не встановлена, оскільки нормативно-правовими актами, які діють на території України, для окремих категорій населенні країни встановлені різні величини показника мінімальної пенсії. Також відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195. У листі від 31.08.07 № 21-46-561 Мінюсту України також зазначається, що мінімальний розмір пенсії за віком, зазначений в статті 28 Закону № 1058, встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Отже відповідач вказує, що питання пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". На підставі вищевикладеного, починаючи з 01.01.08 Пенсійний фонд виплачує дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ") до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 вищезазначені зміни визнані неконституційними. Отже, у відповідності до ст. 152 Конституції України положення ст. 6 Закону № 2195 втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність в даному випадку з 22.05.08, а не як зазначає позивач з 01.01.08. Тим паче, що починаючи з 01.01.08 Пенсійний фонд виконував норми ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і виплачував вищеназвану державну допомогу у розмірах, передбачених законодавством. З метою законодавчого врегулювання даного питання КМУ була прийнята 28.05.08 Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.08. З метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян у п. 8 Кабінет Міністрів України постановив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня – 49,80 грн.. Ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлює норму у відповідності до якої акти Кабінету Міністрів України обов'язкові для виконання. Також, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України. На підставі вищевикладеного Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, вважає, що діяло згідно діючого законодавства, не порушуючи норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення, а отже позов ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню.
У судове засідання позивач не з»явився, надавши заяву, у якій просив суд справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує і просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, у запереченнях вказав, що просить суд справу розглянути без його участі.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
Позивач Григор»єв Анатолій Олександрович, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 06.12.1985 року та має статус «Дитині війни» (а.с. 6,7,21).
Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії як «Дитині війни» за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки, як вже вищезазначено до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу підвищення до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп\2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління ПФУ в Куп’янському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зі змінами від 15.03.2007 р. був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць: з 01.01.2007 р. – 380 грн., з 01.04.2007 р. – 406 грн., з 01.10.2007 р. – 411 грн.. Згідно вказаної статті мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у такому ж розмірі, тобто з 01.01.2007 р. – 380 грн., з 01.04.2007 р. – 406 грн., з 01.10.2007 р. – 411 грн. та встановлено, що для призначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Таким чином, відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році за :
липень (4,06 +406) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.
серпень (4,06 +406) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.
вересень (4,06 +406) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.
жовтень (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30% = 124,53 грн.
листопад (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30% = 124,53 грн.
грудень (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30% = 124,53 грн.,
а всього з липня по грудень 2007 рік : 742,65 грн..
Отже, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати, тобто відповідач повинен був щомісячно виплачувати підвищення до пенсії позивачу у період з 09.07.2007 р. по 30.09.2007 р. по 123 грн. 02 коп., а в період з 01.10.2007 р. по 31.12.2007 р. по 124 грн. 53 коп. . Усього за вказаний вище період часу у 2007 році відповідач повинен був виплатити позивачу 710 грн. 94 коп., виходячи з наступного розрахунку:
123,02 : 31 день = 3,97 грн. (в день);
3,97 грн. х 23 дня = 91,31 грн. ( з 09.07.2007 по 31.07.2007 р.);
(123,02 х 2 місяця) + 91,31 = 337,35 грн. ( з 09.07.2007 р. по 30.09.2007 р.);
124,53 грн. х 3 місяця = 373,59 грн. (з 01.10.2007 р. по 31.12.2007 р.);
337,35 + 373,59 = 710,94 грн. (з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р.).
Однак, як вбачається з довідки № 2407 за підписами начальника управління Пенсійного забезпечення військовослужбовців та начальника відділу Головного управління ПФУ в Харківській області від 05.09.2009 року ФХ86927, ОСОБА_1 у 2007 р. виплата підвищення до пенсії як «Дитині війни» не проводилась, що на думку суду є не припустимим.
Що стосується вимог позивача про нарахування і виплату йому сум недоплаченого підвищення до пенсії як «Дитині війни» у 2008-2009 роках, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 piк та про внесения змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»
3 01 січня 2008 року позивачу ОСОБА_1 проводилось нарахування і виплата щомісячного підвищення до пенсії як «Дитині війни», що підтверджується довідкою відповідача від 21.07.2009 року № ФХ86927 та довідкою № 2407 за підписами начальника управління Пенсійного забезпечення військовослужбовців та начальника відділу Головного управління ПФУ в Харківській області від 05.09.2009 р. ФХ86927, відповідно до встановленого розміру та загалом у 2008 році позивачу було виплачено 579 грн. 30 коп..
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України(є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Отже, виходячи з норм викладеного, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» передбачено, що на одну особу, яка втратила працездатність, прожитковий мінімум в розрахунку на місяць складає: з 01.01.2008 р. – 470 грн., з 01.04.2008 р. – 481 грн., з 01.07.2008 р. – 482 грн., 01.10.2008 р. – 498 грн. Згідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у такому ж розмірі, тобто з 01.01.2008 р. – 470 грн., з 01.04.2008 р. – 481 грн., з 01.07.2008 р. – 482 грн., 01.10.2008 р. – 498 грн.
Тому, у 2008 році виплаті підлягали такі суми підвищення до пенсії :
травень 481 х 30% = 144,3 грн.;
червень 481 х 30% = 144,3 грн.;
липень 482 х 30% = 144,6 грн.;
серпень 482 х 30% = 144,6 грн;
вересень 482 х 30% = 144,6 грн.;
жовтень 498 х 30% = 149,4 грн.;
листопад 498 х 30% = 149,4 грн.;
грудень 498 х 30% = 149,4 грн.;
всього: 1170,60 грн..
Отже, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати, тобто відповідач повинен був щомісячно виплачувати підвищення до пенсії позивачу у період з 22.05.2008 р. по 30.06.2008 р. по 144 грн. 30 коп., а в період з 01.07.2008 р. по 30.09.2008 р. по 144 грн. 60 коп., з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. по 149 грн. 40 коп. У зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідач за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. недоплатив позивачу 715 грн. 20 коп., виходячи з наступного розрахунку:
144,30 грн. (повинні були виплачувати у травні 2008р. ) : 31 день = 4,65 грн.;
4,65 х 10 днів = 46,50 грн. (повинні були виплатити з 22.05.2008 р. по 31.05.2008 р.);
48,10 грн. (виплатили у травні 2008р.) : 31 день = 1,55 грн.;
1,55 х 10 днів = 15,50 грн. ( виплатили з 22.05.2008 р. по 31.05.2008 р.);
46,50 грн. - 15,50 грн. = 31 грн. (недоплатили з 22.05.2008 р. по 31.05.2008 р. );
144,30 + (144,60 х 3) + (149,40 х 3) = 1026,30 грн. (повинні були виплатити з 01.06.2008 по 31.12.2008р.);
48,10 + (48,20 х 3) + (49,80 х 3) = 342,10 грн. (виплатили з 01.06.2008 р. по 31.12.2008 р.);
1026,30 грн. – 342,10 грн. = 684,20 грн. (недоплатили з 01.06.2008 р. по 31.12.2008 р.);
684,20 грн. + 31 грн. = 715,20 грн. (недоплатили з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.).
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахування п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення підвищення до пенсії як «Дитині війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у новій редакції не викладено та її дію не зупинено. Таким чином, при розрахунку розміру підвищення до пенсії як дитині війни слід керуватися ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, суд дійшов висновку, що починаючи з 01.01.2009 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії як «Дитині війни», передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Згідно ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році установлений прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Стаття 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» передбачала, що на одну особу, яка втратила працездатність, прожитковий мінімум в розрахунку на місяць складає з 01.10.2008 р. – 498 грн., а тому, оскільки ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у такому ж розмірі, тобто 498 грн..
З початку 2009 року відповідач ОСОБА_1 здійснював виплату сум щомісячного підвищення до пенсії, яке передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, що підтверджується довідкою ( а.с. 7).
Однак, відповідач повинен був щомісячно виплачувати підвищення до пенсії позивачу починаючи з 01.01.2009 року по 149 грн. 40 коп. (498 х 30% = 149,40 грн.). У зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідач за період з 01.01.2009 року по 01.08.2009 р. недоплатив позивачу 697 грн. 20 коп., виходячи з наступного розрахунку:
149,40 грн. х 7 = 1045,80 грн. ( повинні були виплатити з 01.01.2009 р. по 01.08.2009 р.)
49,80 грн. х 7 = 348,60 грн. (виплатили з 01.01.2009 року по 01.08.2009 року)
1045,80грн. – 348,60грн.= 697,20 грн. (недоплатили за період з 01.01.2009 р. по 01.08.2009 р.).
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідачів, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Також, правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання підвищення до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тому, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 01.08.2009 р. приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання підвищення до пенсії як «Дитині війни» у встановленому розмірі.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі одноразово не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Крім того, вимоги позивача про зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати йому підвищення до пенсії у повному обсязі, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, а ця частина вимог спрямована на майбутнє зобов'язання відповідача вчиняти дії у здійсненні яких відповідачем відмовлено не було, а також суд не може врахувати та встановити обставини як можуть будуть в майбутньому (зміна законодавства тощо).
Щодо строку звернення до адміністративного суду необхідно зазначити наступне.
Ч. 2 ст. 99 КАС України, встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось 01.01.2008 року, а також тривало з 22.05.2008 року, після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 46, 64, 95, 124, 152 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, ст.ст. 3,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 28, 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» і «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.. 4 Бюджетного кодексу України, Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", ст.ст. 2, 6-14, 17, 71, 99, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання причини пропуску строку поважною, визнання бездіяльності управління ПФУ по не нарахуванню та невиплаті надбавки до пенсії за 2006-2008 р.р., зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити надбавку одноразово та нараховувати і виплачувати з 2009 р. та у подальшому надбавку до пенсії як «Дитині війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком до зміни порядку виплати - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії і нарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, пенсію з підвищення її на 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” за період з 22 травня 2008 року по 01 серпня 2009 року, та вчинити дії щодо сплати вказаної доплати до пенсії.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Куп’янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя І.М.Демченко