СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/1230/17

ун. № 759/14003/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Войтенко Ю.В., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

В С ТА Н О В И В:

07 жовтня 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, дана позовна заява була розподілена судді Войтенко Ю.В. та передана у провадження 17.10.2016 року.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано п'ятиденний строк для усунення недоліків, з підстав порушення вимог ст. ст. 119, 120 ЦПК України.

24 листопада 2016 року копію ухвали було направлено позивачу на адресу вказаною у заяві. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення копії ухвали суду, ухвалу було вручено позивачу 02.12.2016 року.

Таким чином, станом на 19 січня 2017 року зазначені в ухвалі суду недоліки не усунуті, позивач до суду не з'явився та не цікавився результатами розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним ( Рішення Суду у справі " Жоффре де ля Прадель проти Франції " від 16 грудня 1992 року).

У відповідності до ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений судом строк не виконає у повному обсязі вимоги викладені в ухвалі про усунення недоліків, позовна заява вважається не поданою та повертається позивачу.

Відповідно до приписів п. 4 ч. 3 та ч. 5 ст. 121 ЦПК України, заява повертається у випадку не підсудності цьому суду, та одночасно роз'яснює, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ч. 2,3,5 ст. 121 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - вважати неподаною та повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ю.В. Войтенко